Рішення № 32245799, 03.07.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 рокуСправа № 912/734/13 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/734/13

за позовом приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (надалі - ПрАТ "Завод напівпровідників"), м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" (надалі - ТОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест") , Кіровоградська область, м. Світловодськ

про визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

від позивача - Мудрак Д.В., довіреність № 20/13-юр від 31.05.2013 р.;

від відповідача - Мухіна Н.В., довіреність від 01.04.2013 р.

Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників" звернулось до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним договору №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 22 червня 2011 року, укладеного між ПрАТ "Завод напівпровідників" та ТОВ СУПП "Ай.Ті.Джі-Інвест", з огляду на те, що спірний договір суперечить Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав, просить в його задоволенні відмовити посилаючись, зокрема, на те, що він не є учасником ринків фінансових послуг, тому на нього не поширюються положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". За висновком відповідача спірний договір є договором позики, укладеним відповідно до положень ст. ст. 1046-1053 Цивільного кодексу України, які передбачають надання коштів у позику будь-якими юридичними особами, в тому числі і тими, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

У судовому засідання 06.06.2013 р. оголошувалась перерва до 11 год. 00 хв. 03.07.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2011 р. між ТОВ УСПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" (позикодавець) та ПрАТ "Завод напівпровідників" (позичальник) укладено договір №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу (надалі - договір від 22.06.2011 р.), пунктом 1.1 якого передбачено, що позикодавець надає позичальникові поворотну безпроцентну фінансову допомогу в розмірі 21573510,00 грн. строком до 30.09.2011 р., а позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.2 договору від 22.06.2011 р. позикодавець не має права на одержання з позичальника відсотків на суму фінансової допомоги; фінансова допомога надається в безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок позичальника; допускається надання фінансової допомоги частковими платежами; датою надання фінансової допомоги є дата здійснення першого платежу як фінансової допомоги на поточний рахунок позичальника.

30.08.2011 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору про поворотну безпроцентну фінансову допомогу №АТДІ-3/11Д-30 від 22.06.2011 р., відповідно до якої пункт 1.1 договору викладено в іншій редакції, а саме: "Позикодавець надає позичальникові поворотну безпроцентну фінансову допомогу у розмірі 21573510,00 грн. строком до 10.01.2013 р., а позичальник зобов'язується повернути суму фінансової допомоги на умовах, передбачених даним договором 10.01.2013 р."

Розділом 3 договору від 22.06.2011 р. сторони встановили порядок повернення фінансової допомоги. Відповідно до п. 3.1 договору від 22.06.2011 р., повернення фінансової допомоги здійснюється позичальником шляхом банківського переказу на поточний рахунок позикодавця коштів у розмірі суми отриманої фінансової допомоги. Позичальник має право повертати отримані кошти частинами. Згідно з п. 3.2 позичальник зобов'язаний повернути всю суму отриманої фінансової допомоги в строк, зазначений у п. 1.1 даного договору.

Договір набуває чинності з моменту надання позикодавцем фінансової допомоги (як у цілому, так і частково) і діє до настання строку, зазначеного в п. 1.1 цього договору. Закінчення терміну дії договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, а також від обов'язку виконати прийняті на себе відповідно до договору зобов'язання (п. 6.2 договору від 22.06.2011 р.).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким врегульовано положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до умов договору від 22.06.2011 р. ТОВ УСПП "Ай.Ті.Джі-Інвест" перерахував на поточний рахунок позивача 21573510,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 30.06.2011 р. на суму 13547663,00 грн. (а. с. 44 ) та платіжним дорученням №2 від 01.07.2011 р. на суму 8025847,00 грн. (а.с. 45).

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно вимог ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як надання фінансових послуг.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.

Пунктом 5 частини 1 цього Закону передбачено, що фінансова послуга це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Із аналізу положень пунктів 1, 5-7 ст. 1, ст. 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" вбачається, що відповідач не є фінансовою установою та учасником ринків фінансових послуг.

Поряд з цим частиною 4 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до п. 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 р. №5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств", яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 р. за №477/12351, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

В силу вимог ч. 2 ст. 5 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, які, в свою чергу, зобов'язані стати на облік у Спеціально уповноваженому органі як суб'єкт первинного фінансового моніторингу (п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону).

Господарський суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України №747 від 25.08.2010 р. (із змінами) "Деякі питання організації фінансового моніторингу" затверджено, зокрема, Порядок взяття на облік суб'єктів первинного фінансового моніторингу, реєстрації ними фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, і подання Державній службі фінансового моніторингу інформації про зазначені та інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.

При цьому, пунктом 2 цієї постанови встановлено, що суб'єкти первинного фінансового моніторингу, крім спеціально визначених, а також тих, які до набрання чинності (14.02.2011 р.) цією постановою в установленому порядку стали на облік у Державній службі фінансового моніторингу, зобов'язані протягом двох місяців після набрання чинності цією постановою стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу.

Таким чином, на момент укладення спірного договору відповідач зобов'язаний був стати на облік у Державній службі фінансового моніторингу.

Недотримання цієї обов'язкової норми свідчить про недотримання сторонами в момент укладення договору №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 22 червня 2011 року, положень ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладені обставини та норми чинного законодавства спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір №АТДІ-3/11Д-30 про поворотну безпроцентну фінансову допомогу від 22 червня 2011 року, укладений між приватним акціонерним товариством "Завод напівпровідників" та товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Польське підприємство "Ай.Ті.Джі-Інвест" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. П. Морозова, 3, ідентифікаційний код 34461503) на користь акціонерного товариства "Завод напівпровідників" (69600, м. Запоріжжя, вул. Теплична, 16, ідентифікаційний код 31792555) - 1147,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя О.Б. Шевчук