Постанова № 32243787, 04.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" липня 2013 р. Справа № 820/4374/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М. О.,

за участю представників позивача - Ягло І.В., Лозової В.Б.,

представника відповідача - Онищенка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Стома" (далі по тексту - позивач, ПАТ «Стома») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 р. № 0000214400, № 0000224400 та № 0000234400, що прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, СДПІ) на підставі акту № 255/44.0-08/00481318 від 30.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки АТ "Стома" (код ЄДРПОУ 00481318) з питання дотримання вимог податкового законодавства під час реалізації автотранспортного засобу фізичній особі у грудні 2010 року».

Свої позовні вимоги мотивує тим, що прийняті на підставі акту № 255/44.0-08/00481318 від 30.04.2013 р. оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки підприємству безпідставно за вказаними податковими повідомленнями - рішеннями за грудень 2012 року було нараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 3015 грн. 88 коп., збільшено податок на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 4272 грн., збільшено базу оподаткування податком на додану вартість за грудень 2010 року на суму 2848 грн.

Зазначає, що при реалізації у грудні 2010 року автомобіля ВАЗ-21213 громадянину ОСОБА_4 та при визначенні і сплаті сум податку на додану вартість та податку на прибуток він керувався чинними на той момент Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», виходячи з договірної ціни продажу автомобіля, яка була вище за його балансову вартість на момент такого продажу, а застосування та визначення СДПІ в акті перевірки звичайної ціни, яка є вищою за договірну, за висновком № 1793 від 09.12.2010 р. експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, зробленого Товарною біржею «Радар» та на підставі статті 39 Податкового кодексу України є протиправним, так як жодних відносин із Товарною біржею «Радар» він не мав, а висновок експертного дослідження був замовлений та отриманий ОСОБА_4 при постановці автомобіля на облік після його відчуження з метою визначення для сплати 3% від суми цієї оцінки до Пенсійного фонду України. Вказує, що згідно розділу XIX "Прикінцевих положень" Податкового кодексу України

цей кодекс набирає чинності з 01.01.2011 року, окрім статті 39, яка набирає чинності з

01.01.2013 року, а тому норми Податкового кодексу не можуть застосовуватися до правовідносин, що склалися у грудні 2010 року. Також вказує, що з операції купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ-21213 громадянину ОСОБА_4 позивач вірно визначив та сплатив належні до бюджету суми податків.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили адміністративний позов задовольнити в повному обсязі з підстав, вказаних в позовній заяві.

Відповідачем були надані до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив, що податкові повідомлення - рішення від 21.05.2013 р. № 0000214400, № 0000224400 та № 0000234400, які прийняті СДПІ є законними та такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України, а вимоги про їх скасування незаконними.

Зазначає, що в акті перевірки були встановлені порушення позивачем вимог Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" через те, що при реалізації автомобіля марки ВАЗ-21213 громадянину ОСОБА_4 в договорі купівлі-продажу від 10.12.2010 року вказана занижена ціна - 5400, 00 грн. (з ПДВ), в той час як за висновком № 1793 від 09.12.2010 р. експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, зробленого Товарною біржею «Радар» ринкова вартість даного автомобіля становить 18741, 33 грн. (без ПДВ), з якої й був розрахований та сплачений до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (3%=562,24 грн.).

Отже, як вказує відповідач, ним правомірно встановлено факт заниження підприємством АТ «Стома» ринкової вартості автомобіля ВАЗ-21213 під час здійснення його продажу гр. ОСОБА_4 Сума такого заниження складає: 17089,97 грн. (22489,97 грн. (18741,64 + ПДВ 3748,33) -5400,0 грн.). При цьому відповідач посилається на п. 39.3 ст. 39 ПКУ, згідно якого звичайна ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі та просив відмовити повністю в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ПАТ «Стома» зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів розпорядженням № 6823 від 29.12.1993 року про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 076961 та взято на податковий облік 01.09.2000 року у СДПІ за № 94.

30.04.2013 року посадовими особам СДПІ була проведена перевірка позивача за результатами якої був складений акт № 255/44.0-08/00481318 від 30.04.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки АТ "Стома" (код ЄДРПОУ 00481318) з питання дотримання вимог податкового законодавства під час реалізації автотранспортного засобу фізичній особі у грудні 2010 року» (далі по тексту - акт перевірки)(а.с. 12-16).

Згідно висновку акта перевірки з боку ПАТ «Стома» були встановлені наступні порушення:

- пп. 4.2.9 (е) п 4.2 ст. 4, пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями), а саме: неутримання, неперерахування у грудні 2010 р. податку на доходи фізичних осіб у сумі 3015,88 грн.

- пп. 4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями), а саме: заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. на суму 4272 грн.

- п. 1.18 ст. 1, п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), а саме: заниження бази оподаткування податком на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 2848 грн.

На підставі акту перевірки 21.05.2013 року СДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000214400 про зменшення ПАТ "Стома" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2848,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 712, 00 грн. ,

-№ 0000224400 про збільшення ПАТ «Стома» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5340, 00 грн., в тому числі 4272, 00 грн. за основним платежем та 1068, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та

- № 0000234400 про збільшення ПАТ "Стома" суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3769, 85 грн., в тому числі 3015, 88 грн. за основним платежем та 753, 97 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 6-11).

В акті перевірки зазначено, що у ході проведення документальної планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Стома» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р. було встановлено, що підприємством АТ «Стома» у грудні 2010 р. був знятий з обліку в ДАІ та проданий автомобіль ВАЗ-21213, 1998 року випуску. Продаж здійснено па підставі договору № 169 від 10.12.2010 р., укладеного з громадянином ОСОБА_4. Продаж вчинено за 5400,0 грн. (у т.ч. ПДВ 900,0 грн.). Оцінка ринкової вартості автомобіля підприємством не проводилась. Ціна продажу є договірною.

Також при перевірці встановлено, що згідно базі даних ДАІ, покупцем ОСОБА_4 при реєстрації транспортного засобу 10.12.2010 р. був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, який склав 562,24 грн. (тобто з вартості 18741,64 грн. без урахування ПДВ (п. 4.1 ЗУ № 168/97-ВР). Сплата такого збору передбачена п. 13 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою КМУ від 03.11.1998 р. № 1740, яким визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують таку вартість.

Як встановлено при судовому розгляді справи позивач (продавець) уклав договір купівлі-продажу за № 169 від 10.12.2010 р. з громадянином ОСОБА_4 (а.с. 30). Згідно п. 3.3 зазначеного договору загальна сума договору складає 5400, 00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 900 грн.

Проданий автомобіль був переданий ОСОБА_4 10.12.2013 року про що свідчить копія акту №1 прийома-передачі майна за договором купівлі-продажу № 169 від 10 грудня 2010 року (а.с. 18).

Згідно довідки від 03.07.2013 року № 1516 станом на момент реалізації автомобіля «Нива ВАЗ 2121» (10.12.2010 року) залишкова вартість становила 773, 01 грн. (а.с. 61).

Як вбачається з матеріалів справи у висновку № 1793 від 09.12.2010 р. експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, зробленого Товарною біржею «Радар» ринкова вартість автомобіля ВАЗ-21213 складає 18741,33 грн. (а.с. 32-33).

Замовником вказаного експертного дослідження, як вбачається з тексту висновку № 1793 від 09.12.2010 р., виступив ОСОБА_4.

Суд не погоджується із висновком відповідача про те, що ціна, вказана у висновку № 1793 від 09.12.2010 р. експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, зробленого Товарною біржею «Радар» є звичайною ціною в розумінні п. 39.3 Податкового кодексу України з наступного.

Пунктом 3 ст. 189 Господарського кодексу України, в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, зазначено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

За ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст. 190 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Визначення ціни за договором є істотною умовою договору купівлі-продажу і ці умови визначаються сторонами угоди.

Договір купівлі- продажу автомобіля № 169 укладений позивачем 10.12.2010 р. з громадянином ОСОБА_4, не оспорений у судовому порядку, не визнаний судом недійсним, виконаний сторонами у повному обсязі. ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах із ПАТ «Стома». Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Згідно додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року суму ПДВ - 900 грн. за вказаним договором позивачем було віднесено до інших податкових зобов'язань звітного податкового періоду, оскільки поставку було здійснено неплатнику податку на додану вартість (а.с. 42-47).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388, в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, затверджено Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Пунктом 8 зазначеного Порядку встановлено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що пройшов необхідну підготовку в порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи).

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків (абз. 11 п. 8 Порядку).

Тобто, вимога про здійснення такої оцінки пред'являється до нового власника автомобіля органом реєстрації автотранспортних засобів -Державною автомобільною інспекцією.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 також при державній реєстрації автомобіля сплатив збір за реєстрацію автомобілів, автобусів; збір при відчуженні легкових автомобілів та за реєстрацію т/з з видачею свідоцтва про що свідчать копії відповідних квитанцій (а.с. 34 звор. стор.).

Відповідно до ст. 7 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у разі оподаткування майна згідно із законом. Але, в даному Законі та Законах, які регулювали на той час податкові відносини не зазначено, що при оподаткуванні операцій з продажу рухомого майна потрібно керуватись саме оціночною вартістю. При цьому Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" не є законом про оподаткування і не може змінювати норми Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин). В них не йдеться про обов'язковість використання експертної оцінки при визначенні бази оподаткування.

Посилання відповідача на п. 39.3 ст. 39 Податкового кодексу України при визначенні звичайної ціни суд вважає помилковим, оскільки до вказаних правовідносин не можуть бути застосовані норми Податкового кодексу України в силу приписів пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцевих положень» відповідно до якого цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року, розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року, а також пункту 1 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідних положень», згідно з яким Розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

При цьому суд також зазначає, що як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом N 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на рухоме майно слід враховувати такі умови, як його ступінь зносу, фізичний стан та зовнішній вигляд, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна рухомого майна не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Враховуючи викладене вище, суд вважає недоведеним при розгляді даної справи невідповідність ціни договору рівню звичайних цін.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення ПАТ «Стома» пп. 4.2.9 (е) п 4.2 ст. 4, пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» з наступного.

В Законі № 889 при регулюванні операцій з продажу рухомого майна, не передбачається застосування звичайних цін або цін, що не нижче визначеної експертом ціни.

Згідно з п. 1.2 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, дохід - це "сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами".

Отже, доходом фізичної особи від продажу об'єкта рухомого майна є сума коштів, отриманих продавцем у власність або нарахованих на його користь. Таким чином, при розрахунку податку з доходів фізичних осіб необхідно враховувати суму, зафіксовану в договорі купівлі-продажу.

Крім того, позивач не є фізичною особою та при продажу автомобіля не виступає податковим агентом ОСОБА_4 стосовно податку, оскільки між ними були відсутні належним чином оформлені трудові відносини, а автомобіль не передавався набувачу безоплатно.

А тому посилання відповідача на порушення позивачем норм пп. 4.2.3, 4.2.9 (е) п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22.05.2003 р. № 889, згідно яких до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону та дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), зокрема у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті, суд вважає також необгрунтованим.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договором та наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

У зв'язку з тим, що відсутні об'єкти донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових від 21.05.2013 р. № 0000214400, № 0000224400 та № 0000234400 як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Стома" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2013 року № 0000214400 про зменшення Публічному акціонерному товариству "Стома" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2848,00 грн. (дві тисячі вісімсот сорок вісім гривень) та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 712, 00 грн. (сімсот дванадцять гривень).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2013 року № 0000224400 про збільшення Публічному акціонерному товариству "Стома" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5340, 00 грн. (п'ять тисяч триста сорок гривень), в тому числі 4272, 00 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят дві гривні) за основним платежем та 1068, 00 грн. (одна тисяча шістдесят вісім гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.05.2013 року № 0000234400 про збільшення Публічному акціонерному товариству "Стома" суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 3769, 85 грн. (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень вісімдесят п'ять копійок), в тому числі 3015, 88 грн. (три тисячі п'ятнадцять гривень вісімдесят вісім копійок) за основним платежем та 753, 97 грн. (сімсот п'ятдесят три гривні дев'яносто сім копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.