Постанова № 32241604, 01.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 903/266/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від прокурора: Панчелюга К.М.

від позивача: Мазаєва О.А.

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" на рішення господарського суду Волинської області від 3 квітня 2013 року в справі № 903/266/13-г (суддя Якушева Інна Олександрівна)

за позовом Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області в особі Заступника прокурора м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

про стягнення в сумі 35 953 грн. 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Тернополя (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Волинської області із позовною заявою (том 1, а.с. 7-11) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (надалі - Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 33500 грн., пені в розмірі 20044 грн. 42 коп. та річних в розмірі 408 грн. 88 коп..

Рішенням господарського суду Волинської області від 3 квітня 2013 року (том 1, а.с. 171-173) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено повністю.

Даним судовим рішенням стягнуто з Відповідача на користь Позивача 33 500 грн. боргу, 2044 грн. 42 коп. пені, 408 грн. 88 коп. річних. Судовий збір покладено на Відповідача в розмірі 1720 грн. 50 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням місцевим господарського суду Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-3) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області від 3 квітня 2013 року в даній справі скасувати, а позов задоволити частково.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що Позивачем не підтверджено належними доказами факт надання послуг у липні 2012 року на загальну вартість 16750 грн..

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу (том 3, а.с. 14-16) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 червня 2013 року (з підстав зазначених в даній ухвалі) було відкладено розгляд справи на 1 липня 2013 року на 14 год. 05 хв..

На виконання вимог ухвали Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 21-23) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення та додаткові письмові докази щодо підтвердження факту надання послуг у липні 2012 року (маршрути та рахунки - фактури; том 2, а.с. 26-56; 59-76).

Водночас, 1 липня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Відповідача за № 1731 (том 2, а.с. 77) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Відповідач просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату; та письмове клопотання № 1730 про зупинення провадження у справі№ 903/266/13-г.

Розглянувши клопотання щодо відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що дане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на те, що Відповідач не обґрунтував його не долучивши належних та допустимих доказів в обґрунтування свого прохання щодо відкладення слухання справи. Крім того, суд взяв до уваги той факт, що в апеляційній скарзі апелянт висловив свої доводи щодо скасованого оспорюваного рішення.

Також, апеляційним господарським судом відхилено клопотання про зупинення провадження з огляду на непов'язаність даної справи з справою № 14/63/5022-1002/2012 (за позовом Відповідача до Позивача та ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення збитків в сумі 76468 грн. 02 коп., які виникли в процесу виконання умов договору від 1 квітня 2011 року № 025180), котра знаходиться на розгляді в господарському суді Тернопільської області. Оскільки, у даній справі предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, а у справі № 14/63/5022-1002/2012 стягнення збитків і дані справи не є пов'язані між собою (рішення в кожній з цих справ та факти, що в них встановляться не впливають на рішення по іншій справі).

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 1 липня 2013 року представник Позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

В судовому засіданні від 1 липня 2013 року Прокурор заперечив проти апеляційної скарги, вважає доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення Прокурора, представника Позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 28 березня 2011 року між Позивачем (як охороною), Відповідачем (як замовником) та Тернопільським управлінням Західного регіонального департаменту АТ "УкрСиббанк" (як банком) було укладено договір № 025180 (надалі - Договір; а.с. 15-21) про інкасацію та охорону валютних цінностей Службою інкасації, охорони та перевезення валютних цінностей СПМО "Титан" ВДСО (надалі - Охорона) Відповідача.

Згідно з пунктом 1.1 Договору: Відповідач передає, а Охорона приймає під охорону грошові кошти і цінні папери (далі - кошти, зазначені у специфікації п.1 додатку 1 до договору), що перевозяться службою інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться (далі - наряд служби інкасації) під час перевезення їх до визначеного Відповідачем місця призначення (пунктом 4 додатку 1 до Договору), або зняття охорони уповноваженим представником Відповідача.

В силу дії пункту 2.2 Договору: оплата за надані Охороною послуги охорони згідно визначених тарифів здійснюється щомісячно платіжними вимогами дорученнями Охорони не пізніше 25 числа поточного місяця, у якому були надані такі послуги.

У відповідності до пункту 1 Протоколу узгодження ціни за здійснення заходів інкасації (додаток 3 до договору № 025180 від 28 березня 2011року) вартість послуг за здійснення заходів інкасації складає 16 750 грн. в місяць.

В свою чергу, на виконання умов Договору, Позивачем за період серпень - вересень 2012 року були надані послуги інкасації та охорони валютних цінностей вартістю 33 500 грн. (що підтверджується підписаними Позивачем та Відповідачем, скріпленими печатками актом прийому - передачі виконаних робіт/послуг № Тін - 000437 за вересень 2012 року від 30 вересня 2012 року та актом № Тін 000384 за серпень 2012 року від 31 серпня 2012 року (том 1, а.с. 27)).

Як вбачається з актів за серпень - вересень місяці 2012 року претензій по якості та об'єму виконаних робіт/послуг у Відповідача до Позивача не було.

У зв'язку з тим, що Відповідач не оплатив вартості наданих йому за період з серпня місяця по вересень місяць 2012 року оплачено послуг утворилась заборгованість в розмірі 33 500 грн..

В своїй претензії № 17/1-2-1896 від 27 листопада 2012 року (том 1, а.с. 28) Позивач просив Відповідача погасити заборгованість за Договором. Факт надіслання претензії 30 листопада 2012 року підтверджується реєстром відправлень листів-претензій по заборгованості за надані послуги охорони в листопаді 2012 року.

Відповідач відповіді на претензію Позивача не надав, заборгованості не перерахував.

У відповідності статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статтей 526, 599 Цивільного кодексу України: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки Відповідач не виконав належним чином зобов'язань, взятих за Договором, а саме не перерахував плати за надані в серпні-вересні 2012 року послуги, Позивач був змушений звернутися з позовною вимогою про стягнення з Відповідача 33 500 грн. заборгованості.

Водночас, суд оцінює критично заперечення Відповідача щодо того, що Позивач не довів факту належного виконання послуг у липні 2012 року, вказуючи що у липні 2012 року оплата Відповідачем проводилась в порядку передоплати на підставі рахунків на оплату, а тому немає підстав для стягнення коштів за послуги по інкасації за серпень 2012 року. При цьому, апеляційний господарський суд вказує на те, що Позивач та Прокурор довів поданими належними і допустимими доказами факт реального надання послуг в липні 2012 року.

В свою чергу факт надання Позивачем послуг у серпні та вересні 2012 року (предмет позовних вимог) підтверджується належно оформленими актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг (том 1, а.с. 166-167).

Водночас, доказів, які б свідчили про оплату послуг, наданих Позивачем у серпні та вересні 2012 року, Відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані Рівненському апеляційному господарському суду.

При цьому, перераховуючи кошти в розмірі 16750 грн. на підставі платіжного доручення № 4314 від 10 липня 2012 року, у рядку "Призначення платежу" Відповідач вказав, що проводиться оплата за інкасацію згідно з рахунком № 025180 від 1 липня 2012 року (том 1, а.с. 160).

Рахунок-фактура № 025180 від 2 липня 2012 року (том 1, а.с. 157) виставлявся на оплату послуг за липень 2012 року (представник Відповідача пояснила, що в платіжному дорученні № 4314 помилково вказано дату 2 липня 2012року замість 1 липня 2012 року).

Наведене свідчить про те, що перерахування коштів, яке проводилося Відповідачем у липні 2012 року на підставі платіжного доручення № 4314 від 10 липня 2012р., проводилося за послуги, надані саме у липні 2012 року.

На це вказують і умови Договору, адже за змістом пункту 2.2 Договору оплата по Договору проводиться авансом (як передоплата) не пізніше 25 числа поточного місяця (місяця в якому надаються послуги).

Все вищевказане свідчить про підставність та обґрунтованість оплати за рахунком № 025180 від 1 липня 2012 року, як оплати саме за липень місяць 2012 року.

При цьому суд констатує факт того, що Позивачем було додано до матеріалів суду належні та допустимі докази, котрі вказують на факт надання послуг Позивачем саме в липні місяці 2012 року(том 2, а.с. 67, 76).

Водночас, факт невиконання Позивачем послуг за весь липень місяць 2012 року (який би давав підстави, як стверджує Відповідач, віднести оплату за липень 2012 року в рахунок оплати за серпень 2012 року), не доведено доказами в розумінні статтей 33-34 Господарського процесуального кодексу України, в той час як іншою стороною доведено факт надання таких послуг в цей період і прийняття цих робіт Відповідачем без будь-яких заперечень (в тому числі і роботи за липень місяць 2012 року; доказ на а.с. 76 том. 2).

Також, Позивачем подані і інші докази належного виконання своїх зобов'язань по Договору (в тому числі й за липень, серпень, вересень 2012 року), а саме: копії явочних карток за липень (том 2, а.с. 26-56), рахунки - фактури за інші місяці надання послуг по Договору та акти прийому - здачі виконаних робіт (том 2, а.с. 61-76).

Дослідивши наявні у справі докази колегія суду прийшла до висновку про підставність та обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 33500 грн. заборгованості за Договором.

Враховуючи усе вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського кодексу України, колегія апеляційного господарського суду задовольняє позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 33500 грн. 00 коп. заборгованості по Договору. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позов Позивача в цій частині та залишає судове рішення в цій частині без змін.

Крім суми основного боргу Позивач просив стягнути з Відповідача пеню та річні.

Колегія суду зауважує, що пунктом 6.1 Договору передбачено, що: у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за здійснення заходів охорони коштів нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням статті 625 Цивільного кодексу України передбачено: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суду зауважує, що частиною 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З викладеного слідує, що частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Колегія суду констатує, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, проаналізувавши дані норми законодавства, перевіривши правильність розрахунку, проведеного Позивачем (том 1, а.с. 26) та зважаючи на умови Договору Рівненський апеляційний господарський суд констатує той факт, що вимоги Позивача щодо стягнення пені (заявлені в межах шестимісячного терміну та річного строку позовної давності) в сумі 2044 грн. 42 коп. та річних в розмірі 408 грн. 88 коп. підлягають до задоволення. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду щодо задоволення даних вимог без змін.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є надуманими, безпідставними, спростовані усім вищевказаним у даному судовому рішенні та доказами наявними у матеріалах справи, а тому до уваги колегією суду не беруться.

Крім того, з матеріалів справи не вбачається та Відповідачем, всупереч нормам статтей 32,33 Господарського процесуального кодексу України, взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, висвітлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Волинської області без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"- залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 03 квітня 2013 року в справі №903/266/13-г - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 903/266/13-г повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.