Постанова № 32241470, 04.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 року Справа № 904/2142/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників:

прокурора: Карпенко О.І.- прокурор відділу

позивача: Лазуренко К.О.- предст., дов.№4/8-16 від 04.01.2013 року

відповідача: Суховарова Р.М.- предст., дов.№161 від 26.01.2011 року

Литвиненко Р.М.- директор

третьої особи: не явися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі №904/2142/13

за позовом: прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (м. Дніпропетровськ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області

про: внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року (підписано 25.04.2013р.) у справі №904/2142/13 (суддя Васильєв О.Ю.) задоволений позов прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (м. Дніпропетровськ) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області про внесення змін до п.п. 1.3, 3.1 і 3.2 договору оренди землі від 21.03.2002р. шляхом викладення їх в наступній редакції: «п.1.3 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 23.01.2013 року становить 13734055 грн. 91 коп.»; «п.3.1 Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 412021 грн. 68 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та встановлюється і обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється цим кодексом»; «п.3.2 Річна орендна плата за земельну ділянку сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року». Крім того, з відповідача на користь держави стягнено 1147 грн. судового збору.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (м. Дніпропетровськ) - не погоджуючись із судовим рішенням у даній справі, подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати і прийняти нове, яким викласти запропоновані до зміни пункти договору викласти в іншій редакції з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 23.01.2013 року в розмірі 10951073,33 грн. Скаржник вважає, що судом були порушені норми матеріального права. Так, відповідач незгодний з прийнятим рішенням суду в частині визначення грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач за договором оренди. Наданий відповідачем розрахунок не був прийнятий судом. Крім того, відповідач зазначає, що витяг надано не уповноваженою особою і витяг не відповідає формі, встановленій наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 року.

Прокурор відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні зазначив, що судове рішення є законним і обґрунтованим з підстав, викладених у рішенні суду.

Дніпропетровська міська рада (позивач) - у відзиві на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні зазначив, що рішення суду не підлягає скасуванню, оскільки прийняте за результатами обговорення всіх обставин справи і за результатами оцінки доказів, наданих сторонами. Правова позиція міської ради ґрунтується на постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі №28/5005/640/2012 і вона є обов'язковою для всіх судових установ.

Представник третьої особи - управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області - у судове засідання не явився і відзив на апеляційну скаргу не надав. Беручи до уваги, що неявка представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, останній не надав доказів неможливості явки у судове засідання, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, справа переглядалася без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням секретаря судової палати №762 від 03.07.2013 року у зв'язку з виходом з відпустки судді постійної колегії Лотоцької Л.О. і виходом з лікарняного судді Бахмат Р.М. та на підставі наказу голови суду №13 від 03.07.2012р., справа була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши прокурора і представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду по справі прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і скасуванню не підлягає виходячи із наступного: 21.03.2002р. на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.12.2001р. №3419 між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради - орендодавцем і товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку, площею 1,7031 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Ленінський район, вул. Волзька, 26, для фактичного розміщення заводу, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 81102001 згідно з планом земельної ділянки, що додається до договору (пункти 1.1, 1.2).

21.03.2002р. договір був посвідчений Сусловою Н.Б., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №585. Зазначений договір зареєстрований 30.03.2002р. за №1809.

Відповідно до п. 2.1 договір був укладений до 20.12.2016 року.

Грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становила 7372289 грн. 50 коп.(п. 1.3. договору).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно до 15 числі наступного місяця.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі» були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування - з 04.06.2008 року.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень міської ради та проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, керуючись Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №216/8 від 02.02.2011р. «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства», яким визначено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (п.1). Встановлено, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення (п. 4).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, положеннями спірного договору оренди та нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Прокурор просив внести зміни до діючого договору оренди земельної ділянки, посилаючись на зміну розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, від якого залежить розмір земельного податку. При цьому, прокурор опирався на підготовлений державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська розрахунок розміру орендної плати за землю. За розрахунком податкової інспекції річна орендна плата складає 412021,68 грн., виходячи із грошової оцінки земельної ділянки у сумі 13734055,91 грн.

Крім того, прокурором було долучено до матеріалів справи витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:08:617:0004, у якому зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка розташована по вул. Волзькій, 26, користувачем якої є ТОВ «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (кадастровий номер 1210100000:08:617:0004) складає 13734055,91 грн.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно з законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно частини 2 статті 12 цього Закону нормативно-правові акти з проведення оцінки земель які розробляються з урахуванням вимог положень національних стандартів, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок в силу положень статті 13 названого Закону приводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Нормами статі 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до положень статей 20 та 23 цього Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативно грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки землі урегульований «Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів», затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Українською академією аграрних наук від 27.01.2006р. за №18/15/21/11.

Пунктом 1.3 Порядку передбачено, що нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку… орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 33 Господарського кодексу України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачем не оскаржувався, як і дії посадових осіб, які склали даний витяг, а господарському суду не надано право самостійно встановлювати нормативну грошову оцінку землі і визначати розмір орендної плати.

Ця обставина і вищезазначені норми земельного законодавства були підставою для задоволення позовних вимог.

Приписами частин 1 і 2 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Виходячи із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України). Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (п.2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Ця вимога обов'язкова як до прокурора, так і для судів при розгляді справ.

Заявлені прокурором вимоги щодо внесення змін до договору оренди враховують у повній мірі як умови прийнятого Дніпропетровською міською радою рішення, так і вимоги чинного земельного законодавства.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський вуглекислотний завод» (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2013 року у справі №904/2142/13 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 08.07.2013 року)

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат