Рішення № 32239726, 25.03.2013, Бойківський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Тельманівський районний суд Донецької області)

Справа № 246/211/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року Тельманівський районний суд Донецької області

у складі: головуючого судді Ковальова І.П.,

при секретарі Сокирко І.М.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Тельманове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю, вказуючи на те, що з відповідачем з 1959 року до 07.03.1990 року перебувала в офіційному шлюбі. Проживає вона в квартирі АДРЕСА_1. Вона є власником на праві приватної власності 1/2 частини вказаної квартири. Інша 1/2 частина вказаної квартири належить відповідачу. З 16.01.1988 року відповідач в належній йому кімнаті не проживав, оскільки виїхав на роботу в м. Магадан Російської Федерації. Перед від'їздом відповідача сторони домовилися, що позивачка буде проживати в кімнаті відповідача, площею 15 кв.м., а він залишив свої речі в кімнаті позивачки, площею 13,8 кв.м і закрив її на замок. В смт. Тельманове відповідач повернувся в березні 1989 року, де влаштувався на роботу і почав проживати в кімнаті, площею 13,8 кв.м, належній позивачці. Крім того відповідач не проживав в квартирі з 1986 року по травень 1987 року, оскільки відбував покарання в місцях позбавлення волі. Позивачка протягом 2005 року та 2009 року зробила ремонт в квартирі крім кімнати площею 13,8 кв.м, оскільки вона була закрита відповідачем на замок і там знаходилися його речі. Відповідач в вищезазначеній квартирі не проживав протягом 20 років - з 1991 року по серпень 2010 року, а позивачка в даній квартирі проживає більше 40 років, а саме з 19.10.1978 року, а проживання в кімнаті, площею 15 кв.м після розлучення з відповідачем склало більше 20 років. Тому позивачка звернулася до суду з даним позовом і просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме на на кімнату площею 15 кв.м в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, стягнути з відповідача на її користь витрати на судовий збір, витрати по сплаті послуг банку у розмірі 3 грн. та витрати по сплаті послуг адвоката у розмірі 500 грн.

В судовому засіданні позивачка на позові наполягала, та пояснила суду, що відповідач протягом часу відсутності його в смт. Тельманове періодично приїжджав та проживав у спірній квартирі.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні на позові наполягав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він періодично проживав у спірній квартирі, а з 2010 року проживає в ній постійно, тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, оскільки вказані позовні вимоги не відповідають дійсності та суперечать діючому законодавству.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 25.03.2009 року Тельманівською селищною радою, у ОСОБА_4 у приватній власності знаходиться 1/1 частина квартири АДРЕСА_2, а саме: кімната площею 15 кв.м в приватній власності, в загальному користуванні по 1/3 частині: кухня, ванна кімната, туалет, коридор, комора, загальною площею 21 кв.м.

Згідно ст. 5 ЦК України Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачка не довела суду ті обставини, на які вона посилалася як на підставу свого позову і тому позовні вимоги позивачки не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5, 344, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Донецької області через Тельманівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя