Рішення № 32238823, 04.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.2013 Справа № 905/3798/13

за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська», м.Селидове.

Ціна позову 4195 грн.

Суддя Говорун О.В.

Представники:

від позивача - Загурська М,О., довіреність № в.о.Н-01/2523 від 13.09.2012;

від відповідача – не з’явився.

Державне підприємство «Донецька залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (далі - відповідач) про стягнення 4195 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.12.2012 зі станції Новогродівка Донецької залізниці відповідач, згідно накладної №51187540, у вагоні №60431350, відправив вантаж – концентрат вугільний, на станцію Авдіївка Донецької залізниці. На станції призначення, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 4195 грн., який він просить стягнути з відповідача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що у комерційному акті зазначено що маркування відсутнє, проте у накладній зазначено, що маркування було нанесено поперечними смугами, які були нанесені катком. Цей факт свідчить про те, що під час перевезення було розкрадання вантажу.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (вантажовідправник), зі станції Новогродівка на станцію Авдіївка, відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства Авдіївський КХЗ (вантажоодержувач) за залізничною накладною №51187540 у вагоні №60431350 вантаж – концентрат вугільний. При оформленні залізничної накладної №51187540 відповідачем вказано масу вантажу: нетто – 68450кг, тара – 23800кг. Завантаження вагону здійснювалось засобами відправника. Маса визначена на 150тн. вагонних вагах. Вантаж розміщено й закріплено згідно з ТУ р.2 п.1-3,5,6,8,9 сб.17 п. 4.1.4.3, навалом, поперечні борозни по усьому вагону нанесені катком» (а.с.11).

На станції призначення, залізниця, за заявкою одержувача вантажу (а.с.13 - зворотній бік), здійснила перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №51187540.

Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено комерційним актом БН №689798/1 від 01.01.2013, де зазначено: «за вимогою вантажоодержувача на підставі ст. 52 Статуту залізниць України було проведено переважування вантажу на справних 100-т електронних вагах вантажоодержувача, повірених 03.10.2012 та приписаних до залізниці. За документом у вагоні №60431350 значиться вага: тара – 23800кг, нетто – 68450кг. У дійсності виявилось: брутто – 89700кг, тара – 23800кг, нетто – 65900кг, що менше ваги документу на 2550кг. Вантаж прибув у справному вагоні: люка та двері зачинені, протікання вантажу відсутнє. Навантаження у вагоні рівномірне, на рівні бортів. Вантаж ущільнений поперечними борознами по усьому вагону, які були нанесені катком. Поверхня вантажу плівкою проти видування не покривалась, маркування відсутнє» (а.с.12).

Згідно технічного паспорту ваг №0330, міжповірочний інтервал ЗВВТ становить 1 раз на 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками – 1 раз на 6 місяців. 06.04.2012 була проведена державна повірка зазначених ваг, 03.10.2012 – контроль придатності (а.с.25,26).

Факт зважування та розходження у масі вантажу підтверджується і витягом з книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Авдіївка, відповідно до якого маса вантажу у вагоні менша ніж зазначена у накладній на 2550кг (а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі – ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту залізниць України (далі – Статут), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно ч. 1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до ст.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Частиною 1 статті 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Позивачем, за неправильно зазначену у залізничній накладній №51187540 масу вантажу у вагоні №60431350, нарахований штраф відповідачу в розмірі 4195 грн. Судом встановлено, що розмір суми штрафу відповідає вимогам ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Доводи відповідача стосовно того, що відбулось розкрадання вантажу, оскільки у комерційному акті зазначається про відсутність маркування, судом відхилені, виходячи з того, що про наявність маркування у накладній не зазначалось, на вантажі були поперечні борозни, нанесенні катком, про наявність яких зазначалось і в комерційному акті, складеному на станції призначення.

Суд не приймає до уваги і довід відповідача, що залізниця повинна була зважувати всю партію вантажу для визначення правильної маси вантажу зазначеної у накладній, оскільки відповідачем у відомості вагонів була зазначена маса вантажу в кожному окремому вагоні (а.с.11-зворотній бік).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3) ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також приймаючи до уваги, що фактична маса вантажу виявилась меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, що, в свою чергу, не створювало небезпеку на залізничному транспорті, то суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1 провізної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 – 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЗФ «Селидівська»» (85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Миру, 34, код ЄДРПОУ 31714629) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 25905191) 839 грн. штрафу та 1720 грн. 50 коп. витрат з оплати судового збору.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 04 липня 2013 року.

Суддя О.В. Говорун