Постанова № 32237767, 08.07.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1944/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Грись О.В. (довіреність від 14.08.2012 року № 1574/07)

відповідача: Клецко І.О. (довіреність від 10.01.2013 року № 2/13)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 8 липня 2013 року.

Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області (далі - позивач, УПФУ в Перечинському районі) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.2-4) до відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції (далі - відповідач, відділ ДВС), якою просить визнати неправомірними дії державного виконавця відділу ДВС, скасувати постанову відділу ДВС від 15 травня 2013 року про відмову у провадження виконавчого документа та зобов'язати відділ ДВС відкрити виконавче провадження по вимозі УПФУ в Перечинському районі та виконати її.

Позовні вимоги обґрунтовуються положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно якого філії також є платниками єдиного внеску та в зв'язку з несплатою такого УПФУ в Перечинському районі винесено вимогу за № Ю5У від 04.04.2013 року, вимога є виконавчим документом та вона направлена на виконання до відділу ДВС, який зобов'язаний відкрити провадження до виконавчому документу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист відділу ДВС від 25.06.2013 року за № 05-26/3576, а.с.27-28), згідно якого позов не визнав, оскільки боржник (Закарпатська лісопромислова дільниця державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісокомбінат") є філією без статусу юридичної особи, а згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" боржником є фізична або юридична особа, в зв'язку з чим та у відповідності до п. 8 ст. 26 цього Закону винесено оскаржену постанову, яка є законною та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просить суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи,

Листом УПФУ в Перечинському районі від 08.05.2013 року за № 849/07 (а.с.6) до відділу ДВС направлено вимогу від 04.04.2013 року за № Ю5У на суму 1516,52 грн. для примусового стягнення з Закарпатської лісопромислової дільниці ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" (а.с.7-8).

Згідно відмітки на копії листа, такий отримано відділом ДВС 8 травня 2013 року (при цьому, дні з 9 по 12 травня 2013 року включно у відділу ДВС були вихідними днями).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Клецко І.О. від 15 травня 2013 року (а.с.11) відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вимоги № Ю5У, виданої 04.04.2013 року УПФУ в Перечинському районі (про стягнення з Закарпатської лісопромислової дільниці ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" на користь УПФУ в Перечинському районі боргу в розмірі 1516,52 грн.).

Згідно тексту постанови, підстава відмови - Закарпатська лісопромислова дільниця ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" не являється юридичною особою, а є філією ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат", керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 -XIV (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 606) - цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону 606 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 8 Закону 606 встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник., при цьому, боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

В ч.1 ст.95 ЦК України зазначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. В той же час, ч.3 ст.95 ЦК України передбачено, що філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ч.4 ст.64 Господарського кодексу України, підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення по них. Тобто, філії не є юридичними особами, вони не наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Виходячи з наведених приписів діючого законодавства, виключно особа (фізична та/або юридична може бути боржником за виконавчим провадженням), а філія (без статусу юридичної особи) стороною у справі бути не може.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини які визнаються сторонами можуть не доказуватись перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини відсутності статусу юридичної особи Закарпатської лісопромислової дільниці ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат" не заперечується сторонами, підтверджується належними доказами (зокрема, листом відділу статистики у Перечинському районі від 15.04.2013 року за № 08/1-13/114 (а.с.29), на підставі якого відділом ДВС і винесено оскаржену постанову), та обставини щодо відсутності статусу юридичної особи за боржником по вимозі УПФУ в Перечинському районі від 04.04.2013 року за № Ю5У судом не доказуються.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 26 Закону 606 встановлено право державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження за наявності інших передбачених законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження, відсутність у боржника за виконавчим документом (Закарпатської лісопромислової дільниці ДП "Івано-Франківський військовий лісокомбінат") статусу юридичної особи виключає можливість відкриття виконавчого провадження (оскільки це прямо передбачено ст. 8 Закону 606), в зв'язку з чим державним виконавцем правомірно винесено оскаржену постанову від 15 травня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа).

Стосовно визнання протиправними дій державного виконавця відділу ДВС, які виявились у винесенні постанови, суд констатує наступне:

У відповідності до визначення, наведеного у Науково - практичному коментарі до Кодексу адміністративного судочинства України, дія - активна поведінка органу чи посадової особи, та об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

При цьому позивачем не зазначено, які саме дії державного виконавця при винесенні оскарженої постанови є протиправними, тобто, фактично вказується на протиправність його дій щодо прийняття такої взагалі.

Наслідком розв'язання публічно - правового спору у справах про оскарження рішення є визнання його протиправним та скасування (визнання нечинним) повністю або частково або відмова у задоволенні такої вимоги, при цьому, вимога про визнання протиправними дій відповідача по складанню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком задоволення позову в частині визнання протиправним рішення, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову щодо визнання протиправним та скасування рішення, оскільки саме оскарженою постановою державного виконавця відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документу та саме вказаною постановою державного виконавця відділу ДВС породжується обов'язок у сфері публічно - правових відносин (а не діями державного виконавця при її прийнятті), в зв'язку з чим в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Стосовно вимоги позову про зобов'язання відділу ДВС відкрити виконавче провадження по вимозі УПФУ в Перечинському районі та виконати її, суд констатує, що вказана вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування оскарженого рішення відповідача (якою відмовлено у прийнятті виконавчого документу) та така вимога може бути задоволена у випадку скасування оскарженого рішення як спосіб захисту порушеного права, однак, в зв'язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови відділу ДВС від 15 травня 2013 року про відмову у провадження виконавчого документа - відсутні підстави для зобов'язання відкрити виконавче провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність оскарженого рішення - постанови про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу, що встановлено в судовому засіданні та підтверджено дослідженими в межах розгляду справи належними доказами, в зв'язку з чим вимоги позовної заяви щодо її скасування та визнання протиправними дій при її винесенні - є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області до відділу Державної виконавчої служби Перечинського районного управління юстиції про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті