Рішення № 32236439, 08.07.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/5550/13-ц

№ 2/243/2171/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Руденко Л.М.

при секретарі - Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Содовий завод" про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2013р. до Слов'янського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ВАТ "Содовий завод" про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача на різних посадах в період з 08 серпня 1984 року по 18 березня 2002 року. Зазначені факти підтверджуються записами у її трудовій книжці у відповідності до наказу № 706 від 08.08.1984 року про прийняття на роботу,та наказом № 58 від 18.03.2002 року про звільнення. Підставою для прийняття рішення про звільнення стала та обставина,що з жовтня 1996 року ВАТ "Содовий завод" стало не вчасно та не в повному обсязі,а потім і зовсім припинило виплачувати працівникам заробітну плату.

На час її звільнення заборгованість по заробітній платі складала 2935 грн. 50 коп. На день звільнення відповідач зі нею не провів остаточний розрахунок і не виплатив заборгованість,що є порушенням ст.116 КЗпП України. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум,що належать йому від підприємства,установи,організації,провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював,то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У зв"язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці, вона в жовтні 1997 року звернулася до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати з ВАТ "Содовий завод". Рішенням Слов'янського міськрайонного суду № 2-3012-97 від 24 жовтня 1997 року,яке набуло чинності,з відповідача ВАТ "Содовий завод" на її користь стягнуто заборгованість заробітної плати у сумі 528 грн. 49 коп. Також на підставі Рішення комісії з трудових спорів ВАТ "Содовий завод" за Посвідченням № 151 від 23.09.2003 року, з відповідача ВАТ "Содовий завод" на її користь стягнуто заборгованість заробітної плати у сумі 2407 грн. 01 коп. Тобто всього стягнуто 2935 грн. 50 коп. Вона неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виконання рішення суду,щодо виплати заборгованої заробітної плати,але кожний раз отримувала відмову щодо цього через відсутність нібито коштів.

Так на останнє її звернення, відповідач ВАТ "Содовий завод" своїм листом № 915 від 09.04.2013 року їй повідомив,що виконати рішення Слов"янського міськрайонного суду по її справі № 2-3012-97 від 24 жовтня 1997 року за виконавчим листом, та Рішенням комісії з трудових спорів ВАТ "Содовий завод" за Посвідченням № 151 від 23.09.2003 року не є можливим через відсутність коштів.

Згідно до ст.117 КЗпП України,в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки,зазначені в ст. 116 цього Кодексу,при відсутності спору про їх розмір підприємство,установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відносно строку звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку та весь час затримки розрахунку та моральної шкоди, то у відповідності із рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі № 1-5/2012 р. в частині ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, про застосування тримісячного строку звернення до суду щодо стягнення моральної шкоди, наведений строк обраховується з моменту фактичного розрахунку із працівником. В даному випадку фактичний розрахунок досі не проведений.

Відповідно із п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про Оплату праці",суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки фактичний розрахунок зі нею на день звернення до суду із цим позовом не проведений, вважаю за необхідне провести нарахування середнього заробітку за весь період затримки розрахунку після звільнення.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до Довідки виданої ВАТ "Содовий завод" за № 21-7605 від 16.05.2013 року: Середньомісячна заробітна плата за два останніх місяці роботи становить: 129,60 грн.

Середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 6,32 грн. х 3055 дн. = 19307,60 грн.

Отже,з моменту її звільнення - 18 березня 2002 року по день постанови судом рішення по цій справі, відповідач повинен відповідно до вимог ст.117 КЗпП України виплатити їй середній заробіток у сумі 19307,60 гривень.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні -порушенням права власності відповідно до ст.. 1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна" у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене відповідач порушив її право на отримання законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції з прав людини є також порушенням права на мирне володіння майном. Своїми незаконними діями відповідач завдав їй суттєву моральну шкоду, пов'язану з трудовими правовідносинами, яка виявилася у моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав призвели її до втрати налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя,для матеріального забезпечення себе та своєї родини. Таким чином,причинену їй відповідачем моральну шкоду вона оцінює в розмірі 5000 грн.

Просить суд стягнути з відповідача ВАТ "Содовий завод" на її користь її середній заробіток за весь час затримки розрахунку після звільнення у сумі 19307,60 грн.,починаючи з 18 березня 2002 року по день постанови судом рішення по справі, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не був присутній, але надав до суду заяву, в якої просив розглянути справу без його участі, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» в судовому засіданні не був присутній, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд, зі згоди позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення по справі, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 08 серпня 1984 року по 18 березня 2002 року працювала у відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Содовий завод", що підтверджено записами у трудовій книжці (а.с. 5,6). При звільненні з ОСОБА_1 не було проведено повного розрахунку по заробітній платі.

Рішенням Слов'янського міського суду по справі № 2-3012-97 від 24 жовтня 1997 року,яке набуло чинності,з відповідача ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість заробітної плати у сумі 528 грн. 49 коп. та Рішенням комісії з трудових спорів ВАТ "Содовий завод" за Посвідченням № 151 від 23.09.2003 року, з відповідача ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість заробітної плати у сумі 2407 грн. 01 коп., а всього 2935 грн. 50 коп. (а.с. 9,10).

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з встановлених по справі обставин та наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню. Виходячи з періоду затримки (з 1997 року по 2013 року), економічного та фінансового становища підприємства (визнання його банкрутом і в той же час тривалість проведення ліквідаційної процедури), а також штучне накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), а також враховуючи розмір заборгованості 2935 грн. 50 коп., та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просив стягнути позивач (п.20 постанови Пленуму), суд вважає за можливе відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 2935 грн. 50 коп.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012 року, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Оскільки на теперішній час заборгованість по заробітної платі перед ОСОБА_1 відповідачем ВАТ "Содовий завод" не погашена, то процесуальний строк звернення до суду позивача з вимогою про стягнення моральної шкоди не сплив.

У зв'язку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та встановити його в сумі 500 грн.

Відповідно до ч.2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів , їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 64, 88, 209ч.3, 212 -215, 218, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ "Содовий завод" про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 2935 грн. 50 коп., моральну шкоду в сумі 500 грн., а всього 3435 грн. 50 коп. (Грн. три тисячі чотириста тридцять п'ять 50 коп.).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, ідентифікаційний код юридичної особи: 00204895 судовий збір на користь держави у розмірі 229,40 грн. на р/р 31210206700075, код ЄДРПОУ (суд) - 26503448, отримувач - УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (банку) - 34686605, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міьскрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: