Рішення № 32235809, 01.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.2013р. Справа №5006/17/96/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», м.Львів

до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог,

на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Іллічівськ, Одеська область

про: стягнення в порядку регресу 11313,58грн. страхового відшкодування, 3% річних в сумі 111,59грн., 556,41грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

третя особа: не викликався.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

01.07.2013р. з 14-20год. до 14-25год.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», м.Львів звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення в порядку регресу 11313,58грн. страхового відшкодування, 3% річних в сумі 111,59грн., 556,41грн. пені.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.10.2012р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 (а.с.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на: Договір страхування автотранспортних засобів фізичних осіб (в заставі) №971.30-1000.000 від 06.08.2008р.; Довідку ДАІ; постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 16.09.2009р. у справі №3-1935/09; Звіт спеціаліста-оцінювача №08-010 від 11.08.2009р. з визначення розміру матеріальної шкоди, завданого власнику автомобіля Daewoo Matiz; Висновок комісії №СНТ/00971.030-1000.000/1 від 08.10.2009р.; рішення про виплату страхового відшкодування №СНТ/00971.030-1000.000/1 від 08.10.2009р.; розрахунок суми страхового відшкодування; платіжне доручення №10005316 від 13.10.2009р.; претензію вих.№21066 від 28.02.2012р. тощо.

Протягом розгляду справи позивач надав:

1) з клопотанням №31200 від 02.11.2012р. - зокрема, копію повного тексту Договору страхування №971.30-1000.000 від 06.08.2008р. (а.с.71-79);

2) з клопотанням - оригіналидоданих до позову документів, які судом оглянуті та повернуті ухвалою від 04.12.2012р. (а.с.94, 98-99).

01.11.2012р. на адресу суду від Іллічівського міського суду Одеської області супровідним листом №17638 від 25.10.2012р. надійшли матеріали справи №3-1935/09 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 (а.с.53-67).

01.11.2012р. на адресу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України з супровідним листом №27237/7-3-11 б/д надійшла інформація з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ про страхове покриття цивільно-правової відповідальності гр-на ОСОБА_4 (а.с.69-70).

22.11.2012р. судом зроблено спеціальний витяг №15184105 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», з якого вбачається, що відповідача не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, адресу відповідача в позовній заяві зазначено вірно (а.с.83-85).

26.11.2012р. на адресу суду від третьої особи ОСОБА_4. надійшли заперечення б/н від 23.11.2012р., в яких зазначено, що за вимогою страхової компанії їй було надано оригінал страхового полісу №ВС5155294, який і зараз знаходиться у ПрАТ «Міська страхова компанія». ОСОБА_4 наголосив на тому, що пошкодження його автомобіля та Daewoo Matiz були незначними і вартість ремонту автомобіля Daewoo Мatiz, враховуючи знос автомобіля, не може перевищувати 2000грн. На підтвердження викладеного надав фотографії з місця ДТП (а.с.87-89).

Ухвалами господарського суду від 04.12.2012р. з метою винесення законного і обгрунтованого рішення у справі №5006/17/96/2012 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, та провадження зупинене (а.с.98-100).

24.04.2013р. до канцелярії господарського суду повернулись матеріали справи №5006/17/96/2012 з висновком судової автотоварознавчої експертизи №6131/27 від 22.02.2013р.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2013р. провадження у справі №5006/17/96/2012 поновлене та справу призначено до розгляду на 01.07.2013р. (а.с.132).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 14.11.2012р., 04.12.2012р. та 01.07.2013р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, конверт (а.с.50, 86, 102, 133).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2008р. між ЗАТ «Страхова компанія «ІНПРО» та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено Договір страхування автотранспортних засобів фізичних осіб (в заставі) №971.30-1000.000 (далі - Договір страхування, а.с.26, 72-77). За Договором страхування позивачем застрахований транспортний засіб марки Daewoo Matiz, реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль), зокрема, на випадок «ДТП»; за вказаним випадком встановлена франшиза у розмірі 242,50грн. (п.30.1. Договору). Преамбулою Договору страхування вигодонабувачем визначено ТОВ «Український промисловий банк». Строк дії Договору: з 00.00год. 07.08.2008р. до 24.00год. 06.08.2009р.

З Загальних положень статуту ПрАТ «Страхова компанія «Граве Україна» (а.с.9), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи позивача та Витягів з протоколів №16 та №23 Загальних зборів акціонерів вбачається, що Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНПРО» в подальшому змінило назву на Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна», а надалі - на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Граве Україна» (а.с.18-19, 21-24).

Таким чином, відбулась зміна найменувань позивача без зміни його організаційно-правової форми, що не свідчить про реорганізацію товариства, а Страховиком за Договором страхування є позивач у даній справі.

28.07.2009р. на АДРЕСА_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП): гр-н ОСОБА_4, керуючи автомобілем Тойота, д.н. НОМЕР_2, виїзджаючи з другорядної дороги на головну, не надав дорогу застрахованому автомобілю під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі (вул.Суворова), та допустив зіткнення з застрахованим автомобілем, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с.18, 55-63).

Наявність вини ОСОБА_4. у порушенні п.16.1. Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження автомобілів, підтверджена постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 16.09.2009р. у справі №3-1935/09 (а.с.65).

Позивачем було замовлено незалежну оцінку розміру матеріальної шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля (Звіт спеціаліста-оцінювача №08-010 від 11.08.2009р. - а.с.31-36, 107-108) та на підставі Договору страхування і Висновку комісії №СНТ/00971.030.-1000.000/1 від 08.10.2009р. (а.с.38) було прийняте рішення про виплату страхового відшкодування (а.с.39), з розрахунку суми страхового відшкодування до якого (а.с.40) вбачається, що з вартості відновлювального ремонту за даними Звіту №08-010 від 11.08.2009р. позивачем була вирахувана франшиза в сумі 242,50грн. та згідно з листом вигодонабувача (а.с.37) платіжним дорученням №10005316 від 13.10.2009р. виплачено 11823,58грн. страхового відшкодування на користь ТОВ «Укрпромбанк» (а.с.41).

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№21066 від 28.02.2012р. про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), в якій просив протягом 30 днів після отримання претензії письмово повідомити про прийняте рішення щодо страхового відшкодування (а.с.43). Відповідач у зазначений строк відповідь не надав, на час подання позовної заяви (03.10.2012р.) встрахове відшкодування не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Предметом позовних вимог є стягнення в порядку регресу 11313,58грн. страхового відшкодування, а також 3% річних в сумі 111,59грн. та 556,41грн. пені.

1. Позовні вимоги про стягнення з відповідача в порядку регресу 11313,58грн. страхового відшкодування підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Аналіз Договору страхування, положень ст.22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та ст.ст.9, 20, 25 Закону України „Про страхування" дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки. Аналогічне положення встановлене ст.27 Закону України "Про страхування".

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи у справі №5006/17/96/2012 було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на розгляд експерта поставлене питання: «Яка вартість матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, що сталась 28.07.2009р. на АДРЕСА_1, транспортному засобу Daewoo Мatiz (державний номер НОМЕР_1, 2008 рік випуску) - з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу?».

У Висновку судової автотоварознавчої експертизи №6131/27 від 22.02.2013р. (а.с.124-130) надано наступну відповідь на питання суду: «Вартість матеріальної шкоди (з технічної точку зору), завданої внаслідок ДТП, що сталась 28.07.2009р. на АДРЕСА_1, транспортному засобу Daewoo Мatiz (державний номер НОМЕР_1, 2008 рік випуску) - з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає: 12227,70грн.» (а.с.130).

Дослідивши експертний Висновок №6131/27 від 22.02.2013р., суд вважає його таким, що відповідає приписам ст.42 ГПК України та приймає його як письмовий доказ у даній справі.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки обов'язок з її повного відшкодування покладається на винну особу - у даному випадку на ОСОБА_4.

В свою чергу, відповідно до Інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ (а.с.70) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 - страхувальника автомобіля марки Toyota RAV 4, державний номер НОМЕР_2, на час скоєння ДТП (28.07.2009р.) була застрахована Приватним акціонерним товариством «Міська страхова компанія» на підставі Полісу серії ВС №5155294 з лімітом відшкодування за майнову шкоду 25500грн. та франшизою 2% (510грн). Період дії полісу: 28.07.2009р. - 27.07.2010р.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.993 ЦК України, ч.3 ст.18, ст.27 Закону України „Про страхування", ст.ст.22, 28, 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) особою, відповідальною за завдані позивачу виплатою ним страхового відшкодування збитки, є Приватне акціонерне товариство «Міська страхова компанія».

Отже, позивач отримав право вимоги до ПрАТ «Міська страхова компанія» в межах умов Полісу ВС №5155294, який є підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивач сплатив 11823,58грн. та просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу 11313,58грн. страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи відповідача). Висновком №6131/27 від 22.02.2013р. судової автотоварознавчої експертизи підтверджено, що вартість матеріальної шкоди, завданої Страхувальнику позивача, складає 12227,70грн. - тобто витрати позивача на відшкодування шкоди, завданої застрахованою відповідачем особою, є цілком виправданими.

Позовна вимога про стягнення страхового відшкодування не перевищує ліміт відповідальності відповідача за Полісом ВС №5155294; з розміру понесених позивачем збитків ним було вирахувано встановлену Полісом ВС №5155294 франшизу відповідача (а.с.3).

Матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем сплаченого позивачем страхового відшкодування на час винесення даного рішення.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи на підтвердження здійснення позивачем страхової виплати за Договором добровільного страхування автотранспортних засобів фізичних осіб (в заставі) №971.30-1000.000 від 06.08.2008р., Висновок №6131/27 від 22.02.2013р. судової автотоварознавчої експертизи і виникнення обов'язку відповідача відшкодувати завдану цим шкоду в порядку регресу згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС №5155294, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення в порядку регресу 11313,58грн. страхового відшкодування є обґрунтованими, підтвердженими належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

2. Позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 111,59грн. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№21066 від 28.02.2012р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (а.с.43). Претензія отримана відповідачем 07.03.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.44). Позивач стерджує, що відповідь на претензію вих.№21066 від 28.02.2012р. відповідачем надана не була.

Позивач з посиланням на приписи ст.625 ЦК України вважає, що має право на застосування до відповідача санкцій у вигляді стягнення 3% річних в сумі 111,59грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання в період з 05.06.2012р. до дня подання позовної заяви (а.с.3, 6).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ст.625 вміщено в розділі 1 книги 5 «Загальні положення про зобов'язання» ЦК України, згадана стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Оскільки господарський договір є не єдиною підставою виникнення грошового зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі, якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Так, за загальним правилом обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе зобов'язань, а з інших підстав.

Позивач не надав суду доказів визнання відповідачем свого обов'язку відшкодувати шкоду саме в зазначеній у претензії вих.№21066 від 28.02.2012р. сумі. Отже, позивачем не доведено факту взяття відповідачем на себе зобов'язання відшкодувати збитки саме в сумі 11313,58грн., на яку нараховані 3% річних.

Згідно з позицією Верховного суду України, викладеною у Постанові від 28.08.2012р. у справі №23/279, претензійний порядок не є обов'язковим у відносинах між страховиками. Грошове зобов'язання відповідача перед позивачем могло виникнути лише з моменту надання згоди на виплату (позитивної відповіді на претензію) або з моменту набрання рішенням суду про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу законної сили - тобто у разі, якщо зазначена сума перестала бути спірною.

Отже, грошове зобов'язання у страховика, що забезпечив цивільно-правову відповідальність винної у завданні шкоди особи, не виникає безпосередньо та тільки з факту звернення до нього з претензією (регресною вимогою).

3. Позовна вимога про стягнення 556,41грн. пені задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Пеня є майновою відповідальністю за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування.

В позовній заяві як на підставу для нарахування пені позивач посилається на п.36.5 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка встановлює, що особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, за кожен день прострочення його виплати з вини страховика сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (а.с.3).

Суд зазначає, що приписи ст.36 (п.36.5) зазначеного Закону регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Отже, виплата пені у вказаній нормі пов'язується зі страховим відшкодуванням та особою, яка має право на його отримання; вказана норма регулює відносини страховика за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і постраждалої особи, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Поняття страхового відшкодування наведене у статті 9 Закону України "Про страхування", якою визначено, що це є страхова виплата, яка здійснюється страховиком при настанні страхового випадку.

Регресні ж вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування, і у спірних правовідносинах страховик (позивач) згідно з приписами статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України має право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат, до складу яких пеня не відноситься.

Відтак, оскільки позивач не є суб'єктом договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а отже, не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, право на нарахування пені у розмірі 556,41рн. на суму виплаченого ним страхового відшкодування з урахуванням приписів п.36.5 ст.36 Закону у нього відсутнє.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 26.09.2012р. у справі №4/17-3520-2011.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, згідно з п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України; ст.ст.22, 625, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України; ст.228 Господарського кодексу України; ст.ст.9, 20, 25, 18, 27 Закону України „Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.1996р.; ст.ст.12, 22, 28, 29, 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV від 01.07.2004р.; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 41, 42, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА», м.Львів до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», м.Донецьк про стягнення в порядку регресу 11313,58грн. страхового відшкодування, 3% річних в сумі 111,59грн., 556,41грн. пені - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул.Краснооктябрська, 111; код ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (79044, м.Львів, вул.Метрологічна, 2; р/р №26509268293900 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 19243047) 11313,58грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1519,69грн. судового збору, 1296,24грн. витрат з оплати судової автотоварознавчої експертизи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 01.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 08.07.2013р.

Суддя О.М. Шилова

надруковано 4 прим.: 1 - до справи,

2 - сторонам, 1 - третій особі