Рішення № 32235781, 27.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9542/13 27.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»;

до Фірми «Т. М. М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 181 969,82 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача: Чайковський Я. В., представник, довіреність №б/н від 10.01.2013 р.;

Від відповідача: Ніколаєв О. С., представник, довіреність №б/н від 25.04.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року порушено провадження у справі №910/9542/13, справа призначена слуханням на 11.06.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року відкладено розгляд справи до 27.06.2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 174 778,69 грн. заборгованості, 5 963,33 грн. неустойки, 35,15 грн. інфляційних втрат, 1 192,65 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 3 645,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- умовами договору відповідача зобов'язано сплачувати на користь позивача суму лізингового платежу, в яку входить погашення вартості майна та винагороди лізингодавця;

- виходячи з умов п. 7.1-7.5 розділу 7 договору фінансового лізингу сторонами фактично визначено такий платіж як комісія лізингодавця, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу Євро по відношенню до гривні, однак такий платіж не передбачений частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»;

- як наслідок, в договорі відсутня ціна договору, що суперечить частині 2 статті 189 Господарського кодексу України;

- згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року №1998, формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у еквіваленті до у. о. лише в частині імпортної складової структури ціни;

- чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, але не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, проте пункти 7.1-7.5. розділу 7 договору №1137/12/2007 фінансового лізингу від 21.12.2007 року суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року №1998 та порушують загальні принципи права;

- курсова різниця між гривнею України та Євро за певних умов і домовленостей сторін може впливати на вартість предмета лізингу і, як наслідок, на винагороду. Однак, зарахування курсової різниці між національною та іноземними валютами до складу винагороди, суперечить правовій природі договору фінансового лізингу;

- щодо розрахунку суми позовних вимог, він є неправильним і не точним, оскільки в ньому не зазначено правильного курсу НБУ для Євро, який повинен застосовуватися при розрахунку лізингового платежу для кожного періоду;

- відповідно, якщо вважати договір укладеним, то розмір щомісячних лізингових платежів розраховувався з урахуванням курсу НБУ для Євро станом на 20.05.2007 року, зазначений в п. 7.1.1. договору;

- таким чином, за наведені періоди лізингових платежів, а саме 55-59 розрахунок платежів становить 99 963,40 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та Фірмою «Т. М. М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоотримувач) 21.12.2007 року було укладено договір фінансового лізингу №1137/12/2007, відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою лізингоотримувачем специфікацією продавця: 4-х осьовий напівпричеп Мультімакс Multi-N-4L-AUM-18AT-9.20-17.5-2.54 (одна одиниця) і передати його без надання послуг по управлінню і технічній експлуатації лізингоотримувачу в якості предметі лізингу у тимчасове володіння і користування за плату, а лізингоотримувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, термін фінансового лізингу складається із періодів, які вказані в «графі 1» додатку №1 до договору.

Згідно з п. 5.3. договору, термін дії договору обраховується від дати підписання його сторонами. Договір припиняється після виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, а також в інших випадках встановлених законом чи договором.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що сторони домовилися, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України і відповідає одному Євро по курсу згідно пункту 7.1.1. договору.

У п. 7.1.1. договору зазначено, що для цілей даного договору вводяться терміни:

«Курс 1» - курс, встановлений НБУ для одного Євро на 20.05.2008 року;

«Курс 2» - курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення кожного наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів до даного договору.

Черговий лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривні, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженій в у. о. згідно «графи 3» додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і «курсу 2». При цьому до погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривні і розрахована, як добуток суми в у. о., вказаної в «графі 4» додатку №1 і «курсу 1» (п. 7.1.2. договору).

Відповідно до п. 7.1.3. договору, штраф і пеня, додаткові грошові суми, які підлягають оплаті згідно умов даного договору, оплачуються на підставі виставлених рахунків лізингодавця і розраховуються на основі курсу НБУ на день виставлення рахунку.

Згідно з п. 7.2. договору, при проведенні платежів згідно з умовами договору, лізингоотримувач зобов'язується використовувати порядок розрахунків платежів, вказаний в пункті 7.1. договору, якщо інший порядок розрахунків прямо не передбачений даним договором.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізингоотримувачем лізингодавцю, складає: 168 026,85 у. о., включаючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься до погашення вартості майна 22 166,67 у. о.

У п. 7.4. договору зазначено, що лізингоотримувач зобов'язується вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в додатку №1 до договору.

Сума авансового платежу, яка підлягає сплаті в гривні, розраховується як добуток суми авансового платежу, вказаного в додатку №1 до договору і курсу НБУ, встановленого для одного Євро на дату, встановлену для проведення такого авансового платежу.

Для авансових платежів застосовується курс НБУ, встановлений для одного Євро на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору.

Авансові платежі вносяться на протязі трьох банківських днів починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу згідно додатку №1 до договору.

Лізингові платежі розраховуються за кожен період терміну фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожен період строку фінансового лізингу вказаний в додатку №1 до договору (п. 7.5. договору).

Відповідно до п. 7.7. договору, лізингоотримувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі і в терміни, встановлені у графіку внесення платежів, незалежно від виставлення чи отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, на протязі терміну фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно з п. 9.5. договору, у випадку якщо лізингоотримувач у встановлені договором терміни не здійснить оплату встановлених договором платежів, то лізингодавець може вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші 5 днів прострочення і 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а лізингоотримувач зобов'язується її сплатити.

У додатковій угоді №1137/12/2007/R від 30.07.2009 року до договору №1137/12/2007 від 21.12.2007 року сторони домовилися графік внесення платежів викласти у новій редакції.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Як вже зазначалося, між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу, позивач передав відповідачеві майно, а саме 1 напівпричеп Мультимакс, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000205 від 11.06.2008 року. Факт отримання вказаних транспортних засобів у лізинг не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Питання щодо розміру лізингових платежів та порядку розрахунків сторони врегулювали в розділі 7 договору.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а саме в частині сплати лізингових платежів за 55-59 періоди його заборгованість перед позивачем становить 174 778,69 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з наступним:

- умовами договору відповідача зобов'язано сплачувати на користь позивача суму лізингового платежу, в яку входить погашення вартості майна та винагороди лізингодавця;

- виходячи з умов п. 7.1-7.5 розділу 7 договору фінансового лізингу сторонами фактично визначено такий платіж як комісія лізингодавця, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу Євро по відношенню до гривні, однак такий платіж не передбачений частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»;

- як наслідок, в договорі відсутня ціна договору, що суперечить частині 2 статті 189 Господарського кодексу України;

- згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року №1998, формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у еквіваленті до у. о. лише в частині імпортної складової структури ціни;

- чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, але не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті, проте пункти 7.1-7.5. розділу 7 договору №1137/12/2007 фінансового лізингу від 21.12.2007 року суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року №1998 та порушують загальні принципи права;

- курсова різниця між гривнею України та Євро за певних умов і домовленостей сторін може впливати на вартість предмета лізингу і, як наслідок, на винагороду. Однак, зарахування курсової різниці між національною та іноземними валютами до складу винагороди, суперечить правовій природі договору фінансового лізингу;

- щодо розрахунку суми позовних вимог, він є неправильним і не точним, оскільки в ньому не зазначено правильного курсу НБУ для Євро, який повинен застосовуватися при розрахунку лізингового платежу для кожного періоду;

- відповідно, якщо вважати договір укладеним, то розмір щомісячних лізингових платежів розраховувався з урахуванням курсу НБУ для Євро станом на 20.05.2007 року, зазначений в п. 7.1.1. договору;

- таким чином, за наведені періоди лізингових платежів, а саме 55-59 розрахунок платежів становить 99 963,40 грн.

Вищевикладене спростовується наступним.

Стаття 524 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Частиною 2 вказаної статті прямо передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідач вказує на те, що умовами спірного договору в порядку частини 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» у складі лізингових платежів передбачено суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, а положеннями 7.1.4 та 7.2 умов договору визначено платіж, який не передбачений частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» - винагороду, яка виникає у відповідача виключно внаслідок збільшення курсу Євро по відношенню до гривні. Тобто, на думу відповідача, договором передбачено два різні види платежів.

Однак, внаслідок збільшення курсу Євро по відношенню до гривні, можливе збільшення суми коштів, які підлягають сплаті за відповідний період лізингу в якості комісії лізингодавця, а не виникає зобов'язання зі сплати іншого платежу.

Дійсно, положення статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» надає можливість сторонам договору фінансового лізингу включити до складу лізингового платежу винагороду лізингодавця за отримане у лізинг майно. Однак, норми законодавства України, як ті, що були чинні на момент укладення спірного договору, так і чинні станом на час розгляду справи, не містять вказівок на те, яким саме чином має здійснюватися визначення суми платежу такого роду, в тому числі не містять заборони закріплення розміру винагороди таким чином, що сума, яка підлягатиме сплаті в якості комісії лізингодавця за конкретний період буде змінюватися в залежності від різних чинників.

Враховуючи положення п. 7.1.2. договору, хоча загальна сума поточного лізингового платежу і визначається з урахуванням курсу НБУ, встановленого на дату платежу згідно графіку, проте це жодним чином не впливає на збільшення вартості предмета лізингу. В даному випадку змінюється лише розмір комісії лізингодавця, яка являє собою різницю загальної суми поточного лізингового платежу, вираженої в гривнях, та суми платежу, вираженої в гривнях, який відноситься до погашення вартості майна. При цьому, вартість майна залишається незмінною.

Вищий господарський суд України у своїх постановах у справах №5011-11/11776-2012 і №5011-7/11774-2012 притримується такої ж правової позиції і зазначає, що Верховний Суд України неодноразово у своїх постановах зазначав, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, одна не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Сума заборгованості по черговим лізинговим платежам розраховується на підставі п. 7.5. договору, а також додатку №1 до договору, в якому зазначаються періоди та суми, що підлягають оплаті в цих періодах шляхом складення сум прострочених платежів.

Також підлягає врахуванню положення пункту 7.1.2. договору, згідно якого поточний платіж, що підлягає сплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженого в у. о. на відповідну дату платежу та «курсу 2».

Отже, з врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.5. договору, у випадку якщо лізингоотримувач у встановлені договором терміни не здійснить оплату встановлених договором платежів, то лізингодавець може вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші 5 днів прострочення і 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а лізингоотримувач зобов'язується її сплатити.

Позивач, зважаючи на те, що розмір неустойки не повинен перевищувати подвійної обліково ставки НБУ за період прострочення, розмір неустойки, яку просить стягнути з відповідача позивач і нарахованої відповідно до умов договору, зменшено до розміру подвійної облікової ставки НБУ і становить 5 963,33 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач просить стягнути з відповідача 35,15 грн. інфляційних втрат і 1 192,65 грн. трьох процентів річних.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Позовні вимог в цій частині теж підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: інд. 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; поштова адреса: інд. 03055, м. Київ, вул. Г. Тимофеєвої, 3, код ЄДРПОУ 14073657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (юридична адреса: інд. 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, Бізнес-центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543) 174 778 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 69 коп. заборгованості, 5 963 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 33 коп. неустойки, 35 (тридцять п'ять) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 1 192 (одна тисяча сто дев'яносто дві) грн. 65 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 3 645 (три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. МандриченкоДата складання рішення 05.07.2013 р.