Ухвала суду № 32233828, 26.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2013 р. Справа № 911/2003/13

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23,

до відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22,

та відповідача 2 - приватне підприємство «КРИСТАЛ ЛГК», ідентифікаційний код: 34652754, місцезнаходження: 48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте,

про стягнення,

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М., який діє на підставі довіреності від 25.03.2013 року б/н;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі за текстом: Відповідач 1) та до приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» (далі за текстом: Відповідач 2), про солідарне стягнення заборгованості згідно угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року з Відповідача 2 та Відповідача 1 на користь Позивача у вигляді пені у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок та стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості згідно угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у вигляді пені у розмірі 50 121 (п'ятдесят тисяч сто двадцять одна) гривня 81 копійка, 3% річних у розмірі 8 731 (вісім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 15 копійок, інфляційних витрат у розмірі 19 867 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 03 копійки.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач 2 належним чином не виконав своїх зобов'язань з повної оплати поставленого товару за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, в зв'язку з чим за Відповідачем 2 утворилась заборгованість у вигляді пені у розмірі 51 121 (п'ятдесят одна тисяча сто двадцять одна) гривня 81 копійка, 3% річних у розмірі 8 731 (вісім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 15 копійок, інфляційних витрат у розмірі 19 867 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 03 копійки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2013 року порушено провадження у справі №911/2003/13 та призначено останню до розгляду на 26.05.2013 року.

26.05.2013 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Відповідача 1 надійшов відзив на позов б/н, б/д, в якому вказує, що визнає вимоги в частині, що стосуються Відповідача 1, проте задовольнити вимоги Позивача не в змозі у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем та просить суд розглянути справу без участі представника Відповідача 1.

26.05.2013 року в судове засідання з'явились Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 27.05.2013 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач 1 та Відповідач 2 в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду від 27.05.2013 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 26.06.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач 1 та Відповідач 2 належним чином повідомлені про подання до суду позову, дату та час розгляду справи, враховуючи те, що кореспонденція суду направлена на адресу Відповідачів, а також клопотання Відповідача 1 щодо розгляду справи без його участі, суд дійшов висновку, що Відповідачі були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідачі про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

29 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез", як Постачальником та Приватним підприємством «Кристал ЛГК», як Покупцем, укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К (далі Договір), згідно умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю Товар, відомості про який зазначені у п. 1.2 Договору, на загальну суму 226466,08 грн., а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Також, умовами укладеного договору (розділи 2) сторони визначили умови надання товарного кредиту, вартість договору та порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, вартість договору складає сума товару та сума відсотків за користування товарним кредитом (п. 2.4. Договору). Оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням грошових коштів на поточний рахунок позивача, у строки відповідно додатку № 1 (п. 2.5. Договору).

Згідно додатку № 1 до договору (з урахуванням додаткових угод №№ 1, 2, 3) відповідач повинен був перерахувати перший платіж в сумі 105190,43 грн. до 30.03.2008р., другий платіж в розмірі 71045,02 грн. до 30.08.2008р. та третій платіж в розмірі 65854,54 грн. до 15.10.2008р. (із врахуванням нарахованих відсотків за користування кредитом в розмірі 5694,06 грн.).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ „КРИСТАЛ ЛГК" взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, 11 березня 2009 року ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ „КРИСТАЛ ЛГК" суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 31.03.2008 року по 11.03.2009 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2009 року у справі №17/25-515, позов ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" задоволено.

Як стверджує та обґрунтовує Позивач, станом на 15 листопада 2012 року зобов'язання ТОВ „КРИСТАЛ ЛГК" перед ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у повному обсязі та належним чином не було виконано.

Згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільним кодексом України у ст. 516 визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

15 листопада 2012 року між ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено Угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України), з дотриманням вимог ст. 513 Цивільного кодексу України, згідно п.п. 1.1., 2.1. якої, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством "КРИСТАЛ ЛГК" (код ЄДРПОУ 34652754), зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% - річних та інфляційних витрат, набутих ТОВ „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ПП "КРИСТАЛ ЛГК" грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року. Вартість зобов'язання, що відступається за даною Угодою становить 79 719,99 грн.

Пунктом 2.2. угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року встановлено, що Первісний кредитор повідомляє, а Новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, є загальною сумою (розміром) пені, 3% - річних та інфляційних витрат, котрі нараховані за період із 12 березня 2009 року по 05 листопада 2012 року відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Згідно п. 4.1. угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.

15.11.2012 року, на виконання п. 4.1. угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, товариство з обмеженою відповідальністю „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія НІКО-ТАЙС" прийняло документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 15.11.2012 року б/н.

Судом встановлено, що з дотриманням вимог ст. 516 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю „КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" на адресу Відповідача 2 направлено повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 року б/н.

Судом встановлено, що 21.12.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» укладено договір поруки від 21.12.2012 року за №21-12-2012-3 (далі по тексту - Договір поруки), згідно п. 1.1. якого, у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Приватним підприємством "КРИСТАЛ ЛГК" (код ЄДРПОУ 34652754) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року та угоди, передбаченими ст. 2 цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору поруки, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1. Договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою пені у сумі 1 000,00 грн.

Договором поруки у п. 4.1. встановлено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно п. 6.1. Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами тай його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною першою ст. 555 Цивільного кодексу України визначено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

За прострочення виконання Відповідачем 2 грошового зобов'язання за Договором, Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідача 1 з Відповідача 2 у вигляді пені у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок та стягнення з Відповідача 2 на користь Позивача заборгованості згідно угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у вигляді пені у розмірі 50 121 (п'ятдесят тисяч сто двадцять одна) гривня 81 копійка, 3% річних у розмірі 8 731 (вісім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 15 копійок, інфляційних витрат у розмірі 19 867 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 03 копійки. Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та 3-х процентів річних знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Належне виконання грошових зобов'язань Покупцем забезпечено згідно п. 5.3.1. Договору у вигляді сплати пені в розмірі 0,25 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що частина 6 статті 232 ГК України не розповсюджується на порядок нарахування неустойки (штрафних санкцій) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судом встановлено, що Позивачем на адресу Відповідача 1 направлено вимогу №27-3/12 від 27 грудня 2012 року, в якій Позивач просив Відповідача 1 в триденний термін з моменту отримання даної вимоги виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до Договору поруки.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум інфляційних втрат,пені та 3% річних, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачами не надано суду доказів сплати Позивачу суми інфляційних втрат,пені та 3% річних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідачі 1 та 2 не спростували належними і допустимими доказами те, що у Відповідачів 1 та 2 перед Позивачем наявна заборгованість за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у вигляді у вигляді пені у розмірі 51 121 (п'ятдесят одна тисяча сто двадцять одна) гривня 81 копійка, 3% річних у розмірі 8 731 (вісім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 15 копійок, інфляційних витрат у розмірі 19 867 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 03 копійки.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем 2 суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача 2 господарські витрати у вигляді витрат на послуги адвоката у розмірі 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) та солідарно стягнути з Відповідача 1 та Відповідача 2 на користь Позивача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 4 320,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 5 Листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. № 01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 25.03.2013 року між Позивачем та адвокатом Грищенком О.М. укладено договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 року за №25-23/03, згідно умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ПП "КРИСТАЛ ЛГК" (код ЄДРПОУ 34652754) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (код ЄДРПОУ 38267861), які виникли на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року, Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №21-12-2012-3 від 21 грудня 2012 року.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору №25-23/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, розмір оплати послуг адвоката Грищенко О.М. за даним договором становить 7 000,00 грн. Суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити до 30.04.2013 року.

Судом встановлено, що Позивачем 29.03.2013 року, на виконання п.п. 3.2. договору №25-23/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, сплачено гонорар адвокату Грищенко О.М. у повному обсязі у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.), що підтверджується платіжними дорученнями.

На підтвердження статусу адвоката, позивачем надано суду копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.10.2009 року за №3888 та посвідчення адвоката.

Детально дослідивши матеріали справи, з огляду на те, що Позивачем надано достатньо доказів на підтвердження статусу адвоката Грищенка О.М. та належним чином доведено надання позивачу адвокатських послуг, пов'язаних з розглядом даної справи, та надано докази оплати послуг адвоката Грищенка О.М., суд дійшов висновку про віднесення витрат на послуги адвоката у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) до складу судових витрат.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Таким чином, у зв'язку з задоволенням позову у повному обсязі, суд, на підставі ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає солідарно на Відповідача 1 та Відповідача 2 господарські витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 7 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідачів - 1, - 2, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає солідарно на Відповідача 1 та Відповідача 2 господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1 720,50 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень 00 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК» про стягнення, - задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», ідентифікаційний код: 38267861, місцезнаходження: 08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, та приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК», ідентифікаційний код: 34652754, місцезнаходження: 48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, заборгованість згідно угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у вигляді пені у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок та господарські витрати у вигляді оплати адвокатських послуг у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) і судового збору у сумі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) гривень 50 копійок.

3. Стягнути з приватного підприємства «КРИСТАЛ ЛГК», ідентифікаційний код: 34652754, місцезнаходження: 48748, Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Іване-Пусте, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС», ідентифікаційний код: 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, заборгованість згідно угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29 лютого 2008 року у вигляді пені у розмірі 50 121 (п'ятдесят тисяч сто двадцять одна) гривня 81 копійка, 3% річних у розмірі 8 731 (вісім тисяч сімсот тридцять одна) гривня 15 копійок, інфляційних витрат у розмірі 19 867 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 03 копійки.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2013 року.