Рішення № 32233817, 05.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9220/13 05.07.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доПриватного акціонерного товариства «Лафорт»простягнення 9 426,09 грн.Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Костюков А.О.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Лафорт» про стягнення 9 426,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування №3560959/05АВ від 20.07.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер ВХ 5005 АТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. В свою чергу, відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер ВХ 3526 АМ, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/5026997), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 9 426,09 грн. покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 131,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.06.2013 р.

01.06.2013 р. на запит Господарського суду м. Києва №910/9220/13 від 18.05.2013 р. через канцелярію суду надійшов витяг з інформацією по полісу №АА/5026997 з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 05.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011 р. між АТ СК «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач та Савчук О.В. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування №3560959/05АВ (надалі - "Договір").

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням засобом наземного транспорту, а саме: автомобілем «Nissan», реєстраційний номер ВХ 5005 АТ.

04.12.2011 р. о 09 год. 20 хв. по вул. Кутузова-бул. Л. Українки в м. Києві, водій Неділько О.О. керуючи транспортним «Daewoo», реєстраційний номер ВХ 3526 АМ, залежно від дорожньої обстановки, стану транспортного засобу, швидкості руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Nissan», реєстраційний номер ВХ 5005 АТ, під керуванням Савчук О.В., в результаті чого пошкоджено обидва автомобілі, що підтверджується довідкою ДАІ Печерського РУ ГУМВС України м. Києва.

Згідно наряду-замовлення №АН017493 від 23.02.2012 р., складеного ТОВ «Автоальянс», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Nissan», реєстраційний номер ВХ 5005 АТ, складає 9 993,56 грн.

Страховим актом №2011/U/MOD04318/UIA400 від 17.01.2012 р. пошкодження транспортного засобу марки «Nissan», реєстраційний номер ВХ 5005 АТ, внаслідок ДТП, що сталося 04.12.2011 р. о 09 год. 20 хв. по вул. Кутузова-бул. Л. Українки в м. Києві, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 9 294,69 грн.

На підставі страхового акту та розрахунку розміру страхового відшкодування, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок ТОВ «Автоальянс Київ» (СТО) суму страхового відшкодування у розмірі 9 294,69 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1909 від 19.01.2012 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9 294,69 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Daewoo», реєстраційний номер ВХ 3526 АМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Nissan», реєстраційний номер ВХ 5005 АТ належить Неділько О.О. та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вину Неділько О.О. у вчиненні спірного ДТП встановлено у судовому порядку.

З витягу МТСБУ вбачається, що цивільно-правова відповідальність Неділько О.О., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер ВХ 3526 АМ, застрахована ПрАТ «СК «Лафорт» згідно із полісом №АА/5026997.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність Неділько О.О., за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Daewoo», реєстраційний номер ВХ 3526 АМ, застрахована ПрАТ «СК «Лафорт», що підтверджується полісом №АА/5026997, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Заявою №1703АР від 15.06.2012 р., позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 9 294,69 грн., яка згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення №0103232242578, отримана відповідачем 25.06.2012 р.

Останній відповіді на заяву у визначені п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) строки не надав, відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Матеріалами справи (наряд-замовлення №АН017493 від 23.02.2012 р.) підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan», реєстраційний номер ВХ 5005 АТ становить 9 993,56 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 9 294,69 грн.

Полісом №АА/5026997 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Враховуючи визначені полісом №АА/5026997 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати у розмірі 9 294,69 грн. до звернення останнього із позовом до суду.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача суми страхового відшкодування. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 9 294,69 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 131,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.06.2012 р. по 14.04.2013 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, зокрема, сплата 3% річних та інфляційних збитків від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування 3% річних та інфляційних збитків за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу 15.06.2012 р., яка згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення №0103232242578, отримана відповідачем 25.06.2012 р.

Відтак враховуючи приписи п. 36.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції зазначеного Закону від 17.02.2011 р. після набрання чинності змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" №3045) строк (90 днів) виконання грошового зобов'язання по сплаті спірного страхового відшкодування настає 25.09.2012 р., а прострочення починається з 26.09.2012 р.

Враховуючи викладене, правомірним періодом нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є з 26.09.2012 р. по 14.04.2013 р. (дата закінчення нарахування 3% річних, що вказана позивачем у рощзрахунку).

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановленого судом періоду нарахування 3% річних, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу становить 153,55 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті страхового відшкодування у розмірі, який є меншим, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Лафорт» страхового відшкодування у розмірі 9 294,69 грн. та 3% річних у розмірі 131,40 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Лафорт» (04050, м. Київ, вул. Донвар-Запольського, 9/10; ідентифікаційний код 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 9 294 (дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 131 (сто тридцять одна) грн. 40 коп. та витрати на сплату судового збору у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2013 р.