Рішення № 32231598, 03.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 р. Справа № 909/519/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Атаманчук І. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод", вул. Долинська, 88, м. Калуш, 77300;

про стягнення 21093 грн. 53 коп., з яких 20596 грн. 05 коп. борг за спожиту електроенергію, 135 грн. 25 коп. борг за перетікання реактивної електроенергії, 217 грн. 34 коп. пеня, 144 грн. 89 коп. 10 % річних;

за участю представників сторін:

Від позивача: Понайда Р.І. - юрисконсульт (довіреність № 574 від 10.10.12 р.);

Від відповідача: Завадецька В.В. - представник (довіреність б/н від 03.06.13р.).

ВСТАНОВИВ: Публічним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод" про стягнення 21093 грн. 53 коп., з яких 20596 грн. 05 коп. борг за спожиту електроенергію, 135 грн. 25 коп. борг за перетікання реактивної електроенергії, 217 грн. 34 коп. пеня, 144 грн. 89 коп. 10 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнає. Подав суду заяву від 06.06.13 (вх. № 4842/13 від 06.06.13), в якій просить суд відстрочити виконання судового рішення строком на 1 рік. В обґрунтування заяви про відстрочку зазначає, що станом на сьогодні виконання судового рішення про стягнення коштів з відповідача є неможливим через складне фінансово-господарське становище підприємства. 15.03.11 відбулися прилюдні торги з реалізації майна майнового комплексу відповідача. Відчуження нерухомого майна іншим особам фактично зумовило повне зупинення господарської діяльності підприємства, призвело до погіршення і без того скрутного фінансового становища підприємства. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 06.12.12 вказані прилюдні торги визнано недійсними. Відновлення роботи підприємства потребує часу. Крім того, у справі було вжито заходів до забезпечення позову (арешт нерухомого майна), які до цього часу не скасовані. До остаточного вирішення зазначених питань та реалізації судових рішень, виконання судового рішення у цій справі є неможливим.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21.04.2006 р. між Публічним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго" в особі філії Калуський РЕМ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод" укладено договір на постачання електричної енергії № 570, а також додатковий правочин про зміни і доповнення до договору від 23.11.2012 р.

Згідно п. 1 договору, позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю 4600 кВт, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до п. п. 2.3.3., 2.3.4. договору, відповідач зобов'язався: оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків" та додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електроенергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком 11 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно п. 3 додатку 2 до договору, відповідач здійснює попередню оплату у терміни визначені даним договором на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100 % обсягу постачання електричної енергії, вказаного у додатку № 1 на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Розрахунковим періодом вважається період, який починається з 01 числа місяця та триває до 30 (31) числа (включно) поточного (наступного) місяця. Назва розрахункового періоду, вказана у додатку 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу" визначається назвою календарного місяця, у якому закінчився розрахунковий період.

Розмір суми на попередню оплату розраховується постачальником електричної енергії, як добуток договірного обсягу постачання електричної енергії відповідного розрахункового періоду на середньозважений тариф поточного розрахункового періоду та відображається у рахунку на попередню оплату, який вручається відповідачу в день, вказаний в п. 2 даного додатку або надсилається поштою протягом п'яти операційних днів.

Щомісячно відповідач проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку електричної енергії відповідачу за період з січня по березень 2013 р., що підтверджується актами про використану електричну енергію за січень 2013 р., за лютий 2013 р., за березень 2013 р. та надав відповідачу рахунки за електроенергію № 570/1 від 31.01.13, № 570/1 від 28.02.13 № 570/1 від 29.02.13 на загальну суму спожитої електричної енергії в розмірі 20596 грн. 05 коп.

Крім того, позивачем за період з січня по березень 2013 р. нараховувано відповідачу плату за перетікання реактивної електричної енергії згідно актів про перетікання реактивної електроенергії за січень - березень 2013 р., та надано відповідачу рахунки за перетікання реактивної електроенергії № 570/3 від 31.01.13, № 570/3 від 28.02.13, № 570/3 від 29.03.13 на загальну суму 135 грн. 25 коп.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач за вказаними рахунками за спожиту електроенергію та за перетікання реактивної електроенергії розрахунків не провів, внаслідок чого станом на день розгляду справи, у відповідача утворився борг за спожиту електричну енергію в сумі 20596 грн. 05 коп. та борг за перетікання реактивної електроенергії в сумі 135 грн. 25 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано жодних доказів на спростовання доводів позивача щодо неналежного виконання зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію та перевищення договірних величин споживання електричної енергії, наявність вказаного боргу відповідачем визнається.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 20596 грн. 05 коп. боргу за спожиту електроенергію та 135 грн. 25 коп. боргу за перетікання реактивної електроенергії обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2.1. договору про постачання електричної енергії сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 10% річних та інфляційні збитки.

На підставі вказаного пункту договору за порушення термінів виконання грошових зобов'язань передбачених договором, позивач просить стягнути пеню у розмірі 217 грн. 34 коп.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку пені. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 217 грн. 34 коп. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 договору сторонами визначено договірний розмір річних відсотків за прострочення платежу, а саме 10 % річних.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 10 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 144 грн. 89 коп. 10 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті. Відповідачем визнається наявність боргу перед позивачем.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити, стягнути з відповідача 20596 грн. 05 коп. боргу за спожиту електроенергію, 135 грн. 25 коп. боргу за перетікання реактивної електроенергії, 217 грн. 34 коп. пені, 144 грн. 89 коп. 10 % річних.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що подане клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст.121 ГПК України, суд залежно від обставин справи може відстрочити виконання рішення при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12, N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Сторона, яка звертається із заявою про відстрочку виконання рішення повинна довести певними доказами наявність вказаних обставин.

Звертаючись із заявою про відстрочку виконання рішення суду, заявник посилається на складне фінансово-господарське становище товариства та пов'язує можливість виконання рішення суду з реалізацією наявних судових рішень щодо відповідача.

Вказані заявником обґрунтування не є виключними обставинами у розумінні ст. 121 ГПК України, з наявністю яких пов'язується можливість надання відстрочки виконання рішення, оскільки ґрунтуються виключно на посиланні відповідача на фінансовий стан товариства.

Слід зазначити, що складний фінансовий стан заявника обумовлений наслідками господарської діяльності підприємства, а не в силу об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов'язань та рішень суду.

Стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємство тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

За таких обставин, фінансовий стан заявника не є належною підставою для застосування положень ст.121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність у боржника необхідних коштів не може розглядатись як неможливість виконання господарського зобов'язання та не є обставиною, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити чи розстрочити виконання рішення.

Відповідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заявником не доведено перед судом та не подано в підтвердження належних доказів, в обґрунтування доводів щодо наявності виняткових обставин, з якими пов'язана можливість застосування судом відстрочки виконання рішення.

З огляду на викладені обставини, у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 610, 611, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 -85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод" про стягнення 21093 грн. 53 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський машинобудівний завод", вул. Долинська, 88, м. Калуш, 77300 (ідентифікаційний код 32874020) на користь Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 00131564) 20596 (двадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 05 коп. - боргу за спожиту електроенергію, 135 (сто тридцять п'ять) грн. 25 коп. - боргу за перетікання реактивної електроенергії, 217 (двісті сімнадцять) грн. 34 коп. - пені, 144 (сто сорок чотири) грн. 89 коп. - 10 % річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.07.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Озарко Л. Р. 04.07.13