Постанова № 32230494, 05.06.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 806/2034/13-a

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Семенюк М.М.,

при секретарі - Антощук Є.С., Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Чуднівського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000211500, №0000231500, №0000221500 від 11.03.2013 року,

встановив:

Чуднівське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" звернулось до суду з адміністративним позовом до Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000211500, №0000231500, №0000221500 від 11.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковим органом була проведена камеральна перевірка в ході якої були виявлені факти несвоєчасності сплати податку на додану вартість, позивач не погоджується з висновками податкового органу, вважає, що податковим органом безпідставно нараховано пеню та штрафні санкції, оскільки підприємством своєчасно проведені розрахунки за поточні грошові зобов'язання з податку на додану вартість у січні - березні 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату .

В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві. При цьому пояснила, що у зв'язку з описками в акті перевірки, в позові невірно зазначені місяця, за яки начебто невчасно сплачений податок. Податок з ПДВ за жовтень, грудень 2012 року, січень 2013 року підприємство сплачувало вчасно.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що в ході камеральної перевірки 11 березня 2013 року податковим органом було виявлено, що позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість, про що складено відповідні акти.

Зокрема, актом камеральної перевірки №000025/06-23-15/31965608 від 11.03.2013 року встановлено порушення ст. 57.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого платником несвоєчасне сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за грудень 2012 року, а саме: граничний строк сплати грошового зобов'язання 30.01.2013 року, а сплачено 05.03.2013 року. У зв'язку з затримкою сплати на 34 дня до платника податку, податковим органом було застосовано штрафну санкцію у розмірі 819,60 грн. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000211500 від 11.03.2013 року (а.с.7-8).

Актом №000026/06-23-15/31965609 від 11.03.2013 року встановлено порушення ст. 57.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого платником несвоєчасно сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, - граничний строк сплати грошового зобов'язання 30.11.2013 року, а погашено 24.12.2013 року. У зв'язку з затримкою сплати на 24 дня до платника застосовано штрафну санкцію у розмірі 3,93 грн. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в акті перевірки була допущена описка, а саме: граничний строк сплати грошового зобов'язання становив 30.11.2012 року, зобов'язання було погашено 24.12.2012 року. Представник позивача не заперечував, що податковим органом помилково було зазначено 2013 рік замість 2012 року. На підставі зазначеного акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000221500 від 11.03.2013 року (а.с.9-10).

Актом №000027/06-23-15/31965609 від 11.03.2013 року встановлено порушення ст. 57.1 Податкового кодексу України, відповідно до якого платником несвоєчасно сплачено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2013 року (граничний строк сплати грошового зобов'язання 02.03.2013 року - зобов'язання погашено 05.03.2013 року). У зв'язку з затримкою сплати податку на 2 дня до платника застосовано штрафну санкцію у розмірі 736,00 грн. За результатами перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення №0000231500 від 11.03.2013 року (а.с. 11-12).

Суд не погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями - рішеннями, з огляду на наступне.

Відповідно до п.14.1.39. ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до п.203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 131.2. ст. 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що позивач грошове зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року - сплатив 29 листопада 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням №179 від 29.11.2012 року (а.с.60); грошове зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року - сплатив 15 січня 2013 року, про що свідчить платіжне доручення №6 від 15.01.2013 року (а.с.25); грошове зобов'язання по податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року - сплатив 26 лютого 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №23 від 26.02.2013 року (а.с.25).

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що зарахування коштів в рахунок погашення штрафної санкції, здійснено відповідачем не правомірно, всупереч нормам закону, а отже встановлене в актах перевірки від 11 березня 2013 року порушення позивачем термінів сплати грошового зобов'язання з ПДВ є не обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано. З огляду на викладене позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати Чуднівського комунального підприємства "Теплокомуненерго" у вигляді 344,10 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чуднівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області державної податкової служби від 11.03.2013 року №0000211500, №0000231500, №0000221500.

Присудити Чуднівському комунальному підприємству "Теплокомуненерго" понесені ним судові витрати у розмірі 344,10 грн. з Державного бюджету України, зобов'язавши орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 10 червня 2013 р.