Постанова № 32229439, 20.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 р. Справа № 804/7582/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхно І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварцит ДМ» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварцит ДМ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000322200 від 22.05.2013 року.

Позивач до суду не з'явився. Про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 20.06.2013 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. 20.06.2013 року надав до суду заперечення на адміністративний позов, поставив позначку «не заперечую» на клопотанні представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Кварцит ДМ" є неправомірним та безпідставним з огляду на наступне. Податковим органом було донараховано 197131,00 грн. податку на додану вартість та 49283,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в результаті перевірки правовідносин позивача з ТОВ «Лігран» (код 34656476). Вказане нарахування було зроблено в результаті визнання нікчемним правочину між позивачем та ТОВ «Лігран» (код 34656476), що є безпідставним та протиправним. ТОВ «Кварцит ДМ» отримувало від ТОВ «Лігран» (код 34656476) сировину, матеріали та запасні частини відповідно до видаткових накладних в період з лютого 2012 року по серпень 2012 року. На думку позивача, відсутність контрагента за юридичною адресою на час перевірки не є підставою для нікчемності договору. Даний факт не може свідчити про нікчемність правочину та відсутності дій пов'язаних з виконанням договору. В позові зазначається, що перевірючими в акті перевірки не відображається, яким чином правочини між ТОВ «Лігран» і контрагентами відносяться до поставок товару від ТОВ «Лігран» до ТОВ «Кварцит ДМ», враховуючи специфіку товару, який був предметом договору поставки. Позивач наголосив в адміністративному позові, що зазначені в акті перевірки реквізити видаткових та податкових накладних підтверджують фактичну поставку товару. Під час перевірки не було встановлено жодних невідповідностей вимогам законодавства податкових та видаткових накладних, та інших обставин, які б свідчили, що дані накладні є неналежною первинною документацією. Окрім того в позові зазначено, що в акті перевірки не зазначено порушену норму, яка безпосередньо вказує на нікчемність правочинів між ТОВ «Кварцит ДМ» та ТОВ «Лігран», а сам правочин між ТОВ «Кварцит ДМ» та ТОВ «Лігран» не визнаний фіктивними (нікчемним) у судовому порядку. Висновки відповідача про недійсність правочинів між ТОВ «Кварцит ДМ» та його контрагентами, на думку позивача, ґрунтували на підставі аналізу правовідносин між контрагентами ТОВ «Кварцит ДМ» та іншими підприємствами, тому даний висновок є протиправним та не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Позивач в адміністративному позові просив позов задовольнити в повному обсязі та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000322200 від 22.05.2013р.

Відповідач в своїх запереченнях з позовними вимогами не погодився. Зазначив, що порушення встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 01.04.2013 №218/22/301155197. Основною підставою для висновків викладених в акті щодо нікчемності укладених ТОВ «Кварцит ДМ» з ТОВ «Лігран» правочинів були результати перевірок контрагентів постачальників, за результатами перевірок яких встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту Відповідач зауважив щодо відсутності у первинних документах контрагента позивача інформації про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиницю виміру, що позбавляє можливості для висновку про фактичне надання послуг та їх зв'язок із підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції (робіт, послуг), виконання підприємством у власній господарській діяльності, оскільки до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Відповідач у письмових запереченнях також зазначив, що відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, матеріалів перевірок інших ДПІ з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгу постачання та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. За правилами ведення податкового обліку не підлягають врахуванню у складі валових доходів, витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ так звані безтоварні операції, які є підставою для визнання договорів купівлі-продажу таких товарів нікчемними та недійсними. Враховуючи вищевикладене в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кварцит ДМ» до Східно-Дніпровської ОДПІ про скасування податного повідомлення-рішення №0000322200 від 22.05.2013 року відповідач просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що випливають з позовних вимог регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, Митного кодексу України від 13.03.2013 №4495-VI.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кварцит ДМ» (код ЄДРПОУ 30155197) перебуває на обліку в Східно-Дніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків та зборів, у тому числі (у період, що розглядається) податку на додану вартість.

В період з 12.03.2013р. по 31.03.2013 року на підставі направлення, виданого Східно-Дніпровською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС згідно із ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Східно-Дніпровської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 12.03.2013 № 157 та постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 31.01.2013 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Кварцит ДМ" (далі - ТОВ „Кварцит ДМ") з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій з ТОВ «Ферід Д» (код 36441206), ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код 33972398), ТОВ «Галактика М» (код 31890900), ПП «Екоскан Сервіс» (код 33517827), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Ліга» (код 24609852), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «Матадор» (код 31820299), ТОВ «Ривс» (код 34914473), ТОВ «Старт Д» (код 32694059), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ПП «Транс-Антлантіка Сервіс» (код 32694389), ТОВ «Шоковіта» (код 33421689), ПП «Мегіур» (код 33338822), ТОВ «Техніка» (код 19099225) за період з 01.01.2010 по 31.01.2013р.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 218/22/301155197 від 01.04.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем:

- ч.1 ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених у періоді лютий-серпень 2012 року по ланцюгу постачання з ТОВ «Лігран» (код за ЄДРПОУ 34656476);

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2012 №2755-VI, п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 197131 грн., в т.ч. по податкових періодах: за лютий 2012 року в сумі 35747 грн, за березень 2012 року в сумі 23193 грн., за квітень 2012 року в сумі 39203 грн., за травень 2012 року в сумі 77864 грн., за червень 2012 року в сумі 14929 грн., за липень 2012 року в сумі 2683 грн., за серпень 2012 року в сумі 3512 грн.

На підставі зазначеного акту Східно-Дніпровською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС складено податкове повідомлення-рішення № 0000322200 від 22.05.2013р., яким донараховано податок на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 246 414,00 грн. (двісті сорок шість тисяч чотириста чотирнадцять гривень 00 копійок), з яких за основним платежем 197131 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49283 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «Кварцит ДМ» від ТОВ «Лігран», та вважає, що у ТОВ «Кварцит ДМ» відсутнє право на формування валових витрат по операціям з придбання товару від ТОВ «Лігран» з підстав того, що вважає угоди, укладені позивачем з ТОВ «Лігран» нікчемними.

В акті перевірки № 218/22/301155197 від 01.04.2013 року зазначено, що на підставі акту перевірки (контрагента) ТОВ «Лігран» (код 34656476) №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року, складеного ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання податкового законодавства України встановлено: що ТОВ „Лігран" (код за ЄДРПОУ 34656476) зареєстроване 10.10.2006 розпорядженням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради, свідоцтво про державну реєстрацію № 1 224 102 0000 03043 від 10.10.2006. не знаходиться за місцем державної реєстрації та не має виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Спираючись на це, відповідачем було зроблено висновок, що правочини позивача та ТОВ «Лігран» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Наведена правова позиція відповідача спростовується з огляду на фактичні обставини справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Лігран» було укладено договір поставки № 760 від 20.02.2012 року та договір поставки № 763 від 19.03.2012 року (копії яких були надані до матеріалів справи). Відповідно до умов даних договорів ТОВ «Лігран» зобов'язано поставити Позивачу товар (запасні частини), а позивач зобов'язаний оплатити вартість поставленого товару. На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ «Лігран» було складено та надано на адресу позивача наступні документи, копії яких було надано до суду: податкові та видаткові накладні, товарино-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту позивача за лютий-серпень 2012 року. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Кварцит ДМ» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами. Сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за лютий-серпень 2012 р., отриману сировину включено до складу валових витрат. Додатково до матеріалів справи також була надана копія договору найму (оренди) позивачем транспортного засобу, який зазначений в товарно-транспортних накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, що підтверджує транспортування придбаного у ТОВ «Лігран» товару.

Як на час укладення вищевказаного правочину позивача із ТОВ «Лігран», так і під час його виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагента позивача, ні його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. В матеріалах справи містяться докази, що підтверджують статус платника ПДВ ТОВ «Кварцит ДМ» в спірний період, зазначене не оспорює і представник відповідача. Документальних доказів неможливості існування господарських правовідносин між розглядуваними підприємствами відповідачем не надано.

Доводи відповідача про відсутність реального вчинення господарських операцій ґрунтується на акті перевірки контрагента позивача з його контрагентами. З аналізу норм права суд приходить до висновку, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012р. №К/9991/32048/12.

Суд звертає увагу, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.198.3 Податкового кодексу України, згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Судом встановлено, що на підтвердження факту поставки товарів постачальником ТОВ «Лігран» було виписано на адресу ТОВ «Кварцит ДМ» податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації. Розрахунки за придбані товари були здійснені ТОВ «Кварцит ДМ» у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду платіжними документами. Додатково до матеріалів справи була надана копія договору найму (оренди) позивачем транспортного засобу, що здійснював перевезення товару. На момент складання вказаних документів ТОВ «Лігран», ТОВ «Кварцит ДМ» були зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Таким чином, дані обставини свідчать, що ТОВ «Кварцит ДМ» мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту та включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат. У зв'язку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

Необґрунтованим суд вважає твердження відповідача, що ґрунтується на акті перевірки контрагента позивача з його контрагентами, котре також зазначене в акті перевірки про те, що незнаходження за місцем реєстрації та відсутність основних фондів у постачальників товарів по ланцюгу постачання товару тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Податковий кодекс України, а також законами України не передбачена відповідальність платника податків за порушення його контрагентами податкового законодавства, у тому числі за несплату контрагентами ПДВ до бюджету. Крім того, у справі відсутні будь-які докази того, що постачальник ТОВ «Лігран» не сплачував податки, у тому числі ПДВ до бюджету.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем ст.ст.203, 215 та 228 Цивільного кодексу України, оскільки правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Лігран» не спрямовані на настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договір та додаткова угода не віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо недійсності укладеного договору, а його позиція про те, що даний договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами.

Відповідач посилається на те, що зобов'язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов'язань ст. 207 ГК України не надав.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Кварцит ДМ» та ТОВ «Лігран» при вчиненні угод були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту пункту 201.8 Податкового кодексу мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Крім того, ТОВ «Кварцит ДМ» та ТОВ «Лігран» належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «Кварцит ДМ» було відомо про порушення ТОВ «Лігран» та їх постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні до суду не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначені угоди фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені розглядуваним правочином, реально настали для обох сторін цих угод (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності товар, а постачальник отримав грошові кошти за товар).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угод із ТОВ «Лігран» та відображенні таких операцій в податковому обліку ТОВ «Кварцит ДМ» мети суперечної інтересам держави та суспільства.

На підтвердження нікчемності угод відповідач в акті перевірки посилається на те, що у постачальника відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, постачальники не знаходяться за юридичною адресою. У якості доказів для такого висновку відповідач посилається на матеріали невиїзних перевірок, в ході яких не досліджувались первинні документи, а висновки про неможливість здійснення господарської діяльності постачальниками зроблено виключно за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності.

Судом відхиляються ці доводи відповідача, адже

по-перше, неможливо достеменно зробити висновок про наявність чи відсутність активів у підприємства тільки на підставі звітності, у якій не задекларовані відповідні активи, такими доказами мають бути саме первинні документи, проте у справі відсутні докази дослідження податковими органами первинних документів;

по-друге, відповідно до чинного законодавства відсутність постачальників за юридичною адресою ніяким чином не впливає на дійсність укладених ними угод;

по-третє, для проведення операцій купівлі-продажу товарів наявність власних транспортних засобів, складських приміщень не є обов'язковим, ці активи можуть орендуватися, крім того, навіть наявність орендованих активів для посередника не є обов'язковою, адже товар може поставлятися транспортом первинного постачальника на склад кінцевого покупця, а функція посередника полягатиме у пошуку товару, покупця, укладенні угод та організації проведення операцій купівлі-продажу, у такому випадку відсутня необхідність винаймати і технічний персонал. Отже, висновок відповідача про неможливість проведення постачальником господарських операцій є лише припущенням. Натомість, як зазначалося вище, первинні документи повністю підтверджують «товарність» проведених між ТОВ «Кварцит ДМ» та ТОВ «Лігран» операцій поставки товарів.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем та постачальниками є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

За результатом розгляду справи, судом не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69,71, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварцит ДМ» до Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000322200 від 22.05.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварцит ДМ» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст.186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 21 червня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили станом на 21.06.2013 року Суддя І.В. Юхно І.В.Юхно