Ухвала суду № 32228402, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. справа № 2а-1659/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області на постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати в 2010 році щорічної дороги на оздоровлення та разової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 ""Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи" та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік та разову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2011 р. адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі значно нижчому ніж передбачено ч.1 та ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, який став інвалідом 3-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, та щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, як це передбачено ч.1 та ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з обов'язковим виключенням з підрахунку вже отриманої суми компенсації та щорічної допомоги за 2010 рік.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову.

Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та є інвалідом 3 групи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону №796 учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам IIІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до довідки від 07.02.2011 року № 2/09-118, яка міститься в матеріалах справи, відповідачем були нараховані позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 100,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та одноразова компенсація у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності у розмірі 189,60 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836 (а.с.6-8).

Положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними програмами.

В 2010 році нормативні акти Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації особам, визначеним ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не приймалися.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у 2010 році нарахування одноразової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення та постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 при нарахуванні одноразової компенсації суперечить положенням Закону № 796 та не може бути віднесено до реалізації права визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у 2010 році та одноразову компенсацію у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності в розмірах встановлених ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином висновки суду першої інстанції щодо виплати одноразової допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2010 рік та одноразової компенсації у зв'язку з встановленням інвалідності вищої групи, в розмірі 30 мінімальних заробітних плат є обґрунтованими.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними та не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Матеріали справи свідчать, що суми одноразової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації у зв'язку з встановленням інвалідності 3 групи, були виплачені позивачу у березні 2011 року. Таким чином, строк звернення до суду обліковується саме з моменту отримання зазначених сум.

Тому позивачем строк звернення до суду з адміністративним позовом не пропущено.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 липня 2011 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко