Постанова № 32228327, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-36170/10

№ К-36170/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.03.2009

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010

у справі № 2-а-718/09/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Приватної судноплавної компанії «Гедат-Вікторія»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.03.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2008 № 0005102301/1 про застосування до приватної судноплавної компанії «Гедат-Вікторія» штрафних (фінансових) санкцій по комунальному податку у розмірі 2040,00 грн.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вмотивований відсутністю у відповідача законних підстав для проведення позапланової перевірки, а тому і податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками такої перевірки - протиправне. Крім того, суди виходили з того, що після проведення перевірки у 2005 році за заявою позивача про зняття з податкового обліку від 24.01.2003 № 1985/10 ДПІ не видала позивачу довідку форми 12-ОПП, а тому через бездіяльність податкового органу позивач перебував на податковому обліку хоч і не здійснював господарську діяльність.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 02.10.2008 № 2936/23-8/23137138, про порушення позивачем норм підпункту 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-ІII) а саме: позивачем не надавалися до податкового органу розрахунки з комунального податку за ІІІ, IV квартали 2005 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2006 року, І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2007 року, І, ІІ квартали 2008 року.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.11.2008 № 0005102301/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2040,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивачем подано заяву про зняття з обліку платника податків від 24.01.2003, на підставі чого ДПІ провела комплексну позапланову документальну перевірка, за наслідками якої складено довідку від 28.01.2005 № 205/23-1/23137128, згідно якої не встановлено порушень норм податкового законодавства. При цьому, однак, відповідач не видав позивачу довідку про зняття з обліку платника податків форми 12-ОПП та 22-ОПП, а отже позивач продовжував перебувати на податковому обліку.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» (далі Закон 1251-ХІІ), яка є аналогічною нормі ст. 1 Декрету № 56-93 комунальний податок віднесено до місцевих зборів (обов'язкових платежів).

Згідно зі ст. 15 Декрету № 56-93 комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Абзацом 1 пункту 8.3 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 № 80 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.1998 № 552) визначено, що після проведеної перевірки платника податків, у разі встановлення факту відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку. Зняття з обліку платника податків в органах державної податкової служби проводиться за наявності повідомлення від установи банку про закриття такому платнику рахунків. Після завершення процедури зняття з обліку орган державної податкової служби складає довідку про зняття з обліку платника податків за ф. N 12-ОПП (додаток 12), яку надсилає до органів державної реєстрації або органу, що здійснив реєстрацію..

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, прийшли до висновку, що саме з причин бездіяльності податкового органу у частині невиконання норм пункту 8.3 цієї Інструкції позивач продовжував перебувати на податковому обліку, що виключає правомірність проведення повторної перевірки. а отже і свідчить про неправомірність прийнятого на підставі такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Частиною 3 ст. 9 Закону № 1251-ІІІ встановлено, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, встановивши факт перебування позивача на податковому обліку у періоді з ІІІ кварталу 2005 року по ІІ квартал 2008 року, а також того, що у за вказаний період позивач не був ліквідований як юридична особа, зробили помилковий висновок про те, що у позивача припинився його обов`язок подання податкової звітності, передбачений частиною 2 статті 9 Закону № 1251-ХІІ.

Порушення податковим органом порядку проведення перевірки, посадові особи якого були допущені позивачем до її проведення, не звільняє платника податків від податкового обов`язку чи відповідальності за його порушення.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону № 2181-ІII встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІII платник податків, що подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, допустили помилку у застосуванні наведених норм матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо результату розгляду спору.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити, скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13.03.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко