Ухвала суду № 32228317, 06.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2013 р. м. Київ К-36288/10

№ К-36288/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010

у справі № 2а-48524/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Присадки»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.10.2009 № 0001861702/2/3260 та від 18.12.2009 № 0001861702/3/3260; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Присадки» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права .

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для нарахування податкового зобов`язання з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.04.2009 № 1732/23-209/13932946, про порушення позивачем норм підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 (Закон № 889-ІV). В обґрунтування такого висновку контролюючий орган послався на те, що позивачем не утримано податок із виплаченого доходу в загальній сумі 34804,32 грн. громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 як компенсаційних за відрядження до ЗАТ «ТПС-Хім» та ВАТ «Російська змазкова компанія» (резиденти Російської Федерації, м. Москва), оскільки під час перевірки не надані документи на підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Присадки» з цими нерезидентами; ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерація, а відтак його перебування в Росії не пов'язано із виконанням службових обов'язків.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.05.2009 № 0001861702/0/1453 та від 31.07.2009 № 0001861702/1/2417 про визначення податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 6141,94 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 12283,88 грн.

Внаслідок процедури апеляційного узгодження Державною податковою адміністрацією в Полтавській області скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.05.2009 № 0001861702/0/1453 та від 31.07.2009 № 0001861702/1/2417 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 2763,87 грн. (у т.ч. основний платіж - 921,29 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1842,58 грн.).

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону № 889-ІV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Підпунктом 9.10.1 пункту 9.10 ст. 9 цього Закону встановлено, що податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням : пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети його відрядження.

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.

У судовому процесі встановлено факт направлення працівників підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у відрядження до ЗАТ «ТПС-Хім» та ВАТ «Російська змазкова компанія» (резиденти Російської Федерації, м. Москва) для проведення комерційний переговорів, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: копіями наказів на відрядження, посвідчень про службові відрядження, проїзних документів.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки направлення у відрядження громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до юридичних осіб, що знаходяться на території Російської Федерації , було здійснено із метою здійснення комерційних переговорів, а ОСОБА_4, як директором позивача, за результатами цих переговорів від імені позивача укладено договори на поставку продукції № 01/04-8 від 04.02.2008 та № 06/10-08 від 06.10.2008, то кошти у загальній 34804,32 грн., отриманні цими працівниками підприємства як компенсаційні виплати у зв'язку з відрядженнями, не включаються до складу оподатковуваного доходу платника податку, а позивач не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходу фізичних осіб.

ДПІ не оспорює, що зазначена сума компенсаційних виплат розрахована позивачем відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.І. Костенко