Ухвала суду № 32228151, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К/800/5595/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представника позивача - Бонтлаба В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011

у справі № 2-а-4686/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований птахопереробний комбінат «ВЕЛЕС»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований птахопереробний комбінат «ВЕЛЕС» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0001642305 від 21.04.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки ТОВ «СПК «ВЕЛЕС» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01 по 31.12.2010, складено акт № 971/2305/35698538 від 07.04.2011, в якому зафіксовані порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 445 334 грн., в т.ч. у січні 2010 року - на суму 190 500 грн., у лютому 2010 року - на суму 144 167 грн., у березні 2010 року - на суму 597 667 грн., у квітні 2010 року - на суму 425 500 грн., у травні 2010 року - на суму 70 833 грн., у червні 2010 року на суму - 16 667 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 21.04.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001642305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 529 334,35 грн., у т.ч.: 1 445 334 грн. основного платежу та 1 084 000,35 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошові зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що до складу податкових зобов'язань включені суми податку на додану вартість по податковим накладним виписаним по факту відвантаження продукції на користь ПП «Мегалотт ЛТД» ПДВ на загальну суму 419 500 грн., ТОВ «Едан плюс» ПДВ на загальну суму 419 500 грн., ТОВ «Емпанада груп» ПДВ на загальну суму 514 166,67 грн., водночас ТОВ «СПК «Велес» отримало від зазначених контрагентів грошові кошти в розмірі 8 672 000 грн., в т.ч.: ПДВ - 1 445 333,33 грн., а саме: від ПП «Мегалотт ЛТД» ПДВ в розмірі 511 666,67 грн., ТОВ «Едан плюс» ПДВ в розмірі 419 500 грн., ТОВ «Емпанада груп» ПДВ в розмірі 514 166,67 грн., чим занизило податкові зобов'язання по факту отриманих грошових коштів на суму ПДВ 1 445 333 грн., в т.ч.: за січень 2010 року на суму 190 500 грн., за лютий 2010 року на суму 144 167 грн., за березень 2010 року на суму 597 667 грн., за квітень 2010 року на суму 425 500 грн., за травень 2010 року на суму 70 833 грн., за червень 2010 року на суму 16 667 грн.; безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ВАТ «Миронівський хлібопродукт» в ціні придбаних товарів на загальну суму ПДВ 1 508 667 грн. за період з січня по червень 2010 року.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 06.01.2010 між ТОВ «СПК «ВЕЛЕС» (покупець) та ВАТ «Миронівський хлібопродукт» (постачальник) укладений договір поставки № Х-45, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець прийняти і своєчасно сплатити на умовах даного договору товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних або товарних), що виписуються на кожну партію товару.

Факт виконання вказаного договору судами попередніх інстанцій встановлено, з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Між позивачем (постачальник) та контрагентами: ПП «Мегалотт ЛТД», ТОВ «Едан плюс», ТОВ «Емпанада груп» (покупці) в 2009 році були укладені договори поставки харчових продуктів тваринного походження, за умовами яких постачальник зобов'язується поставити покупцям продукт, а покупці зобов'язуються прийняти і оплатити товари на умовах даного договору відповідно до замовлень покупця і товаросупроводжуючої документації, які становлять невід'ємну частину даного договору.

Виконання вказаних договорів підтверджено матеріалами справи, а саме: видатковими та податковими накладними, банківськими виписками з рахунків.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п 4.1 ст. 4 зазначеного Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали на те, що сума податку на додану вартість за цими операціями була включена до складу податкових зобов'язань з дотриманням вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно з абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2013 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний