Ухвала суду № 32227912, 02.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року м. Київ К/9991/1368/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року

у справі № 2а-6829/10/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» (позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (відповідач) задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00002808013/0 від 26 серпня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» за червень 2010 року, за результатами якої складено акт № 997/08-3/00159404 від 12 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002808013/0 від 26 серпня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 67 699,20 грн. (56 416,00 грн. - основний платіж, 11 283,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної на його адресу Луганським закритим акціонерним товариством «Дисана», з підстав нікчемності договору поставки від 31 березня 2010 року, укладеного між ВАТ «Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт» та вказаним контрагентом.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у ЛЗАТ «Дисана» трудових ресурсів та здійснення вказаним підприємством нетипової для його основного виду діяльності (здавання в оренду власного нерухомого майна) поставки сталі.

Крім того, відповідач посилався на непідтвердження податкового кредиту позивача в розмірі 56 416,00 грн. податковими зобов'язаннями контрагента, оскільки, податкові декларації ЛЗАТ «Дисана» з податку на додану вартість за березень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року мають статус «до відома».

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаної у ЛЗАТ «Дисана» сталі, на підставі належним чином оформленої податкової накладної, виписаної на його адресу особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у контрагента товару позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені специфікацію та платіжне доручення.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарської операції за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г