Ухвала суду № 32227772, 10.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року м. Київ К-24793/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПеМіКо»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010

у справі №9/66/5018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПеМіКо»

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

третя особа Державна податкова адміністрація в Полтавській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.11.2009 позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000277230/0 від 06.09.2007, №0000277230/1 від 19.11.2007, №00002772301/2 від 30.01.2008 в частині визначення ТОВ «ПеМіКо» податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємства приватної форми власності в сумі 12314,20 грн. в тому числі 9181,00 грн. основний платіж, та 3133,20 грн. штрафна (фінансова) санкція. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтава № 00002782301/0 від 06.09.2007, №00002782301/1 від 19.11.2007, №00002782301/2 від 30.01.2008, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 6168,80 грн. в тому числі 4122,00 грн. основний платіж та 2056,00 штрафна (фінансова) санкція; №00002792301/2 від 30.01.2008, за якими ТОВ «ПеМіКо» визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності у сумі 182,20 грн., у тому числі: 109,00 грн. основний платіж та 73,20 грн. штрафна (фінансова) санкція. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «ПеМіКо» 1,70 грн. судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010, позов задоволено частково. Постанову Господарського суду Полтавської області від 17.11.2009 скасовано у частині задоволення позовних вимог. В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. В іншій частині постанову Господарського суду Полтавської області від 17.11.2009 залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про повне задоволення позовних вимог.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну комплексну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2007, за результатами якої складено акт від 28.08.2007 №1602/23-01/21040699.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон №334/94-ВР) внаслідок чого занижено податок на прибуток у розмірі 11066,00 грн., у тому числі за період: 4 квартал 2005 року у розмірі 166,00 грн.; 1 квартал 2006 року у розмірі 57,00 грн.; 2 квартал 2006 року у розмірі 11594,00 грн.; 3 квартал 2006 року у розмірі 3536,00 грн.; 4 квартал 2006 року в розмірі 5713,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168/97-ВР), а саме, заниження податку на додану вартість у розмірі 4112,00 грн. за серпень 2006 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002772301/0 від 06.09.2007, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15141,70 грн. у тому числі за основним платежем - 11066,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4075,70 грн.; №0002782301/0 від 06.09.2007 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6168,00 грн. у тому числі за основним платежем 4112,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 2056,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення №0002772301/2 від 30.01.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15141,70 грн., у тому числі за основним платежем - 11066,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4075,70 грн.; №0002782301/2 від 30.01.2008, яким позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 6168,80 грн. в тому числі 4122,00 грн. основний платіж та 2056,00 грн. штрафна (фінансова) санкція; №00002792301/2 від 30.01.2008, за якими ТОВ «ПеМіКо» визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств приватної форми власності у сумі 182,20 грн., у тому числі: 109,00 грн. основний платіж та 73,20 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону №334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснювалась діяльність у сфері оптової торгівлі паливно-мастильних матеріалів, та у своїй господарській діяльності мав відносини з ТОВ «Альянс-Нафтогаз» з яким було укладено ряд договорів займу. У періоді, що перевірявся, отримані за даними договорами кошти, позивачем не були повернуті.

Заниження скоригованого валового доходу за рахунок не включення до валового доходу умовно зарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, яка залишилась не повернутою на кінець звітного періоду, склало 7296,00 грн.

Висновок судово-економічної експертизи від 17.09.2009 №6 не містить інформації про регістри бухгалтерського обліку згідно яких експертом зроблено висновок по завищенню валових витрат на суму повернутого авансу ТОВ «Альянс-Нафтогаз».

З огляду на викладене, правильними є висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем неправомірно не включено до валового доходу умовно нараховані відсотки за договорами займу з ТОВ «Альянс-Нафтогаз».

Щодо завищення валових витрат за 3 та 4 квартали 2006 року на суму поліпшень основних засобів 2 групи (автомобілі) в розмірі 36246,12 грн., то судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що висновок експерта, покладений в основу рішення суду першої інстанції, містить скориговані валові витрати в загальному виразі, та не містить окремо висновку щодо правильності формування позивачем валових витрат, враховуючи обмеження встановлені пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334/94-ВР, по конкретним порушенням, встановленим податковим органом під час перевірки.

При цьому судом апеляційної інстанції правильно враховано, що проведені позивачем ремонтні роботи відсутні в переліку Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 №102, а тому здійснені витрати не можуть відноситися на валові витрати.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями

Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту за серпень 2006 року у розмірі 4112,00 грн. за рахунок включення податкової накладної отриманої від ТОВ «КРК Будсервіс» №2375 від 31.08.2006 на загальну суму 246921,90 грн., у тому числі податку на додану вартість 4111,98 грн., яка двічі відображена в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2006 року, знайшло своє підтвердження, у тому числі у висновку експерта, та позивачем не спростовано.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку, в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

За висновком, проведеної в межах даної справи, експертизи дані податкової звітності позивача не відповідають даним первинного бухгалтерського обліку і первинній бухгалтерській документації. Не виправлення помилок спричиняє невідповідність бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, призводить до помилок у прийнятті управлінських рішень та недоплати податків.

За таких обставин, судова колегія вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, про помилковість висновків суду першої інстанції, який допустив порушення принципу безпосереднього дослідження доказів та змагальності сторін, та надав перевагу висновку експерта перед іншими доказами.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не можуть бути підставою для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПеМіКо» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров