Ухвала суду № 32227763, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/800/14296/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року у справі за позовом Колективної фірми "Вестт" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Колективна фірма "Вестт" (далі - КФ "Вестт") звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року позов КФ "Вестт" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Суворовському районі м. Одеси подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити КФ "Вестт" у задоволенні позову.

КФ "Вестт" подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси в період з 14.12.2011 року по 20.12.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку КФ «ВЕСТТ» по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за серпень 2011 року За результатами перевірки 27.12.2011 року складено акт №7670/23-6/20975376.

В акті перевірки встановлені порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого фірмі занижено податок на додану вартість в результаті завищення суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», за серпень 2011 року на суму 623434,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092301 від 11.01.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 623434, 00 грн. за основним платежем, у розмірі 311717, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між КФ «ВЕСТТ» та TOB «Лугпромстройсантехмонтаж» укладені договори субпідряду від 08.06.2011 року за №17611С, від 01.07.2011 року за №20711С, від 05.08.2011 року за №28811С. Виконання умов договорів підтверджено первинними документами.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та TOB «Лугпромстройсантехмонтаж».

Відповідно п.п. а), б) п.185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податків з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно п.п. п) п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.198,6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201,11 ст. 201 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач надав усі необхідні первинні документі на підтвердження господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту.

Щодо нікчемності укладено правочину між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Частиною 1 ст.203 ЦК України, передбачено, що правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог КФ "Вестт".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров