Постанова № 32227564, 10.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року Справа №811/1463/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «Кіровоградський митний термінал»

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне підприємство «Кіровоградський митний термінал» звернулося з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000572250 від 09.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29 925,00 грн., у тому числі 19 950,00 грн. основного платежу та 9 975,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000582250 від 09.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 500,00 грн., у тому числі 19 000,00 грн. основного платежу та 9 500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу стосовно нікчемності правочинів позивача з ПП «Водсервіс-Плюс» з надання послуг з підготовки документації для декларування вантажів, які перетинають митний кордон України є протиправними, так як реальність господарських операцій підтверджується актами виконаних робіт.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено, що угоди укладені між ПП «Кіровоградський митний термінал» та ПП «Водсервіс-Плюс» не пов'язані з веденням господарської діяльності, позаяк діяльність ПП «Водсервіс-Плюс» полягала в проведенні безтоварних господарських операцій. Також перевіркою встановлено, що акти виконаних робіт складені між ПП «Кіровоградський митний термінал» та ПП «Водсервіс-Плюс» не містять конкретної інформації чи посилань на первинні документи щодо змісту. складу, обсягу господарських операцій, у них не вказано місця надання робіт (послуг) або періоду виконання послуг, а також інформації відносно того, в чому виражений результат виконаних робіт.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 10 червня 2013 року представниками позивача та відповідача подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні (а.с.217, 218).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 10.06.2013 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 15.03.2013 р. по 20.03.2013 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС відповідно до наказу від 15.03.2013 р. №575 (а.с.124) проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Кіровоградський митний термінал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ПП «Водсервіс-Плюс» за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р., за результатами якої складено акт №31/22-5/36793637 від 27.03.2013 р., висновками якого, зокрема, є порушення ПП «Кіровоградський митний термінал», на думку відповідача:

- п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2012 року на суму 19 950,00 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 19 000,00 грн. (а.с.40-58, 131-149).

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000572250 від 09.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 19 950,00 грн. основного платежу та 9 975,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.8, 126);

- №0000582250 від 09.04.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19 000,00 грн. основного платежу та 9 500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.9, 125).

Як встановлено в судовому засіданні, грошові зобов'язання за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податковим органом у зв'язку з завищенням ПП «Кіровоградський митний термінал», на думку відповідача, задекларованих у IV кварталі 2012 року витрат у загальному розмірі 95 000,00 грн. та у жовтні 2012 року податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі 19 000,00 грн., у зв'язку з включенням до їх складу сум за господарськими операціями з ПП «Водсервіс-Плюс», які, на думку Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, не носять реального характеру.

Судом встановлено, що ПП «Водсервіс-Плюс» у жовтні 2012 р. відповідно до договору виконання робіт №011012 від 01.10.2012 р. виконало роботи з перевірки документів наданих для митного оформлення на відповідність вимогам митного законодавства і надання кваліфікаційних відповідей з питань складання зовнішньоекономічних контрактів на загальну суму 114 000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 19 000,00 грн., що підтверджується податковими накладними №12 від 18.10.2012 р. та №18 від 24.10.2012 р., актами виконаних робіт від 18.10.2012 р. та від 24.10.2012 р. з додатками (а.с.25, 26-27, 28-29, 30, 31, 84, 85-86, 87-88, 89-90, 163, 165-166).

У відповідності до змісту п.3.5 договору виконання робіт №011012 від 01.10.2012 р. та додаткової угоди №1 до договору виконання робіт №011012 від 01.10.2012 р. вартість послуг становить 76% від суми наданих послуг кінцевому споживачу назва якого зазначається в додатках до актів виконаних робіт. Кінцева вартість наданих послуг може переглядатися Виконавцем і регулюватися актами виконаних робіт в сторону зменшення або збільшення в залежності від складності наданих документів (а.с.25, 170).

Оплату вартості виконаних робіт позивачем здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №290 від 18.10.2012 року та №301 від 24.10.2012 р. (а.с.91, 92).

Як встановлено судом, підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість став висновок податкового органу про невідповідність актів виконаних робіт складених за господарськими операціями ПП «Кіровоградський митний термінал» з ПП «Водсервіс-Плюс» вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1, 2 ст.9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що факт виконання робіт (послуг) повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, складеними з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено судом, акти виконаних робіт, разом з додатками до них, складені між ПП «Кіровоградський митний термінал» та ПП «Водсервіс-Плюс» містять усі обов'язкові реквізити передбачені Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у тому числі й інформацію про зміст та обсяг господарської операції та одиницю її виміру.

У відповідності до змісту п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1. ст.139 Податкового Кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи (платника податку). При цьому, у Податковому кодексі України як підставу для формування витрат та податкового кредиту передбачено наявність у платника податку (покупця) належно оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та податкової накладної.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до пп.3.2 п.3 Статуту ПП «Кіровоградський митний термінал» предметом його діяльності є, зокрема, послуги митних брокерів (а.с.59-69).

Відповідно до ліцензії серії АВ №491463 ПП «Кіровоградський митний термінал» надано право на здійснення посередницької діяльності митного брокера (а.с.151).

Згідно з ч.1 ст.416 Митного кодексу України митний брокер - це підприємство, що надає послуги з декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до укладених договорів-доручень ПП «Кіровоградський митний термінал» у жовтні 2012 р. надавало послуги декларування товарів й іншого майна, що переміщується через митний кордон України, зокрема, ТОВ «ТІССЕДІ ТРЕЙД» (а.с.95, 96), ТОВ «Бобринецький завод продтоварів» (а.с.97, 98), ДП «Олександрівський лісгосп» (а.с.99, 100), ДП «Оникіївське лісове господарство» (а.с.101, 102), ТОВ «ВЕЛНЕС СИСТЕМ Україна» (а.с.103, 104), ТОВ «ГРАНЕКСПОРТ» (а.с.105, 106), ТОВ «КРУП'ЯНИЙ ДІМ» (а.с.107, 108), ТОВ «САДЕКО ОРГАНІК» (а.с.109, 110), ТОВ «ЄВРОЩЕБЕНЬ» (а.с.111, 112), ТОВ «САДЕКО» (а.с.113, 114), ДП «ФАРН» ПП «ВІЗДОМ ТРЕЙД» (а.с.115, 116), ТОВ «ТРИ СТАР» (а.с.117, 118), ПАТ «ІНТЕРРЕСУРСИ» (а.с.119, 120). Оплату вартості наданих послу, замовник здійснювали в безготівковому порядку, в обґрунтування чого до суду надано копії платіжних доручень (а.с.171-207).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що з огляду на значний обсяг укладених договорів з надання послуг декларування товарів й іншого майна, що переміщується через митний кордон України, позивачем у жовтні 2012 року укладено договір з ПП «Водсервіс-Плюс» відповідно до змісту якого останнє виконувало роботи з перевірки документів наданих для митного оформлення на відповідність вимогам митного законодавства і надання кваліфікаційних відповідей з питань складання зовнішньоекономічних контрактів. При цьому, представник позивача повідомив, що роботи виконані ПП «Водсервіс-Плюс» передують підготовці документів, необхідних для митного оформлення товарів, однак такі роботи за своїм змістом не є послугами митного брокера.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ПП «Водсервіс-Плюс» пов'язані з господарською діяльністю ПП «Кіровоградський митний термінал».

Крім того, відповідно до постанови старшого слідчого СВ Кіровськоо ВМ КМВ УМВС України в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження від 28.03.2013 р. фактів щодо створення чи придбання ПП «Водсервіс-Плюс» з метою надання реально діючими підприємствами послуг з мінімізації податкових зобов'язань перед бюджетом не встановлено (а.с.11).

Також Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ПП «Водсервіс-Плюс» є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинений без мети настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У відповідності до ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

З системного аналізу вищевказаних норм суд вбачає, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним. в тому числі і з мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому висновки відповідача в частині визнання правочину нікчемним, що покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, так як вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочину, який на його думку, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та порушує публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Відповідно до частини 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст зазначеної норми, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків визначені податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Водсервіс-Плюс», того що правочини укладені між ними порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, чи наявності у вказаних осіб мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України відповідач не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000572250 від 09.04.2013 р. та №0000582250 від 09.04.2013 р.

З огляду на зміст доказів в їх сукупності, а також на відсутність з боку відповідача додаткових аргументів в обґрунтування своєї позиції, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарських операцій між позивачем і ПП «Водсервіс-Плюс», а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 584,25 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000572250 від 09 квітня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Кіровоградський митний термінал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29 925,00 грн., у тому числі 19 950,00 грн. основного платежу та 9 975,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000582250 від 09 квітня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному підприємству «Кіровоградський митний термінал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 500,00 грн., у тому числі 19 000,00 грн. основного платежу та 9 500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Приватному підприємству «Кіровоградський митний термінал», код ЄДРПОУ 36793637 (25030, м. Кіровоград, вул. Тореза, 27 В) судові витрати в сумі 584,25 грн. (п'ятсот вісімдесят чотири грн. 25 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт