Постанова № 32227189, 18.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2013 р. Справа №801/5429/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - Ярцев А.А., довіреність від 02.01.2013 року,

від відповідача - Коваль І.М., посвідчення РК №429,

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів"

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваль Ірини Миколаївни

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим Державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваль Ірини Миколаївни із вимогами про визнання дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Коваль І.М. протиправними та зобов'язання протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили вчинити дії щодо внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (Красногвардійський район, с. Петрівка, код ЄДРПОУ 03759079) іншого речового права - право оренди земельної ділянки площею 2,1741 га., розташованої на території Петрівської сільської ради, кадастровий номер 0122084800:14:001:0024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було подано заяву до Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, однак, 23.04.2013 року державним реєстратором прийнято рішення №1886675 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. На думку позивача таке рішення державного реєстратора є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято відповідачем в порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, тому позивач просить суд задовольнити позов та скасувати дане рішення, як протиправне, та зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим Коваль Ірину Миколаївну здійснити державну реєстрацію.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та з урахуванням уточнень, відповідно до яких позивач просить визнати дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим Коваль І.М. протиправними та скасувати, зобов'язати протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили вчинити дії щодо внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба народів» (Красногвардійський район, с. Петрівка, код ЄДРПОУ 03759079) іншого речового права - право оренди земельної ділянки площею 2,1741 га., розташованої на території Петрівської сільської ради, кадастровий номер 0122084800:14:001:0024.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях, а також пояснила, що договір оренди земельної ділянки від 26.02.2013 року містить умови, які не відповідають діючому законодавству, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено наступне.

Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" (орендар) та власниками земельної ділянки: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (орендодавці) 26.02.2013 року був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,1741 га, розташованої на території Петрівської сільської ради, кадастровий номер 0122084800:14:001:0024 (а.с.12-14).

Позивачем 02.04.2013 року було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації іншого речового права - право оренди земельної ділянки (а.с.8).

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим № 1571341 від 11.04.2013 року, у зв'язку з неподанням усіх необхідних документів, розгляд заяви зупинено (а.с.9). Після подання усіх необхідних документів, рішенням № 1806179 від 19.04.2013 року розгляд зазначеної заяви відновлено (а.с.10).

Судом встановлено, що рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим №1886675 від 23.04.2013 року у державної реєстрації прав та їх обтяжень - право оренди земельної ділянки СТОВ «Дружба народів» відмовлено, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (а.с.11).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням державного реєстратора, мотивує свою незгоду тим, що державному реєстратору були надані усі необхідні документи для реєстрації права оренди земельної ділянки які відповідають вимогам, встановленим законодавством, та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а тому відповідач рішенням №1886675 від 23.04.2013 року порушив його право та законні інтереси, за захистом яких позивач був вимушений звернутися до суду.

При вирішенні зазначеного спору, суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові й службові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 цього Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою вказаної вище статті. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до пп.2 п.1 статті 4 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право оренди земельної ділянки.

Згідно п.2 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном та інші речові права відповідно до закону, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Лише наявність державної реєстрації створює презумпцію законності права на нерухоме майно для правовласника. Без такої реєстрації відносини, пов'язані з обігом земельних ділянок в Україні, державою не визнаються і знаходяться поза межами правового регулювання.

Аналогічна вимогу про обов'язкову реєстрацію права власності та оренди земельної ділянки містить також ст. 126 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Повноваження державного реєстратора визначено ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до яких, зокрема, належать встановлення відповідності заявлений прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, та прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття та перевірка документів, що подаються для державної реєстрації, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державної реєстрації прав та їх обтяжень, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав та інше.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в оскаржуваному рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" встановив, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншим нормативно-правовим актам.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для проведення реєстрації, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений Постановою КМУ № 703 від 22.06.2011 р. зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 10 розділу «Загальні засади проведення державної реєстрації прав» Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав необхідні документи, визначені цим Порядком, їх копії, документи, що підтверджують внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документи про сплату державного мита.

Як передбачено ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Договору оренди землі від 26.02.2013 року земельна ділянка надається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( вирощування сільськогосподарських культур).

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3 Договору орендодавець вправі вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, вказаного в п.п. 2.1 цього договору. Згідно п.п. 3.1.5 обов'язком орендаря є використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення, вказаного в п.п. 2.1 цього договору.

Відповідно до ст.ст. 18,19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема: а) землі сільськогосподарського призначення, б) землі житлової та громадської забудови та інше.

Згідно ст. 20 Земельного Кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, тощо, відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного Кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначається її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом для використання земель цієї категорії, з урахуванням документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначання використовуються їх власником або користувачем виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.. 31, 33-37 Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Земельного Кодексу України, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. Пріоритетність земель сільськогосподарського призначення встановлена ч. 1 ст. 23 Кодексу, а саме землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

Судом встановлено, що в п.п. 3.1.4 Договору зазначено, що орендар має право зі згоди орендодавця споруджувати на орендованій земельній ділянці у встановленому законом порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, будувати пруди і водойми.

Відповідно ст. 38 Земельного Кодексу України встановлено, що для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування використовуються земельні ділянки в межах населених пунктів із земель житлової і громадської забудови.

Суд звертає увагу, що з договору оренди землі від 26.02.2013 року вбачається, що позивачу в оренду надається земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, а не до земель житлової та громадської забудови, а тому п. 3.1.4 Договору суперечить Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до ч. 4 ст. 15 якого, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Таким чином, поданий у якості правовстановлюючого документу договір оренди земельної ділянки від 26.02.2013 року містить умови, які не відповідають діючому законодавству, що є підставою для відмови в проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суд не може погодиться з доводами представника позивача в судовому засіданні стосовно того, що договір оренди земельної ділянки відповідає діючому законодавству і повинен був бути зареєстрованим, оскільки, був укладений за типовою формою, а тому Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дружба Народів" не використовує та не збирається використовувати у майбутньому свої права на спорудження, зазначені в п. 3.1.4 Договору, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» форма договору оренди землі - письмова. Типова форма договору оренди землі затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220.

Згідно ст. 15 Закону «Про оренду землі» істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Таким чином, Договір оренди землі, який пред'явлено заявником, взагалі не відповідає типової формі договору оренди землі, а саме: не містить розділи «Умови і строки передачі земельної ділянки орендарю»; «Умови повернення земельної ділянки орендодавцеві».

Суд також вважає необхідним зазначити, що позивач не був позбавлений права виключити спірне положення п. 3.1.4 Договору, яке суперечить Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не мав законних підстав для здійснення державної реєстрації іншого речового майна права оренди земельної ділянки за умов невідповідності, поданого у якості правовстановлюючого документу договору оренди земельної ділянки від 26.02.2013 року, діючому законодавству України.

Разом з тим, суд не може погодиться із доводами відповідача стосовно того, що скорочене найменування юридичної особи у тесті Договору оренди землі є одної із підстав для відмови у державній реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки є формальною підставою, яка може бути усунута під час дослідження всього пакету документів, що надаються разом із заявою про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красногвардійського районного управління юстиції в АР Крим, як суб'єктом владних повноважень правомірно прийнято рішення № 1886675 від 23.04.2013 року про відмову у державній реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 16, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, так як подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, суд вважає що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.06.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 21.06.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.