Постанова № 32227080, 04.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

04 червня 2013 р. 15:14 Справа №2а-10693/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Ірей"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представники Папірний Д.І., Мельник І.І.

від відповідача - представник Мірошниченко К.С.

Обставини справи: ТОВ «Крим-Ірей» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС та просить:

- визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «Крим-Ірей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р.;

- визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню позивачу пені з податку на прибуток у сумі 618628грн. та пені з податку на додану вартість у сумі 468709грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003932204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4275622грн., у тому числі за основним платежем 3749758грн., за штрафними санкціями 525864грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0003942204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3170844грн., у тому числі за основним платежем 2747650грн., за штрафними санкціями 423194грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків результатів перевірки, внаслідок чого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на відсутність з боку позивача порушень Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні ним податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при здійсненні господарських відносин контрагентами. Позивач вказує, що операції з контрагентами мали реальний характер, в результаті них були придбані послуги, які були використані у господарській діяльності позивача. Також позивач вказує на протиправність дій з проведення перевірки, оскільки відповідач діяв з порушенням норм Податкового кодексу України при її проведенні. Позивач вказує на порушення відповідачем норм Податкового кодексу України при вчиненні дій з нарахування пені, оскілки підстави для її нарахування були відсутні.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні, вважає, що ним не було порушено норм діючого законодавства при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому позов не підлягає задоволенню. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.235-237), поясненнях (т.2 а.с.9).

По справі була призначена судова - економічна експертиза, висновок якої від 15.05.2013р.№259/12 залучений до матеріалів справи (т.2 а.с.28-41).

Вивчивши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Крим-Ірей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. За результатом перевірки складений акт №5362/22-1/30645958 від 06.09.2012 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.50-145).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0003932204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4275622грн., у тому числі за основним платежем 3749758грн., за штрафними санкціями 525864грн.;

- №0003942204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3170844грн., у тому числі за основним платежем 2747650грн., за штрафними санкціями 423194грн.

У висновках акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення:

- п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.п.187.1а п.187.1 ст.187, п.201.1 ст.201, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 2747650грн. (в тому числі за січень 2010 року - 77120грн., червень 2010 року - 678779грн., жовтень 2010 року - 41667грн., листопад 2010 року - 367610грн., грудень 2010 року - 517583грн., лютий 2011 року - 799304грн., березень 2011 року - 265587грн.);

- п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. зі змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на прибуток в сумі 3749758грн. (в тому числі за 1-й квартал 2010 року - 534414грн., 2-й квартал 2010 року - 410460грн., 4-й квартал 2010 року - 1158575грн., 1-й квартал 2011 року - 1646309грн.)

З акту перевірки вбачається, що підставою для донарахування податку на додану вартість в сумі 2747650 грн. є завищення показників в рядку 10.1 декларацій з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди на суми ПДВ, нараховані (сплачені) позивачем у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» та ТОВ «Інтер - Дім». Підставою для донарахування податку на прибуток в сумі 3749758грн. визначено завищення показників в рядку 04.7 «Витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів» декларацій з податку на прибуток за відповідні податкові періоди на загальну суму 14999031грн., в тому числі за 1-й квартал 2010 року - на 2141655грн., 2-й квартал 2010 року - на 1637840грн., 4-й квартал 2010 року - на 4634301грн., 1-й квартал 2011 року - на 6585235грн. на суми валових витрат, понесених ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» та ТОВ «Інтер - Дім».

Згідно акту перевірки відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Інтер-Дім» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, посадові особи не знаходяться за юридичною адресою». Стосовно ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» перевіркою встановлено, що усі операції купівлі - продажу ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави, а отже - є нікчемними по ланцюгу.

Висновки про вказані порушення, виходячи з акту, зроблені відповідачем в результаті непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та названими контрагентами та відсутності, як слідство права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України). У період, що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було встановлено особливий порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань, як це передбачено п.7.10 ст.7 Закону №334/94.

Під терміном "довгостроковий договір (контракт)" слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу "інженіринг", науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати). Згідно з п.п.7.10.3 п.7.10 ст.7 Закону №334/94 виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту. Витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді (п.п.7.10.6 п.7.10 ст.7 Закону №334/94). Відповідно до п.п.7.10.10 п.7.10 ст.7 податкові звіти щодо результатів діяльності виконавця довгострокового договору (контракту) за наслідками кожного податкового періоду надаються податковому органу за формою, що встановлюється центральним податковим органом.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації згідно з п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334/94 та з урахуванням п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 також за умови підтвердження цих витрат належними первинними документами.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 . п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що у період, який перевірявся, позивач мав відносини з ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» та ТОВ «Інтер-Дім», у яких придбав роботи, в результаті чого формував валові витрати та податковий кредит з ПДВ.

Так, між позивачем та ТОВ «БК Південьбуд ЛТД» були укладені:

договір №1.73-131/10 від 16 вересня 2010 року, де позивач виступає Замовником, а ТОВ «БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД» - Виконавцем, та предметом якого є виконання проектних робіт згідно з технічним завданням на розробку «Проектування підстанції Тургенєвської ВЄС 35/220 в Білогірському районі АР Крим» загальною вартістю 3025875,90грн., в тому числі ПДВ - 504312,65грн.;

договір №1.74-132/10 від 14 вересня 2010 року, де позивач виступає Замовником, а ТОВ «БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД» - Виконавцем, та предметом якого є виконання проектних робіт згідно з технічним завданням на розробку «Проектування лінії ЛЕП 110 кВ ПС Бахчисарайської ВЄС - ПС «Бахчисарай» в Бахчисарайському районі АР Крим» загальною вартістю 1385450,89грн., в тому числі ПДВ - 230908,48грн.;

договір №1.100-157/10 від 14 грудня 2010 року, де позивач виступає Замовником, а ТОВ «БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД» - Виконавцем, та предметом якого є виконання проектних робіт згідно з технічним завданням на розробку «Проектування лінії ЛЕП 220 кВ ПС Тургенєвської ВЄС - ПС «Елеваторна» в Білогірському та Красногвардійському районах АР Крим» загальною вартістю 1799672,93грн., в тому числі ПДВ - 299945,49грн.;

договір №1.101-158/10 від 16 грудня 2010 року, де позивач виступає Замовником, а ТОВ «БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД» - Виконавцем, та предметом якого є виконання проектних робіт згідно з технічним завданням на розробку «Проектування підстанції Холмогорської ВЄС 35/220 в Совєтському районі АР Крим» загальною вартістю 3025875,90грн., в тому числі ПДВ - 504312,65грн.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті виконання зазначених договорів сторонами складені:

- по договору №1.73-131/10 від 16 вересня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 29.11.2010р., акт виконаних робіт №2 від 21.02.2011р., акт виконаних робіт №3 від 10.03.2011р., податкова накладна №2 від 29.11.2010р. (вартість без ПДВ - 1260781,62грн., ПДВ - 252156,33грн., загальна вартість - 1512937,95грн.); податкова накладна №33 від 21.02.2011р. (вартість без ПДВ - 630390,82грн., ПДВ - 126078,16грн., загальна вартість - 756468,98грн.); податкова накладна №7 від 10.03.2011р. (вартість без ПДВ - 630390,63грн., ПДВ - 126078,13грн., загальна вартість - 756468,76грн.).

- по договору №1.74-132/10 від 14 вересня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 29.11.2010р., акт виконаних робіт №2 від 24.12.2010р., податкова накладна №1 від 29.11.2010р. (вартість без ПДВ - 577271,21грн., ПДВ - 115454,24грн., загальна вартість - 692725,45грн.), податкова накладна №1 від 20.12.2010р. (вартість без ПДВ - 577271,20грн., ПДВ - 115454,24грн.).

- по договору №1.100-157/10 від 16 грудня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 24.12.2010р., акт виконаних робіт №2 від 21.02.2011р., податкова накладна №2 від 21.12.2010р. (вартість без ПДВ - 749863,72грн., ПДВ - 149972,74грн., загальна вартість - 899836,46грн.), податкова накладна №34 від 21.02.2011р. (вартість без ПДВ - 749863,73грн., ПДВ - 149972,74грн., загальна вартість - 899836,47грн.).

- по договору №1.101-158/10 від 16 грудня 2010 року: акт виконаних робіт №1 від 24.12.2010р., акт виконаних робіт №2 від 21.02.2011р., акт виконаних робіт №3 від 10.03.2011р., податкова накладна №3 від 21.12.2010р. (вартість без ПДВ - 1260781,25грн., ПДВ - 252156,25грн., загальна вартість - 1512937,50грн.), податкова накладна №32 від 21.02.2011р. (вартість без ПДВ - 630391,00грн., ПДВ - 126078,20грн., загальна вартість - 756469,20грн.), податкова накладна №8 від 10.03.2011р. (вартість без ПДВ - 630391,18грн., ПДВ - 126078,24грн., загальна вартість - 756469,42грн.).

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «ІНТЕР-ДІМ» були укладені наступні договори:

- договір генерального підряду №43 від 20 жовтня 2009 року, де ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» виступає Замовником, а ТОВ «ІНТЕР-ДІМ» - Генпідрядником, та предметом якого є виконання робіт з реконструкції реабілітаційного центру ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ", м. Алушта, смт Семидвір'я, пров. Можевеловий, 1, площею під реконструкцію - 788,00 кв. м, загальною вартістю 3050950,00грн., в тому числі ПДВ - 508491,67грн.;

- додаткова угода №1 від 23 лютого 2010 року до договору генерального підряду №43 від 20 жовтня 2009 року, де ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» виступає Замовником, а ТОВ «ІНТЕР-ДІМ» - Генпідрядником, та предметом якого є виконання зовнішніх робіт з розвитку та благоустрію прилеглої території реабілітаційного центру ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ", м. Алушта, смт Семидвір'я, пров. Можевеловий, 1, площею - 0,1000 гектарів, загальною вартістю 2302603,80грн., в тому числі ПДВ - 383771,80грн.;

- договір підряду №04 від 14 лютого 2011 року, де ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» виступає Замовником, а ТОВ «ІНТЕР-ДІМ» - Підрядником, та предметом якого є виконання робіт з реконструкції реабілітаційного центру ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ", м. Алушта, смт Семидвір'я, пров. Можевеловий, 2,3, заг. площею - 1576 кв. м, загальна договірна ціна 8000000,00грн., в тому числі ПДВ - 1333333,33грн.

З матеріалів справи вбачається, що в результаті виконання зазначених договорів сторонами складені наступні документи:

- по договору генерального підряду №43 від 20 жовтня 2009 року: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 1083580,15грн., в т.ч. ПДВ - 180596,69грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 1765240,80грн., в т.ч. ПДВ - 294206,80грн.; накладна №ІД-0000062 від 14.05.2010р., згідно якої вартість поставленого сантехнічного обладнання становить 181821,60грн., в т.ч. ПДВ - 30303,60грн.; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 202129,20грн., в т.ч. ПДВ - 33688,20грн., податкова накладна №5 від 25.01.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №25 від 18.02.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №34 від 11.03.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №63 від 08.04.2010р. (вартість без ПДВ - 385601,71грн., ПДВ - 77120,34грн., загальна вартість - 462722,05грн.), податкова накладна №38 від 18.03.2010р. (вартість без ПДВ - 151518,00грн., ПДВ - 30303,60грн., загальна вартість - 181821,60грн.), податкова накладна №89 від 25.05.2010р. (вартість без ПДВ - 166715,50грн., ПДВ - 33343,10грн., загальна вартість - 200058,60грн.),

- по додатковій угоді №1 від 23.02.2010р. до договору генерального підряду №43 від 20.10.2009р. ТОВ «ІНТЕР-ДІМ» на замовлення ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» виконано зовнішні роботи з розвитку та благоустрою прилеглої території реабілітаційного центру ТОВ "КРИМ-ІРЕЙ", м.Алушта, смт Семидвір'я, пров.Можевеловий, 1, що підтверджується первинними документами: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2010 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 2302630,80грн., в т.ч. ПДВ - 383771,80грн., податковою накладною №31 від 03.03.2010р. (вартість без ПДВ - 833333,33грн., ПДВ - 166666,67грн., загальна вартість - 1000000,00грн.), податковою накладною №64 від 08.04.2010р. (вартість без ПДВ - 416666,67грн., ПДВ - 83333,33грн., загальна вартість - 500000,00грн.), податковою накладною №75 від 07.05.2010р. (вартість без ПДВ - 416666,67грн., ПДВ - 83333,33грн., загальна вартість - 500000,00грн.), податковою накладною №83 від 14.06.2010р. (вартість без ПДВ - 252192,33грн., ПДВ - 50438,47грн., загальна вартість - 302630,80грн.),

- по договору підряду №04 від 14.02.2011р.: довідка про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2011 року, згідно якої вартість виконаних робіт становить 3976570,68грн., в т.ч. ПДВ - 662761,78грн.; податкова накладна №1 від 16.02.2011р. (вартість без ПДВ - 1985875,00грн., ПДВ - 397175,00грн., загальна вартість - 2383050,00грн.), податкова накладна №1 від 02.03.2011р. (вартість без ПДВ - 666666,67грн., ПДВ - 133333,33грн., загальна вартість - 800000,00грн.), податкова накладна №2 від 12.03.2011р. (вартість без ПДВ - 661258,33грн., ПДВ - 132251,67грн., загальна вартість - 793510,00грн.),

Матеріали справи свідчать, що позивачем була здійснена оплата придбаних робіт у контрагентів.

Наявність вказаних документів не заперечується сторонами, підтверджується висновком судової економічної експертизи.

З аналізу зазначених документів та виходячи з викладених вище норм вбачається, що документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та є належним підтвердженням формування позивачем, у періоді, що перевірявся, матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Акт перевірки в свою чергу не містить встановлення факту недоліків в оформленні даних документів.

З урахуванням положень вказаних норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

Слід вказати, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрат, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд, вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи використовувалися у господарській діяльності позивача.

Питання про фактичне використання у господарській діяльності придбаних позивачем у вказаних контрагентів робіт (послуг) було поставлено на вирішення судової економічної експертизи. З висновку судової економічної експертизи вбачається встановлення експертом фактичного використання в господарській діяльності товарів та послуг, отриманих ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» по операціях, вказаних в акті перевірки №5362/22-1/30645958 від 06.09.2012 року, що стали підставою для нарахування сум податків, підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Обставини встановлені судом щодо наявності у позивача підстав для формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат встановлені також у висновку судової економічної експертизи, яку суд вважає повною, обґрунтованою та приймає у якості доказу по справі.

Отже, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ, а також спростовують встановлені перевіркою факти про відсутність реальності господарських операцій.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення матеріальних витрат та податкового кредиту є необґрунтованими.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання робіт (послуг) контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування валових витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстровані у ЄДРПОУ контрагенти позивача є юридичними особами, наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказані підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зазначає, що відносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані, зокрема ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228 ЦК України); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228 ЦК України).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із контрагентами суду не надано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь - яких доказів недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано.

Господарські відносини між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані не на незаконне заволодіння майном держави, а на передачу робіт (послуг) покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладалися та виконувалися за вільним волевиявленням його учасників та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про виконання вказаних правочинів.

Крім того суд зазначає, що в матеріалах справи є копія постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а/1770/5435/2011 (т.1, а.с.165-188) за позовом ТОВ «ІНТЕР-ДІМ» до Державної податкової інспекції у м.Рівне, якою визнано протиправними дії ДПІ у м.Рівне в частині зменшення за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. сум податкових зобов'язань та податкового кредиту - в тому числі при здійсненні договору генерального підряду №43 від 20.10.2009р. з ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ». Судовим рішенням підтверджено реальність та спрямованість операцій за цим договором на взаємну зміну прав та обов'язків. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2012р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду по справі №2а/1770/5435/2011 залишено без змін (т.1, а.с.189-191). Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі №2а/1770/5435/2011 набуло законної чинності.

В матеріалах справа є копія довідки ДПІ у м.Рівне №1455 від 09.12.2011р. про результати зустрічної звірки ТОВ «ІНТЕР-ДІМ», якою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» у березні 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

В матеріалах справи є копія постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року по справі №2а-10003/11/2670 (т.1, а.с.192-225) за позовом ТОВ «БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД» до Державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області ДПС, якою визнано протиправними висновки акту перевірки №461/23-0304/35749545 від 11.03.2011р. про результати перевірки з питань правомірності нарахування ТОВ «БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД» податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. - в тому числі при здійсненні правочинів з ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ». Судовим рішенням підтверджено надання послуг ТОВ «КРИМ-ІРЕЙ» за період з 01.11.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму - 5311162,80грн., формування та відповідне декларування у податкових деклараціях з ПДВ податкових зобов'язань в грудні 2010 року в сумі 885193,80грн. (т.1, а.с.200). Київським апеляційним адміністративним судом по справі №2а-10003/11/2670 було винесено ухвалу від 09.04.2013р. про залишення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року без змін. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року по справі №2а-10003/11/2670 набуло законної чинності.

Отже, відповідно до положень ч. 1. ст. 72 КАС України обставини щодо відносин між позивачем та ТОВ «БК ПІВДЕНЬБУД ЛТД» та ТОВ «ІНТЕР-ДІМ», встановлені вказаними рішеннями судів не потребують доказування та свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та даними контрагентами.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, а також висновків про порушення Закону України "Про податок на додану вартість" і Податкового кодексу України, в частині заниження податку на додану вартість.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової перевірки ТОВ «Крим-Ірей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. та визнання протиправними дії відповідача по нарахуванню позивачу пені з податку на прибуток у сумі 618628грн. та пені з податку на додану вартість у сумі 468709грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Перевірка була проведена відповідачем на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 28.08.2012р. №1750 (т.1 а.с.49), підставою для його прийняття вказані норми: п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 розд. І, ст.75, п.п. 78.1.1. п.п.78.1.4 п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78, ст. 82, ст..86 гл.8 розд. ІІ ПК України та вказаний наказ ДПС в АР Крим від 23.08.2012р. №414 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТО «Крим - Ірей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. та оформлення результатів перевірки».

Згідно до п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідачем надані суду докази наявності підстав призначення та проведення перевірки відповідно до п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Так суду наданий наказ ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 20.08.2012р. №1701, яким на виконання вимог листа ДПС в АР Крим від 20.08.2012р. «Про призначення службового розслідування та проведення перевірки» вирішено призначити та провести службове розслідування стосовно головного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ОСОБА_4 по факту неповного відпрацювання актів перевірок складених ДПІ про встановлені нікчемні правочини в рамках планової документальної перевірки ТОВ «Крим - Ірей».

23.08.2012р. наказом ДПС в АР Крим №414 визначено в.о. начальника ДПІ у м. Сімферополі Коробчуку І.В. призначити та провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Крим - Ірей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р.

Наказ ДПС в АР Крим №414 від 23.08.2012р. виданий з урахуванням призначення наказом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 20.08.2012р. №1701 службового розслідування.

Призначення перевірки ТОВ «Крим - Ірей» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2011р. здійснено наказом ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 28.08.2012р. №1750 на підставі наказу ДПС в АР Крим №414 від 23.08.2012р.

За таких обставин у відповідача були підстави встановлені п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України для призначення та проведення перевірки позивача.

Докази наявності підстав для проведення перевірки відповідно до п.п. 78.1.1. п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України суду відповідачем не надані і судом самостійно не встановлені. Таким чином у відповідача не було підстав проводити перевірку відповідно до п.п. 78.1.1. п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України.

З аналізу встановлених обставин суд дійшов висновку,що посилання у наказі на інші норми ПК України, такі як: п.п. 78.1.1. п.п.78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, і фактична відсутність обставин, які згідно цих норм дають право проводити перевірку, на думку суду не вказують на необґрунтованість призначення та проведення такої перевірки, оскільки для здійснення документальної позапланової перевірки, в силу ст. 78 ПК України достатньо однієї з підстав визначених цими пунктами, яким фактично є п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Оскільки судом встановлено наявність у відповідача підстав для проведення перевірки відповідно до зазначеної в наказі норми п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України, то вважати таку перевірку протиправною тільки через наявність в наказі посилання на інші норми ПК України, які встановлюють інші підстави для її проведення, неможна.

Стосовно вимог про визнання протиправними дій з нарахування пені, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем були вчинені дії з направлення позивачу листа від 19.09.2012р. №20550/10/22-1, підписаного начальником управління податкового контролю ДПІ у м. Сімферополі Р.Р. Алієвим (а.с.164), в якому зазначено, що згідно до ст. 129 ПК України нарахована пеня з податку на прибуток у сумі 618628грн. та податку на додану вартість у сумі 468709грн., яка підлягає сплаті протягом десяти календарних днів.

З матеріалів справи та згідно цього листа ДПІ вбачається, що нарахування пені відбулося в результаті нарахування позивачу податку на додану вартість і податку на прибуток за даними перевірки оформленої актом №5362/22-1/30645958 від 06.09.2012 року, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються позивачем.

Підпунктами 129.1.1. 129.1.2. п. 129.1. ст. 129 ПК України встановлено, що пеня нараховується:

П.п. 129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом;

129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.2. У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Пунктом 129.4 ст. 129 ПК України встановлено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Порядком обліку платників податків і зборів (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 N 1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011р. за N 1562/20300 встановлено, що стосовно кожного платника податків, взятого на облік в органі державної податкової служби згідно з цим Порядком, формується облікова справа.

Реєстраційна частина облікової справи платника податків формується із документів, які надходять до органів державної податкової служби для взяття на облік платника податків, та доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків від органів державної реєстрації, державної статистики, інших державних органів, у тому числі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,

та від установ банків до органів державної податкової служби в період діяльності платника податків та у зв'язку з його ліквідацією.

Звітна частина облікової справи платника податків формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності (п.1.6. Порядку).

У ході розгляду справи відповідачем надані пояснення (т.5 а.с.68), в яких вказано, що службова записка начальника управління податкового контролю ДПІ у м. Сімферополі у матеріалах облікової справи відсутні.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005р. за N 843/11123, встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний

рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Згідно до п. 3.6 вказаної Інструкції зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних

(фінансових) санкцій…

Пунктом 4.2.3. вказаної Інструкції встановлено, що нарахування пені за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання здійснюється в

особових рахунках платників податків у розділі "Нарахування сум пені".

Суду наданий особовий рахунок позивача, який свідчить про відсутність внесення до нього нарахування пені на вказану у листі ДПІ від 19.09.2012р. №20550/10/22-1 суму.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що даними, які б вказували на фактичне нарахування позивачу пені були б дані облікової справи та дані особового рахунку позивача, що ведеться в ДПІ.

Відсутність таких даних вказує на відсутність з боку відповідача дій з нарахування позивачу пені, отже в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Поряд з цим, оцінюючи дії відповідача з направлення позивачу листа від 19.09.2012р. №20550/10/22-1, в якому повідомляється про нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що таки дії є протиправними, оскільки, по-перше, як було встановлено судом, фактичного нарахування пені на вказану суму не відбулося, а по-друге, цей лист датований тією ж датою, якою датовані податкові повідомлення - рішення, на підставі яких позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання, на яку нарахована сума пені, що вказує на відсутність у відповідача встановлених ст. 129 ПК України підстав для визначення суми пені позивачу і порушення відповідачем цієї норми закону.

Отже в даному випадку відповідач діяв безпідставно, з порушенням порядку встановленого законом.

З урахуванням таких обставин, суд, застосовуючи положення ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та визнає протиправними дії відповідача щодо направлення позивачу листа від 19.09.2012р. №20550/10/22-1.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 10.06.2013р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003932204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4275622грн., у тому числі за основним платежем 3749758грн., за штрафними санкціями 525864грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0003942204 від 19 вересня 2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3170844грн., у тому числі за основним платежем 2747650грн., за штрафними санкціями 423194грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби щодо направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» листа від 19.09.2012р. №20550/10/22-1, в якому повідомляється про нарахування пені з податку на прибуток у сумі 618628грн. та податку на додану вартість у сумі 468709грн., яка підлягає сплаті протягом десяти календарних днів.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Ірей» судові витрати у розмірі 2146грн. шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.