Постанова № 32227074, 27.06.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2190/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Штома О. В.,

представника відповідача - Давиденко Ю. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2013 року Приватне підприємство "Ресурс Трейд-Оіл" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про те, що о складу податкового кредиту ПП "Ресурс Трейд-Оіл" включені суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджених податковими накладними та визначено завищення суми податкового кредиту у розмірі 5 726 грн. 88 коп., визначення включення до складу валових витрат підприємства витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, не використання придбаного товару у своїй господарській діяльності ПП "Ресурс Трейд-Оіл" та прийняття ДПІ у м. Полтаві по відношенню до приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл" податкових повідомлень - рішень з донарахуванням грошових сум грошових зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем 7 159 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 789 грн. 75 коп. та з податку на додану вартість за основним платежем 5 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 431 грн. 75 коп., позивач вважає безпідставними.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ПП "Ресурс Трейд-Оіл". У письмових запереченнях зазначив, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві правомірні, а позовна заява ПП "Ресурс Трейд-Оіл" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Приватне підприємство "Ресурс Трейд-Оіл" зареєстровано як юридична особа 10 вересня 2008 року Виконавчим комітетом Полтавської міської ради /том 2, а. с. 43/, перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 11 вересня 2008 року /том 2, а. с. 42/ та є платником податку на додану вартість з 23 вересня 2008 року відповідно до свідоцтва № 100140728 від 23 вересня 2008 року /том 2, а. с. 42/.

З 10 грудня 2012 року по 14 грудня 2012 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Донстройтранс" за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року, оформлену актом № 4630/22-6/36120882 від 14 грудня 2012 року /том 1, а. с. 20-26/.

За результатами вказаної перевірки встановлено порушення ПП "Ресурс Трейд-Оіл" пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 159 грн.; підпунктів 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5 727 грн.

На підставі акту перевірки № 4630/22-6/36120882 від 14 грудня 2012 року податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення № 0000042308 від 10 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП "Ресурс Трейд-Оіл" за платежем: податок на додану вартість у розмірі 7 158 грн. 75 коп., в тому числі 5 727 грн. за основним платежем та 1 431 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000032308 від 10 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 8 948 грн. 75 коп., в тому числі 7 159 грн. за основним платежем та 1 789 грн. 75 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вказані податкові повідомлення - рішення оскаржив в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 11 березня 2013 року № 558/10/10.2-07 податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 10 січня 2013 року № 0000042308 та № 0000032308 залишено без змін, а скаргу ПП "Ресурс Трейд-Оіл" - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішення позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням суд приходить до наступних висновків.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосування до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Положеннями підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закон України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.2 статті 7 Закон України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Нормою пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Не належать до складу валових витрат, відповідно до положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" свідчить про те, що підставою для включення витрат до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2010 року між ПП "Ресурс Трейд-Оіл" (покупець) та ТОВ "Донстройтранс" (постачальник) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 29/4-2. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити у зумовлений термін другій стороні - покупцеві товари, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів здійснюється на умовах доставки до складу покупця (м. Полтава, вул. Харчовиків, 13) (пункт 2 Договору). Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною (пункт 2.2 Договору). В момент приймання поставки товару покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару згідно ТУ У (№ 28/171/578/155 від 20 травня 2008 року) (пункт 4.6 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна кількість товарів, що пдлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номеклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються за згодою сторін. В ході судового розгляду справи ПП "Ресурс Трейд-Оіл" доказів досягнення відповідної згоди між сторонами договору не надано.

Позивачем до матеріалів справи додано документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ "Донстройтранс" з придбання нафтопродуктів, а саме: податкову накладну № 219 від 29 квітня 2010 року /том 1, а. с. 193/, платіжні доручення /том 1, а. с. 137-139/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Полтаві витребувано документи первинного бухгалтерського обліку по господарським операціям Приватного підприємства "Ресурс Трейд-Оіл" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донстройтранс" (код ЄДРПОУ 36306165) , вилучені слідчим ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві лейтенантом податкової міліції Магер О. В. за протоколом обшуку від 26.01.2012 року у м. Полтаві на підставі постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 11 січня 2012 року про надання дозволу на проведення обшуку ПП "Інтертегресурс-Оіл" та постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 11 січня 2012 року про надання дозволу на проведення обшуку ПП "Ресурс Трейд-Оіл" /том 1, а. с. 181-184/.

Листом від 12 червня 2013 року вих. № 11377/9/07.32 Головним відділом ПМ ДПІ у м. Полтаві надано до суду витребовувану документацію /том 2, а. с. 27/, обсяг якої відповідає обсягу документів первинного бухгалтерського обліку, наданих позивачем, а також додатково надано накладні на відпуск товару та рахунки /том 2, а. с. 52-55/. Разом з тим надані накладні на відпуск товару та рахунки не мають обов'язкових реквізитів, визначених частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерських облік", а саме: не має можливості ідентифікувати осіб, що підписали вказані документи, їх посади.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Згідно частини 2 статті 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Податковим органом господарські операції між позивачем та ТОВ "Донстройтранс" ставились під сумнів з тих підстав, що в вилучених ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві документах відсутні документи, які б підтверджували транспортування газового конденсату, документів, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами, документи на підтвердження якості та походження товару /том 1, а. с. 22/.

Позивач на спростування вказаних обставин надав до суду договір № 31-10/08 від 31 жовтня 2008 року, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_5 щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом /том 1, а. с. 199/, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 /том 1, а. с. 200/, ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України серія НОМЕР_1. Інших доказів транспортування товару (нафтопродуктів) від ТОВ "Донстройтранс" до складу позивача, відповідно до вимог пункту 2 договору постачання № 29/4-2 від 29 квітня 2010 року, позивачем ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду справи не надано. На вимогу суду щодо надання актів виконаних робіт за договором № 31-10/08 від 31 жовтня 2008 року представник позивача зазначив, що надати або отримати вказані акти від ФОП ОСОБА_5 не має можливості, оскільки зі спливом терміну зберігання вказаних документів вони були знищені.

До того ж суд зауважує, що відповідно до абзацу 14 частини 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл.

Разом з тим, позивачем на підтвердження транспортування конденсату газового від Донстройтранс надано ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України серія НОМЕР_1, з якої вбачається що перевізник ФОП ОСОБА_5 має право на здійснення лише робіт з "внутрішнього перевезення вантажів", а не видів робіт, визначених абзацом 14 частини 3 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Суд погоджується з висновками податкового органу щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ "Донстройтранс" у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували транспортування газового конденсату, документів на підтвердження якості та походження товару, і з огляду на наступне.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказ Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496.

Відповідно до розділу 1 Інструкції, остання поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Отже, Інструкція обов'язкова для застосування позивачем, видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код за КВЕД-2010 46.71) /том 2, а. с. 44/.

Розділом 3 Інструкції надані такі визначення газового конденсату (легка нафта) - природна суміш легких вуглеводневих сполук (C 5 і вище), які перебувають у газі в розчиненому стані за певних термобаричних умов і переходять у рідку фазу в разі зменшення тиску до рівня, нижчого від тиску конденсації, відповідає нормативному документу, яким установлено його якість, і є сировиною для НПЗ; нафтопродукту - продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії.

Пунктами 5.1.1 та 5.4.1 Розділу 5 Інструкції визначено, що приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 " Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Так, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту 11.1 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Пунктами 11.4, 11.5 Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 11.7. Правил передбачено, що перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

При цьому, пунктом 8.26 Правил встановлено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Пунктом 7.5 Інструкції визначено, що нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється.

Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Однак, позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного відвантаження та перевезення товарів згідно договору, укладеного позивачем з ТОВ "Донстройтранс", про що зазначено у акті перевірки /том 1 а. с. зворот бік а. с. 22/.

Відповідно до пунктів 5.4.1, 5.4.2, 5.4.3 Інструкції, з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Суд зауважує, що оформлення документів, визначених пунктами 5.4.1, 5.4.2, 5.4.3 Інструкції, а також перевірка відповідності кількості та якості товару покупцем передбачено і пунктами 4.6 та 5.1 договору № 29/4-2 від 29 квітня 2010 року /том 1, а. с. 191-192/.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів проведення в момент прийняття товару перевірки відповідності кількості та якості товару, визначених сторонами, за таких обставин не можливо визначити, який товар, у якій кількості та якої якості був придбаний позивачем у ТОВ "Донстройтранс".

Відповідно до розділу 6 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах.

Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Надані позивачем журнали-ордери і відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагенту ТОВ "Донстройтранс" з квітень та травень 2010 року, не є беззаперечними доказами, того що зазначені в них товарно-матеріальні цінності та матеріали, були фактично отримані від ТОВ "Донстройтранс", тому не приймаються до уваги судом, оскільки не містять відомостей, передбачених вимогами розділу 6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання.

В позовній заяві позивачем серед іншого зазначено, що підприємство ПП "Ресурс Трейд-Оіл" не має власних основних засобів для переробки нафтопродуктів. Переробка нафтопродуктів здійснювалась на давальницьких умовах ТОВ "Пасіпол" (код ЄДРПОУ 23276153).

Так, 29 грудня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Пасіпол" (переробник) укладено договір № 136 на переробку давальницької сировини /том 1, а. с. 22-223/, відповідно до умов якого замовник доручає, а переробник зобов'язується виконати згідно договору переробку газового конденсату та нафти сирої (далі - сировина) в готову продукцію (пункт 1 Договору). Кількість кожного виду продукції, виробленої з сировини замовника сторони встановлюють під час приймання кожної партії сировини, шляхом її аналізу в лабораторії переробник та складанням двохстороннього акту виходу готової продукції (пункт 2.2 Договору). Доставку давальницької сировини автотранспортом (залізничними цистернами) на завод - переробник замовник здійснює за власний рахунок (пункт 3.4 Договору). Приймання кожної партії сировини за кількісними та якісними показниками здійснюється на основі результатів аналізів, які проводяться в лабораторії на заводі переробник в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області в присутності представника замовника (пункт 3.6 Договору). Пунктом здачі-приймання готової продукції сторони домовились вважати завод - переробник в с. Сагайдак Шишацького району Полтавської області (пункт 5.1 Договору). Транспортування (вивіз) готової продукції замовник здійснює своїм транспортом і за власний рахунок (пункт 5.3 Договору).

Позивачем, на підтвердження виконання договору, надано податкові накладні ТОВ "Пасіпол" № 280 від 31 травня 2010 року, № 242 від 07 травня 2010 року за надання послуг з переробки давальницької сировини відповідно до договору № ДГ-0000003 від 14 січня 2010 року. Жодних документів первинного бухгалтерського обліку на виконання договору № 136 від 29 грудня 2009 року, а саме: податкових, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, актів виходу готової продукції, актів приймання - передачі товару, доказів транспортування товару від позивача на ТОВ "Пасіпол" та у зворотному порядку позивачем надано не було.

До аналогічних висновків суд приходить і під час наданню оцінки твердженню позивача щодо використання товару (нафтопродукту) у господарській діяльності шляхом подальшої реалізації: наявні в матеріалах справи документи не дозволяють зробити висновок, що про подальшу реалізацію продуктів переробки газового конденсату, придбаного позивачем у ТОВ "Донстройтранс", оскільки зберігання, транспортування та реалізація нафтопродуктів здійснювалась ПП "Ресурс Трейд-Оіл" з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Таким чином, суд приходить до висновку про непідтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Донстройтранс" товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження позивачем сум задекларованих податку на додану вартість та податку на прибуток по господарських операціях з ТОВ "Донстройтранс", оскільки правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до валових витрат та до податкового кредиту, сплачених сум у ціні товарно-матеріальних цінностей, у тому числі сум ПДВ, можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку та про правомісність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 10 січня 2013 року № 0000042308 та № 0000032308, відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Ресурс Трейд - Оіл" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький