Рішення № 32225826, 18.06.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0418/7735/2012

2/0203/801/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Богдановській Т.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідачки - ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна із чужого, незаконного володіння та повернення його у власність,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що є опікуном ОСОБА_5, який рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 14.06.2010 року визнаний недієздатним. Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.11.2010 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 09.10.2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2011 року заяву ОСОБА_7 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2009 року залишено без задоволення. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.09.2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено та заочне рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.11.2010 року залишено без змін. В рамках вказаної цивільної справи про визнання договору купівлі-продажу недійсним було винесено ухвалу про забезпечення позову, за якою 03.12.2009 року Кіровським відділом ДВС ДМУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. 14.12.2009 року запис про арешт нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом. ОСОБА_7 була відповідачем у справі про визнання договору купівлі-продажу від 09.10.2009 року недійсним. Однак, незважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1 перебувала у спорі, незважаючи на те, що була винесена ухвала про забезпечення позову і відкрите виконавче провадження по виконанню ухвали про забезпечення позову, ОСОБА_7 продала спірну квартиру ОСОБА_6 Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 був укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 11.12.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №2307. Статтею 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже, враховуючи вище викладене, ОСОБА_7 не мала права розпоряджатися спірною квартирою на момент укладення нею договору купівлі-продажу квартири від 11.12.2009 року. Обставини щодо обізнаності ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 не мала права відчужувати спірну квартиру можуть бути встановлені в судовому засіданні. ОСОБА_7 приховувала факт відчуження квартири, не з'являлась в судові засідання, а після винесення заочного рішення Кіровським районним судом м.Дніпропетровська, вже не будучи власником спірної квартири, подала заяву про перегляд заочного рішення. З цього позивач робить висновок про те, що ОСОБА_7 умисно продала спірну квартиру ОСОБА_6, діючи недобросовісно, вводячи сторони і суд в оману з метою уникнути негативних для неї наслідків. Відповідно до п.п.7,6,7.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним, нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору, який зберігається в матеріалах нотаріальної справи, долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх інших примірниках договору. Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна.

Отримавши у нотаріуса правовстановлюючий документ на квартиру, позивач звернувся до Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації для реєстрації права власності на спірну квартиру і лише тоді дізнався про відчуження спірної квартири, вчинене ОСОБА_7 У відповідності до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. На момент відчуження спірної квартири за договором купівлі-продажу від 09.10.2009 року ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними. Дана обставина встановлена рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 14.06.2010 року та заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2010 року. Внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу ОСОБА_5 був визнаний судом недієздатним. Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_5 перебував у такому стані, який призводить до дефекту у формуванні внутрішньої волі та його справжнього волевиявлення. Враховуючи наведене, спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_5 не з його волі. Згідно зі ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Враховуючи узагальнення Верховним Судом України практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 року, постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вказане вище дає позивачу підстави для пред'явлення віндикаційного позову про витребування квартири від ОСОБА_6 В зв'язку з цим, позивач просив витребувати квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_6 та повернути її у власність ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлений в інтересах ОСОБА_5 позов та просили його задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, викладений в письмових запереченнях.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, в попередньому судовому засіданні проти позову заперечувала. В подальші судові засідання не з'явилась.

Представник третьої особи - Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 09.10.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу відповідно до якого остання придбала квартиру АДРЕСА_1.

11.12.2009 року ОСОБА_7 вказану квартиру за договором купівлі-продажу було продано ОСОБА_6

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 14.06.2010 року ОСОБА_5 було визнано недієздатним, встановлено опіку та призначено опікуном ОСОБА_1

Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.11.2010 року було задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 09.10.2009 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, на підстав ст.225 ЦК України, оскільки на момент укладення цього договору ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.09.2011 року вказане заочне рішення суду від 04.11.2010 року було залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це

майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Як роз'яснено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод

до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

В своєму позові позивач посилався на те, що ОСОБА_7 на момент укладання договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_6 11.12.2009 року була обізнана про наявність в провадженні суду справи за позовом ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2009 року. Однак, незважаючи на те, що квартира перебувала у спорі та була винесена ухвала про забезпечення позову і відкрите виконавче провадження по виконанню ухвали про забезпечення позову, ОСОБА_7 умисно, діючи недобросовісно, вводячи сторони в оману та з метою уникнути негативних наслідків для неї, продала спірну квартиру ОСОБА_6

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-1201/2010 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2009 року, в останній не міститься даних щодо отримання ОСОБА_7 позовної заяви, судових повісток та копії ухвали про забезпечення позову щодо накладення арешту на спірну квартиру, які направлялись ОСОБА_7

На момент посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу від 11.12.2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заборони на відчуження спірної квартири до реєстру заборон внесено не було, що підтверджується відповідними витягами з реєстру обтяжень та заборон.

Рішення про визнання ОСОБА_5 недієздатним було ухвалене Святошинським районним судом м.Києва 14.06.2010 року, тобто набагато пізніше після укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Таким чином, будь-яких даних, які б свідчили про обізнаність ОСОБА_7 на момент укладення договору купівлі-продажу з ОСОБА_6 11.12.2009 року про оспорювання дійсності укладеного нею з ОСОБА_5 09.10.2009 року договору купівлі-продажу, а також щодо психічного стану останнього, матеріали справи не містять та відповідних належних доказів стороною позивача суду не надано.

В той час, які представник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував вказані обставини, зазначаючи, що продажем квартири займався особисто ОСОБА_5, яким було розміщено об'яву про продаж квартири, підготував всі необхідні для продажу документи та вказав нотаріуса, який повинен був посвідчити угоду. Після пред'явлення особисто ОСОБА_5 всіх необхідних для продажу квартирі документів, було укладено угоду. Тобто, безпосередньо ОСОБА_5 вчиняв дії направлені на підготовку документів з продажу своєї квартири та самостійно уклав угоду купівлі-продажу та отримав гроші за свою квартиру.

Не надано позивачем і доказів обізнаності ОСОБА_6 про наявність будь-яких передбачених законом перешкод для продажу ОСОБА_7 спірної квартири 11.12.2009 року, які б свідчили про її недобросовісність, як набувача.

Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

З огляду на положення ч. 1 ст. 388 ЦК України, витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин набуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Добросовісне придбання, згідно зі ст.388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, а можливість витребування майна від добросовісного набувача має місце лише у випадку його вибуття з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 набула право власності на спірну квартиру у передбаченому законом порядку та зареєструвала останнє. Тобто на момент укладення договору купівлі-продажу 11.12.2009 року фактично являлась належним власником майна.

Договір купівлі-продажу квартири від 09.10.2009 року був оспорюваним правочином та на момент укладення договору купівлі-продажу від 11.12.2009 року не був визнаний судом недійсним.

В зв'язку з цим, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення віндикаційного позову в порядку ч.1 ст.388 ЦК України, а позивач мав право захистити свої права в іншій спосіб, заявивши вимоги до ОСОБА_7 про застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст.ст.215,216,226 ЦК України одночасно з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.10.2009 року, або шляхом подачі окремого позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та в задоволенні позову останньому слід відмовити в повному обсязі.

Сплачені позивачем при подачі позову судові витрати віднести на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,215,216,225,226,330,387,388 ЦК України, ст.ст.10,11,27,31,58-61,88,169,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_7, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про витребування майна із чужого, незаконного володіння та повернення його у власність - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.Ю.Казак