Постанова № 32224052, 01.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 913/357/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСаранюка В.І. - доповідача у справісуддівКочерової Н.О. Кролевець О.А. розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"на рішеннягосподарського суду Луганської областівід14.03.2013та на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 14.05.2013у справі господарського суду№ 913/357/13-г Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління" Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"доДержавного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат"прозобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.11.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 № 79/2 в редакції позивачаза участю представників сторін:

від позивача - Машляк Д.В.

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління" Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.11.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 № 79/2 в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.03.2013 у справі № 913/357/13-г (суддя Єжова С.С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 у справі № 913/357/13-г (колегія суддів у складі: головуючого судді Радіонової О.О., суддів Зубченко І.В., Марченко О.А.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління" Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. У судовому засіданні представник позивача просив скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 та рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі відокремленого підрозділу "Південне управління ТОВ "Луганськвода" (постачальник) та Державним підприємством "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат" (споживач) був укладений договір на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення №79/2, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених договором, та виконувати інші умови даного договору.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що в ході виконання договірних зобов'язань, сторони керуються умовами даного договору, а також Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 № 918-III, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-ІV, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, місцевими Правилами приймання стічних вод підприємств у систему каналізації, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 та іншими чинними нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини сторін за даним договором.

Розділом 5 договору сторони визначили облік водопостачання та водовідведення.

Пунктом 5.9 договору встановлено, що при відсутності приладів обліку стічних вод при розподільній системі каналізації у разі наявності у споживача функціонуючої зливної каналізації споживач сплачує постачальнику за об'єм стічних вод, який скинуто в каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення, який визначається у розмірі 20 % від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території споживача згідно з п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, СНіП 2.04.03-85 та даних Гідрометцентру. При загальносплавній системі каналізації споживач додатково сплачує постачальнику за об'єм стічних вод, який скинуто в каналізаційні мережі в період дощів та сніготанення у розмірі 100 % від розрахункового обсягу стічних вод із загальної площі території споживача відповідно до п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, Сніп 2.04.03-85 "Каналізація. Зовнішні мережі і споруди" та даних Гідрометцентру.

Пунктами 10.1., 10.2. договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з 01.01.2009 і діє до 31.12.2009. Умови даного договору можуть бути змінені тільки за взаємною згодою сторін з обов'язковим укладанням додаткової письмової угоди, яка являється невід'ємною частиною даного договору, крім п.6.4.

Пунктами 10.3, 10.4. договору встановлено, що даний договір не може бути розірваний в односторонньому порядку, а тільки за умови письмового попередження (з повідомленням) іншої сторони за місяць до припинення дії договору. Договір може бути пролонгований на наступний рік шляхом підписання додаткової угоди або обмінними листами. У цих випадках споживач зобов'язаний представити постачальнику ліміт необхідної кількості постачання води (водовідведення) на наступний рік із розподілом по місяцях.

Додатковою угодою від 10.11.2009 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2010, додатковою угодою від 01.12.2010 - до 31.12.2011, додатковою угодою від 15.09.2011 - до 31.12.2012.

Позивач, посилаючись на приведення у відповідність умов договору до чинного законодавства України, а також на ст. 188 Господарського кодексу України, спрямував на адресу відповідача із супровідним листом №04/3059 від 16.11.2012 два екземпляра додаткової угоди від 01.11.2012 до договору №79 від 01.01.2009 для їх підписання, у якій пропонував внести зміни у п.п. 2.1, 5.4, 5.9, 6.2,10.1,11.1 договору.

Зазначений лист та додаток до нього було отримано особою за прізвищем Гаврик 16.11.2012, про що свідчить підпис на супровідному листі.

Відповідальною особою відповідача є Гаврик Олена Вікторівна, яка була визначена такою відповідно до п. 1.1 Паспорту водного господарства Лутугинського державного науково-виробничого валкового комбінату, що є додатком № 1 до договору № 79 від 01.01.2009.

Судами встановлено, що відповідач надіслав позивачу листа від 20.12.2012 № 610/758 про пролонгацію договору № 79 від 01.01.2009 згідно з п. 10.4 на 2013 рік на тих самих умовах.

12.02.2013 за № 280-044 відповідач звернувся до позивача із листом про намір пролонгувати договір № 79 від 01.01.2009 на тих самих умовах, який отримано позивачем, що підтверджено вх. № 123 від 13.02.2013.

Наданий відповідачем об'єм водоспоживання і водовідведення погоджено позивачем на 2013 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено продовження строку дії договору, що підтверджується діями сторін щодо належного виконання прийнятих на себе зобов'язань обома сторонами.

Посилаючись на те, що відповідач в обумовлені законом строки не надав відповіді на лист позивача із пропозицією внести зміни у п.п. 1, 5.4, 5.9, 6.2,10.1,11.1 договору та підписати додаткову угоду від 01.11.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" в особі Відокремленого підрозділу "Південне управління" Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" звернулось до суду із позовом про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.11.2012 до договору від 01.01.2009 № 79/2 у редакції позивача.

Рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 627, 629, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 180, 188, 193 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.п. 2.1., 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст. 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 648, 652 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що внесення змін до законодавства є істотною зміною обставин та підставою для внесення змін до спірного договору.

Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

За змістом ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов'язковим. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах державного управління і регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання, додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців,

що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Змін до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України" від 27.03.2012 № 131, зокрема, викладено у новій редакції п. 4.10. вказаних Правил, згідно з якою середньорічний об'єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення споживачів або через дощозбірники і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення, визначається за формулою, вказаною у змінених Правилах.

Однак, розглядаючи позов, суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки зазначеному наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012 № 131, та також не з'ясував, чи відповідає запропонована позивачем редакція додаткової угоди від 01.11.2012 зміненим положенням вказаних Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Проте, у порушення приписів ч. 2 ст. 101 Господарського кодексу України зазначені обставини також залишено поза увагою судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду від 01.11.2012 до договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.01.2009 № 79/2 в редакції позивача.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ'єктивний розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові та прийняти законне судове рішення відповідно до вимог процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.03.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 у справі № 913/357/13-г скасувати та справу № 913/357/13-г направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Кочерова Н.О.

Кролевець О.А.