Постанова № 32223935, 03.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 5013/1282/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівПолянського А.Г., Швеця В.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід25.02.2013р.у справі№5013/1282/12Господарського судуКіровоградської областіза позовомпрокурора Новоукраїнського району в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик"провідшкодування майнової шкоди

за участю представників

- відповідача:1) Дейкун О.І. (довіреність від 31.08.2012р.) 2) Ігнатенко В.І. (директор), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області (далі - позивач), прокурор Новоукраїнського району просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик" (далі - відповідач) 40550,40 грн. майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несанкціоновано розмістив на земельній ділянці відходи, засмітив земельну ділянку, чим завдав шкоди навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2012р. (суддя Колодій С.Б.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Білецька Л.М., Тищик І.В.), позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2012р. на вимогу прокуратури Новоукраїнського району від 26.01.2012р. №307 вих.12 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Кіровоградської області Стецюренко С.О., помічником прокурора Новоукраїнського району Саргеян А.Г. в присутності інженера з охорони праці відповідача Бойко Л.І. складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, в якому зазначено, що на час перевірки гній від тварин складається біля тваринницької ферми на відстані 20 м, за межами території, в несанкціонованому місці.

На підставі вищевказаного акту головним спеціалістом відділу екологічного контролю атмосферного повітря та водних ресурсів - державним інспектором з охорони навколишнього середовища Кіровоградської області 22.02.2012р. складено розрахунок розміру шкоди, яка заподіяна в результаті засмічення земель відходами тваринництва на території прилеглій до тваринницької ферми відповідача, що склала 40550 грн. 40 коп.

Відповідальних осіб відповідача - керівника та головного інженера притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Також 28.03.2012р. відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Кіровоградської області було відібрано проби ґрунтів, що підтверджується актом №02-03-12, проведені вимірювання при визначенні показників складу та властивостей проб ґрунтів, відібраних на території Новоукраїнської міської ради, прилеглої до тваринницької ферми відповідача та складено протокол №02-03-12 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів від 10.04.2012р., яким зафіксовано перевищення вмісту хлоридів, амонію порівняно з фоном.

Предметом позову є стягнення з відповідача шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що факт засмічення земельної ділянки відповідачем підтверджений, тому завдана ним шкода має бути відшкодована.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до п."в" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами сільськогосподарських угідь та інших земель.

Статтею 32 Закону України "Про відходи" передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється, зокрема, вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів (п."а" ч.1).

Згідно статті 33 цього Закону зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до статі 42 вказаного Закону особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за, зокрема порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків (п. "а"); самовільне розміщення чи видалення відходів (п. "б").

Статтею 43 наведеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідач в касаційній скарзі посилається на те, що засмічення було ліквідоване, фізико-хімічний склад ґрунту, проби якого були взяті для дослідження, не є негативним для даного виду угідь, тому не має підстав вважати, що відповідач завдав шкоду. Крім того, розрахунок шкоду був проведений невірно, оскільки неправильно було застосовано нормативну грошову оцінку землі.

Як вказувалось вище, підставою для розрахунку шкоди та подання позову було засмічення відповідачем земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.2. Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. №171, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно Державного класифікатора України "Класифікатор відходів ДК 005-96", хімічна речовина аміак, що входить до складу відходів тваринництва (екскременти, сечовина та гній (включно струхляве сіно та солома) від худоби) відноситься до четвертого класу небезпеки для здоров'я населення.

Таким чином, згідно визначених нормативів, гній від худоби має певний ступінь небезпеки для навколишнього природного середовища, тому може призвести до його забруднення, що спростовує посилання відповідача на те, що фізико-хімічний склад ґрунту лише покращився.

Згідно до статті 1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що земля - це поверхня суші з ґрунтами, корисними копалинами та іншими природними елементами, що органічно поєднані та функціонують разом з нею, а ґрунт - це природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилося на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості - родючості.

Цим законом регламентується здійснення господарської діяльності яка негативно впливає на природний стан землі, та покладається обов'язок проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель (зокрема стаття 35), тому таке правопорушення як засмічення земель без дозволів, тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Отже, обґрунтування своїх заперечень відповідачем тим, що засмічення було усунуте, не звільняє його від відповідальності, оскільки ліквідація засмічення згідно вищевказаних норм права є обов'язком правопорушника як обов'язок припинення правопорушення, а відшкодування збитків за засмічення землі передбачене приписами спеціального земельного та екологічного законодавства і відповідною Методикою.

Доводи щодо невірного розрахунку розміру шкоди також були спростовані судами попередніх інстанцій, які вказали, що згідно п.5.6. вищевказаної Методики, довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, при цьому, така довідка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому правові підстави для їх скасування відсутні.

Разом з тим, суд першої інстанцій стягнувши шкоду на користь Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області з порушенням вимог чинного законодавства.

Так, статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.2 ст.47 вказаного Закону).

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч.4 ст.47 вказаного Закону).

Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч.6 ст.47 вказаного Закону).

В статті 11 Закону України "Про Державний бюджет на 2013 рік" установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є, зокрема, надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, згідно пункту 7 якої джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, посеред іншого, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

В п.7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131, що діяв на момент прийняття судових рішень, було передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Приймаючи рішення суди вказаних приписів не врахували.

В главі IV Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №43 від 29.01.2013р., який діє на час перегляду справи у касаційній інстанції, визначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України є джерелами формування спеціального фонду державного бюджету в частині надходжень, крім власних надходжень бюджетних установ, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в Казначействі України та Головних управліннях Казначейства відповідно до законодавства на ім'я органу Казначейства в розрізі територій та кодів бюджетної класифікації (п. 4.1.). Для щоденного акумулювання коштів спеціального фонду державного бюджету в Головних управліннях Казначейства відкриваються аналітичні рахунки окремо за кожним видом надходжень (п. 4.2.).

Таким чином кошти у вигляді відшкодованої шкоди зараховуються на аналітичний рахунок, відкритий для відповідної території, після чого розподіляються між відповідними спеціальними фондами відповідних бюджетів

Приписами статті 2 Цивільного кодексу України визначено, що учасником цивільних відносин є, зокрема, держава Україна (ч.2).

Статтею 170 цього кодексу визначено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч.1).

Згідно ж статті 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Отже, виходячи з територій та кодів бюджетної класифікації відшкодована шкода підлягає зарахуванню до спеціального фонду місцевого бюджету Новоукраїнського району з подальшим розподілом коштів між бюджетами у вказаних розмірах, а правильно визначений прокурором позивач не може бути набувачем цих коштів.

Враховуючи викладене, судові рішення належить змінити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 пп.1, 5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновик" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. та рішення Господарського суду Кіровоградської області 19.11.2012р. у справі №5013/1282/12 змінити.

В частині другій резолютивної частини рішення Господарського суду Кіровоградської області від 19.11.2012р. після слів "на користь" додати "держави Україна в особі", а символи, цифри і слова "(25006, м. Кіровоград, вул. Дзержинського, 84/37, р/р 33114331700323, код бюджетної класифікації 24062100, банк отримувача ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, отримувач коштів УДКСУ у Новоукраїнському районі м. Новоураїнка, код отримувача коштів ЄДРПОУ 36734791)" виключити, та після слів і цифр "у розмірі 40550,40 грн." додати слова "перерахувавши їх до спеціального фонду місцевого бюджету Новоукраїнського району".

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді А.Г. Полянський

В.О. Швець