Постанова № 32222751, 03.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 27/199

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2013 року 12:00 № 826/8949/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Державної виконавчої служби України провизнання протиправною та скасування Постанову ВП №38022010 від 18.05.2013 Судова колегія у складі:

Головуючий суддя О.В.Головань,

судді О.О.Власенкова, А.В.Літвінова

Секретар О.С.Макаренко

Представники:

Від позивача: Компанець М.Б. - п/к (дов. від 22.04.13 р.)

Від відповідача: Бойко О.С. - п/к (дов. від 26.06.13 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.05.13 р. ВП №38022010.

В судовому засіданні 03.07.13 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.11 р. у справі №2а-13/10/1070 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" задоволено частково: податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 28.05.08 р. №0000532301/0/2319 та 12.08.08 р. №0000532301/1/3141 визнано протиправними та скасовано; присуджено до стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3, 4 грн. та проведенням судово-економічної експертизи у сумі 6156, 4 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.12 р. судове рішення І-ї інстанції залишено без змін.

За заявою позивача 09.07.11 р. на виконання судового рішення видано виконавчий лист про стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3, 4 грн. та проведенням судово-економічної експертизи у сумі 6156, 4 грн., пред'явлений до виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 р. №845.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 21.03.13 р. №06-06/1292-4045 позивача повідомлено про відкладення безспірного списання коштів у сумі 3,4 грн. згідно пп. 2 п. 11 Порядку та про неможливість виконання виконавчого листа в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи.

15.05.13 р. до Державної виконавчої служби України надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 09.07.12 р. по справі №2а-13/10/1070 в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи у розмірі 6 256 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 18.05.13 р. ВП №38022010 у відкритті виконавчого провадження відмовлено з тих підстав, що у пред'явленому до виконання виконавчому документі відсутні необхідні визначені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" реквізити - ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності та місцезнаходження боржника.

Постанова надіслана позивачу супровідним листом від 22.05.13 р. і отримана ним 28.05.13 р. згідно відмітки про реєстрацію; 07.06.13 р., в межах 10-денного строку, передбаченого ст. 181 КАС України, позивач звернувся до суду з позовом про її оскарження.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" - вважає вказану постанову незаконною та просить її скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідну процедуру визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 р. №845, і згідно вказаного Порядку витрати за проведення судової експертизи не можуть бути стягнуті органами Державного казначейства України, тоді як в цій частині виконавчий лист підлягає виконанню органами Державної виконавчої служби України.

Позивач зазначає, що згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У постанові Київського окружного адміністративного суду від 22.07.11 р. у справі №2а-13/10/1070 вказано про стягнення судових витрат на користь позивача за рахунок державного бюджету України, і саме таке формулювання міститься у виконавчому листі, пред'явленому до виконання.

Позивач зазначає, що виконавчий лист містить усі необхідні для його виконання реквізити, тоді як Державний бюджет України не має ідентифікаційного коду та місцезнаходження.

Відповідач - Державна виконавча служба України - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" чітко визначені обов'язкові реквізити виконавчого документа, і за їх відсутності виконання неможливе, тому у відкритті виконавчого провадження відмовлено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

Поданий на виконання виконавчий лист не містить жодних реквізитів, що надавали би можливість ідентифікувати боржника, з якого в процесі примусового виконання має бути проведе стягнення коштів на користь позивача.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідний порядок визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.11 р. №845.

Згідно ч. 2 Порядку

боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства;

виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження";

стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Згідно ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно ст. 18 Закону у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, згідно вищенаведених положень законодавства у виконавчому документі, в тому числі, про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, мають бути чітко визначені стягувач та боржник, і боржником у такому виконавчому документі має бути розпорядник (бюджетна установа) та одержувач бюджетних коштів, або підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

У виконавчому листі Київського окружного адміністративного суду від 09.07.12 р. №2а-13/10/1070 про стягнення з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 3, 4 грн. та проведенням судово-економічної експертизи у сумі 6156, 4 грн., боржник не визначений взагалі, і, відповідно, не визначені його реквізити, передбачені ст. 18 Закону.

Державний бюджет України, визначений у виконавчому листі боржником, не є фізичною або юридичною особою, розпорядником (бюджетною установою) та одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою та організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.

Бюджет (в тому числі, і Державний бюджет України) за своєю правовою природою є планом формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно ст. 18 Закону резолютивна частина судового рішення та сторони виконавчого провадження (стягувач та боржник) є окремими реквізитами виконавчого документа, і викладення у виконавчому листі резолютивної частини судового рішення не означає неможливість окремого визначення боржника у виконавчому провадженні, який не вказаний у резолютивній частині судового рішення.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В даному випадку судове рішення ухвалене на користь позивача, відповідачем у адміністративній справі є Державна податкова інспекція в Обухівському районі Київської області, і саме за рахунок її бюджетних асигнувань має здійснюватися відшкодування судових витрат, присуджених на користь позивача за рахунок державного бюджету України.

У пред'явленому до виконання виконавчому листі боржник, за рахунок бюджетних асигнувань якого мають відшкодовуватися судові витрати, відсутній, тоді як чинне законодавство не передбачає можливість стягнення за рахунок бюджету коштів без визначення конкретного розпорядника бюджетних коштів.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

З врахуванням вищевикладеного у суду відсутні підстави для висновку про безпідставність застосування відповідачем як суб'єктом владних повноважень положень п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 181, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Головань

Судді О.О. Власенкова

А.В. Літвінова

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 04.07.13 р.