Постанова № 32220943, 04.07.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. Справа № 809/1988/13-а

11 год. 10 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участі секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника заявника: Токара В.І.

представника другої сторони: Бабій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 448532 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2013 року о 14:10 год. Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася до суду із поданням до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення коштів за податковим боргом в сумі 448532 грн.

Подання обґрунтоване тим, що відповідачем не сплачено податковий борг в розмірі 448532 грн. з податку на додану вартість, який виник в результаті несплати сум податкових зобов'язань, самостійно узгоджених відповідачем в податковій декларації за травень 2013 року. У зв'язку з несплатою податкового боргу, на підставі пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган звернувся до суду з поданням про стягнення податкового боргу.

У судовому засіданні представник заявника подання підтримав, просив його задовольнити, стягнувши з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 448532 грн. відповідно до вимог пункту 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Державне міське підприємство (надалі - ДМП) "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подання заперечило з підстав, викладених в письмово поданих запереченнях від 02.07.2013 року № 13/747. Зокрема, посилається на те, що на кошти відповідача, які закріплені за ним як комунальним підприємством на праві повного господарського відання та перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Івано-Франківська, відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, п. 89.3 ст. 89, п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, не можуть бути стягнуті в рахунок погашення податкового боргу. Також вказує на те, що відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового Кодексу України йому не надсилалась податкова вимога про стягнення саме спірної суми боргу, а тому стягнення коштів, зазначених в позовній заяві, на його думку, є неможливим. Окрім цього, посилаючись на положення ст. 96 Податкового кодексу України, зазначає про те, що податковим законодавством не передбачено права податкового органу звертатись до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з платника податку - комунального підприємства. Просило в задоволенні подання відмовити повністю.

Представники ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в письмовому запереченні проти подання, та просили його відхилити.

В судовому засіданні 03.07.2013 року судом було оголошено перерву до 04.07.2013 року на 10 год. 30 хв.

Заслухавши пояснення представників заявника та платника податків, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 28.02.1996 року Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію Державного міського підприємства ''Івано-Франківськтеплокомуненерго'', що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.12.2012 року за №11-15/2111/2 (а.с. 11-14), копією статуту підприємства (а.с. 33-36), та взятий на облік Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Правовідносини з приводу предмету адміністративної справи між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів подання, податковий борг виник в результаті несплати відповідачем самостійно узгоджених ним грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно поданої податкової декларації за травень 2013 року на суму 448532 грн.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

Таким чином, Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" зобов'язане було сплатити податкове зобов'язання, зазначене в податковій декларації за травень 2013 року, до 30.06.2013 року включно. Однак, самостійно задекларовані зобов'язання відповідачем не сплачені і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за травень 2012 року становить 448532 грн. Відтак, у заявника 01.07.20013 року виникло право на звернення до суду в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що заявником надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за №1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року та ''Ю2'' за №2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року. Зокрема, як вбачається з копій корінців першої податкової вимоги № 1/1064/14760/24-1-205 від 12.05.2004 року на суму 3039947,04 грн. та другої податкової вимоги № 2/1269/18768/10/24-1-205 від 14.06.2004 року на суму 3180163,64 грн., отримані відповідачем 14.05.2004 року та 18.06.2004 року відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення рекомендованих листів, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 9-10). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Положеннями пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналогічна правова норма щодо порядку направлення вимоги і формування нового податкового боргу відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв до 01.01.2011 року.

Суд зазначає, що нормами матеріального права до і після 2011 року питання направлення податкової вимоги і звернення податкового органу на підставі неї до суду про стягнення заборгованості врегульовані ідентично.

Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаних податкових вимог в повному обсязі та відсутності в нього податкового боргу з моменту виставлення йому вказаних податкових вимог та до дня звернення з даним поданням, вищевказана друга податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги, а тому суд вважає підставним звернення заявника до суду по вказаних вимогах, без направлення нової вимоги за правилами Податкового кодексу України.

Отже, суд визнає, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Відповідно до статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1). Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац 1 п. 95.3).

Заперечення платника податку про те, що кошти не перебувають у його власності, а закріплені за ним на праві повного господарського відання, а тому не можуть бути предметом звернення згідно ст. 95 Податкового кодексу України, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються нормами ст. 96 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 55, 62, 66, 78, 133, 136 Господарського кодексу України, ст. 15, 87, 95 Податкового кодексу України, змістом п.п. 1, 3, 5 статуту Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", згідно яких вказане Підприємство є юридичною особою, платником податку, та несе відповідальність по своїх зобов'язаннях, в тому числі й податкових, за рахунок закріпленого за ним майна, в тому числі й грошових коштів.

Також суд вважає безпідставними заперечення ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про те, що податковим законодавством не передбачено права податкового органу звертатись до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з платника податку - комунального підприємства, оскільки ст. 96 Податкового кодексу України, на яку воно посилається, передбачено лише особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств на стадії реалізації майна такого платника податків, що перебуває в податковій заставі, і жодним чином не встановлює заборони стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу за рішенням суду. Натомість з системного аналізу норм статей 87-96 Податкового кодексу України вбачається, що орган податкової служби здійснює на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу платника податку в першу чергу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, в тому числі з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а лише в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває в податковій заставі. Жодних винятків вказаними нормами податкового закону не передбачено. При цьому, ст. 96 вказаного Кодексу встановлено лише особливу процедуру погашення податкового боргу комунальних підприємств у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства, не покриває суми його податкового боргу або в разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Згідно з частиною другою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася до суду 01.07.2013 року о 14 год. 10 хв., тобто в межах двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставини, що дає право на звернення до суду.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги, що стало підставою звернення податкового органу до суду в порядку передбаченому Податковим Кодексом України та пунктом 3 частиною 1 статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" зобов'язаний погасити суму податкового боргу з податку на додану вартість на суму 448532 грн.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" суду відповідно до норми ч. 1 ст. 71 КАС України не подав.

Відповідно до приписів пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість подання Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та його задоволення в повному обсязі.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (ідентифікаційний код 03346058, місцезнаходження: 76007, місто Івано-Франківськ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 59А) у банках:

№ 26003310073201, МФО 32670, Київська філія АКБ «Новий», м.Києві (980 Українська Гривня);

№ 26022301802, МФО 336503, філія Івано-Франківське АТ ОщадБанк, м.Івано-Франківську (980 Українська Гривня);

№ 26000060399031, МФО 336677, Івано-Франківська філія ПАТ КБ «Приватбанк», м.Івано-Франківськ (980 Українська Гривня);

№ 26005052504680, МФО 336677, Івано-Франківська філія ПАТ КБ «Приватбанк», м.Івано-Франківськ (978 Євро);

№ 26039022901, МФО 336161, Івано-Франківська філія ВАТ «КРЕДОБАНК»;(980 Українська Гривня);

№ 26003022901, МФО 336161, Івано-Франківська філія ВАТ «КРЕДОБАНК»;(980 Українська Гривня);

№ 26007113417980, МФО 336235, філія «ПРРУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит", м.Івано-Франківську (980 Українська Гривня);

№ 26041113417980, МФО 336235, філія «ПРРУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит", м.Івано-Франківську (980 Українська Гривня);

№ 26001313417980, МФО 336235, філія «ПРРУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит", м.Івано-Франківську (980 Українська Гривня);

№ 26005213417978, МФО 336235, філія «ПРРУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит", м.Івано-Франківську (978 Євро);

№ 26009300021405, МФО 336310, ПАТ «Ідея Банк» (980 Українська Гривня);

№ 26027371711388, МФО 336354, філія ПАТ ПІБ в.м.Івано-Франківську; (980 Українська Гривня);

№ 26064301711388, МФО 336354, філія ПАТ ПІБ в.м.Івано-Франківську; (980 Українська Гривня);

№ 26001000101637, МФО 321723, ПАТ «БТА Банк» (980 Українська Гривня)

на користь Державного бюджету кошти в розмірі суми податкового боргу, який становить 448532 грн. (чотириста сорок вісім тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду ухвалена за наслідками розгляду подання відповідно до статей 183-3, 256 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтею 186 цього Кодексу шляхом подання через Івано-Франківський окружний адміністративний суд апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова в повному обсязі складена 05.07.2013 року в 9 год. 00 хв.