Постанова № 32220854, 27.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р. Справа № 907/285/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Мельник Г.І.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації за №449/01-13 від 01.06.2013 р.

на рішення господарського суду Закарпатської області

від 22.05.2013 р. у справі № 907/285/13

за позовом управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації, м.Ужгород

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

про стягнення 1700 грн. збитків

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.05.2013 р. у справі № 907/285/13 (суддя Івашкович І.В.) повністю відмовлено в задоволенні позову управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації (надалі - УПМКВ Закарпатської ОДА) до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення 1700 грн. збитків.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено ні фактів порушення відповідачем договірних зобов'язань та надання ним необ'єктивної і непрофесійної оцінки, ні прямого причинного зв'язку між виготовленням відповідачем звіту про оцінку майна та понесенням позивачем витрат в розмірі 1700,00 грн. за договором про оцінку №20/12 від 28.05.2012р., укладеним із ФОП ОСОБА_3

Дане рішення оскаржив позивач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального та процесуального права та дійшов до висновків, які не відповідають матеріалам справи; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Скаржник, зокрема, зазначає, що проведена відповідачем оцінка не відповідає умовам договору, інвентарній справі та оголошенню в газеті, оскільки у звіті відповідачем зазначено більшу площу будівлі, ніж це повинно бути. Крім того, зазначає, що судом не взято до уваги договір №20/12 від 28.05.2012р. з новим оцінювачем та рахунок НОМЕР_1. В поданій апеляційній скарзі скаржник під збитками вбачає грошові кошти, які він сплатив відповідачу на підставі укладеного договору.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, 17.06.2013р. відповідач подав до суду відзив, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач зазначає, що ним проводилась оцінка будівлі, а не окремого нежитлового приміщення, тому застосування площі 121,36 м.кв. (основа будівлі) згідно інвентаризаційної справи вбачає обґрунтованим. Також зазначає про недоведеність позивачем факту завдання йому збитків.

Розпорядженням голови суду від 25.06.2013р. у склад колегії суддів введено замість судді Краєвської М.В. суддю Мельник Г.І. з підстав, зазначених у розпорядженні (а.с. 124).

Сторони в судове засідання 27.06.2013р. не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 12.06.2013р. (а.с. 112,113). Оскільки явка повноважних представників сторін не визнавалась обов'язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

07.12.2011р. між управлінням з питань майна комунальної власності Закарпатської ОДА (замовник - позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець - відповідач у справі) укладено договір №45 про проведення оцінки майна (а.с. 13-14).

На виконання умов договору, відповідачем було проведено оцінку майна, про що складено звіт про оцінку майна від 14.12.2011р. (а.с. 18-53).

08.05.2012р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №330/01-13 про усунення недоліків у проведеній оцінці, що полягали у невідповідності зазначеної у звіті площі об'єкту оцінки та тієї, яка визначена умовами договору (а.с. 15).

04.01.2013р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №17/01-13 про відшкодування збитків в розмірі сплаченої вартості проведення оцінки в розмірі 1700,00 грн. (а.с. 16).

На думку позивача, відповідачем неналежно виконано умови договору, а звіт про оцінку майна є необ'єктивним та недостовірним, що стало підставою для звернення до суду.

Судова колегія, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до умов договору №45 від 07.12.2011р., замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню незалежної оцінки майна комунальної власності, а саме будівлі площею 103,06 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 з метою визначення ринкової вартості майна для укладення договору оренди. Виконавець зобов'язується виконати роботи до 22.12.2011 р. (пункти 1.1, 1.2).

Зі змісту звіту про оцінку майна від 14.12.2011р. випливає, що проводячи оцінку будівлі аптеки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідач виходив із площі будівлі 121,36 м.кв. Із пояснень, наданих відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу від 12.05.2013р. б/н (а.с. 119-122) випливає, що площа будівлі в розмірі 121,36 м.кв. була взята за основу при оцінці майна виходячи із відомостей матеріалів інвентаризаційної справи, на підставі п.3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003р., положень Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-200 та норм ДБН В.2.2-9-99.

Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи державного виробничого підприємства технічної інвентаризації по АДРЕСА_1 подається у двох значеннях: площа основи - 121,36 м.кв. та внутрішня розрахункова площа - 103,06 м.кв. (а.с. 58).

Таким чином, твердження позивача про безпідставнсть зазначення відповідачем у звіті про оцінку площі будівлі в розмірі 121,36 м.кв., замість 103,06 м.кв. не має жодного нормативного обґрунтування і спростовується матеріалами інвентаризаційної справи, в яких одним із значень площі об'єкта оцінки є 121,36 м.кв.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується кредитором.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 614 ЦК України передбачає, що відповідальність особи, яка порушила зобов'язання, настає за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, для стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками і вина. При відсутності хоча б однієї з цих складових, цивільно-правова відповідальність не настає.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не доведено факту протиправної поведінки ФОП ОСОБА_2 (як зазначалось вище, площа об'єкта оцінки в розмірі 121,36 м.кв. визначена відповідачем з покликанням на матеріали інвентаризаційної справи). Також, позивачем не зазначено, в чому полягають завдані йому збитки:

- під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач у своєму доповненні до позовної заяви від 07.05.2013р. №374/01-13 (а.с. 85), стверджував, що завдані йому збитки полягають у необхідності укладення нового договору про проведення оцінки майна №20/12 від 28.05.2012р. з ФОП ОСОБА_3 (а.с.87-88), за яким, відповідно до платіжного доручення №41 від 04.03.2013р. (а.с. 95), ним оплачено вартість оцінки в розмірі 1700,00 грн.;

- у апеляційній скарзі позивач зазначає, що збитками він вважає грошові кошти в розмірі 1700,00 грн., які він сплатив відповідачу на підставі укладеного договору.

Судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем перебування у прямому причинному зв'язку понесених ним витрат в розмірі 1700,00 грн. за договором №20/12 від 28.05.2012р. з ФОП ОСОБА_3 із обставинами виготовлення відповідачем спірного звіту про оцінку майна.

Щодо сплачених позивачем 1700,00 грн. за договором №45 від 07.12.2011р., то вказана сума не може вважатись збитками, оскільки є ціною договору, за яким відповідач належним чином виконав свої зобов'язання та передав іншій стороні звіт про оцінку майна. Більше того, відповідно до п.4.4. договору, у випадку, коли виконана робота не відповідає умовам договору, замовник протягом 10 днів після її завершення повинен надати мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт у вигляді двостороннього акту із зазначенням необхідних доробок і термінів їх виконання. Якщо у визначений термін виконавець не отримає підписаний акт або мотивовану відмову, робота вважається прийнятою з виконанням всіх умов договору.

Позивачем вказаної процедури не було дотримано, послуги за спірним договором він прийняв без зауважень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивачем не виконано вимог ухвали суду від 12.06.2013р. та не подано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Зважаючи на вказане, судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.05.2013р. у справі №907/285/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації за №449/01-13 від 01.06.2013р. - без задоволення.

Стягнути з управління з питань майна комунальної власності Закарпатської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код: 33537213, місцезнаходження: 88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4) у доход Державного бюджету України 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 04.07.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Мельник Г.І.