Рішення № 32220672, 01.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р.Справа № 922/2262/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор", м. Яворів, Львівської області до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Пісочинське ДЕП", с. Пісочин, Харківська область про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Сила Н.В. (дов. № 52 від 26.06.2013р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" звернулось до господарського суду із позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Пісочинське ДЕП", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 84 577,50 грн., 3% річних в сумі 4 452,50 грн., та витрати по сплаті судового збору, посилаючись на укладення між ТОВ "Вімед -Україна" ( правонаступником якого є ТОВ "Дорожній вектор") та філією "Пісочинське ДЕП" ДП "Харківський облавтодор" договору поставки від 01.08.2011 року, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачеві товар по накладній №В-00000042 від 16.08.2011 року на суму 84 577,50грн., який був прийнятий відповідачем на підставі довіреності №269 від 16.08.2011 року, проте, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив, вказані обставини стали причиною нарахування 3% річних та підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 04.06.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.06.2013 року

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013 року розгляд справи, в зв*язку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду щодо надання доказів по справі, розгляд справи відкладено до 01.07.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 01.07.2013 року через канцелярію господарського суду (вх. № 23692) надав заяву про зменшення позовних вимог, де зазначив, що у зв'язку із визнанням відповідачем основного боргу в розмірі 84 577,50 грн., позивач відмовляється від стягнення 3%річних в сумі 4 452,50 грн. та просить суд стягнути з відповідача лише 84 577,50 грн. основного боргу.

Розглянувши вищевказану заяву позивача, господарський суд кваліфікує вищевказану заяву як уточнення позовних вимог в частині стягнення основного боргу та відмову від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 452,50грн.

Представник відповідача в судове засідання 01.07.2013 року не з'явився, через канцелярію господарського суду за вх. № 23693 від 01.07.2013р. надав пояснення, в якому погоджується з сумою основної заборгованості в сумі 84577,50 грн.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

16 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вімед -Україна" ( правонаступником якого є ТОВ "Дорожній вектор") та філією "Пісочинське ДЕП" ДП "Харківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" укладено договір поставки.

Відповідно до п.1.1. постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п.2.1. договору сторонами визначена орієнтована вартість договору, яка складає 99 900,00 грн.

Пунктами 5.1.,5.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на протязі 24 календарних днів з моменту отримання постачальником письмової заявки покупця при умові досягнення сторонами згоди по суттєвим умовам поставки кожної партії товару. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю.

Розділом сьомим договору сторонами визначено термін дії договору, відповідно до якого цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і до 31.12.2011 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар за договором по накладній №В-00000042 від 16.08.2011 року на суму 84 577,50 грн., який був прийнятий відповідачем на підставі довіреності №269 від 16.08.2011 року, про те, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не здійснив, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов*язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що одним з головних обов'язків Покупця є оплата товару за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідач в своїх поясненнях поданих до суду визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Станом на момент розгляду справи відповідач 84 577, 50грн. заборгованості за отриманий товар за договором поставки не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 84 577,50грн.

З огляду на викладене, враховуючи виконання належним чином зобов'язань позивачем щодо поставки товару та не проведення при цьому всіх належних розрахунків відповідачем за отриманий товар, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 84 577,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, господарський суд розглянувши заяву позивача, в якій він додатково відмовився від стягнення з відповідача 3%річних в сумі 4 452,50 грн., враховує наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Розглянувши вищевказану заяву позивача про відмову від заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 452,50 грн., судом встановлено, що її підписано представником позивача Сила Н.В., що діє за довіреністю №52 від 26.06.2013 року, виданою директором ТОВ "Дорожній вектор" А.О. Грабовською та відповідно якої означений представник має відповідне право на відмову від позовних вимог.

Враховуючи, що відмова від позову є одностороннім волевиявленням, не порушує права і охоронювані законом інтереси відповідача та оскільки, згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі відмовитись від позову, тому суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд звертає увагу позивача на те, що наслідком відмови позивача від позову є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Враховуючи вищевикладені обставини, заява позивача в частині відмови від стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4 452,50 грн. підлягає задоволенню, а провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на відповідача пропорційно стягнених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 692, 712 ЦК України, 173,174, 181, 265 ГК України, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтотодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Асхарова, буд. 2, код 31941174) в особі філії "Пісочинське ДЕП" (62418, Харківська область, Харківський район, смт. Псочин, вул.Технологічна, 5, код 33817555, п/р 26005116143800 в АТ "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожній вектор" (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Лесі Українки, буд 31, кв.48, код 31951879, п/р 26001500047667 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614) - 84 577,50 грн. основного боргу, витрати по сплаті судового збору 1634,46 грн.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.07.2013 р.

Суддя Попович І.М.