Рішення № 32220588, 03.07.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 р. Справа № 923/488/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача-1: Херсонської обласної державної адміністрації, м. Херсон,

позивача-2: Генічеської районної державної адміністрації, м. Генічеськ Херсонської області,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 398486,40 грн.

За участю прокурора Посунько Н.М., посвідчення №014519 від 11.01.2013р.

Представників сторін:

від позивача-1: Ноздрачов Р.В., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність від 27.05.2013р.;

від позивача-2: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: прокурор Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної реєстрації (позивач-1) в особі Генічеської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) суму боргу у розмірі 239907,60 грн., з якої: 232920,00 грн. - сума основного боргу та 6987,60 грн. - сума 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на умови договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.04.2008р., положення ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", положення ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 71 Бюджетного кодексу, ст.ст. 610, 611, 612, 625, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України.

15.05.2013р. прокурором Генічеського району через канцелярією суду в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до зазначеної заяви, позивачем збільшено суму основного боргу з 232920,00 грн. до 386880,00 грн. та суму 3% річних з 6987,60 грн. до 11606,40 грн. Таким чином, прокурором заявлено до стягнення 398486,40 грн., з яких: 386880,00 грн. - сума основного боргу та 11606,40 грн. - сума 3% річних.

Ухвалою суду від 18.06.2013р. у справі №923/488/13 суд прийняв до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог та визначив ціну позову у розмірі 398486,40 грн.

Крім того, ухвалою суду від 18.06.2013р. суд, на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України продовжив строк вирішення спору по справі №923/488/13 до 03.07.2013 року.

У судовому засіданні 03.07.2013р. прокурор та представник позивача-1 позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримали у повному обсязі.

Позивач-2 у судове засідання 03.07.2013р. не прибув, надіславши 02.07.2013р. лист, в якому позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та просить розглянути справу без його участі. Даний лист прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 03.07.2013р. втретє не прибув, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач був належним чином інформований про дату час та місце проведення судового засідання і жодним чином не був позбавлений права забезпечити у судове засідання явку уповноваженого представника. Крім того, суд ухвалами від 16.05.2013р., від 30.05.2013р. та від 18.06.2013р. відкладав розгляд справи в межах встановленого законом процесуального строку її вирішення, та надавав можливість відповідачу реалізувати свої процесуальні права сторони в господарському процесі.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2. постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом надавалось відповідачу достатньо часу для реалізації у повному обсязі своїх процесуальних прав.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-1, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що проведеною перевіркою прокуратури Генічеського району Херсонської області встановлено, що 18.04.2008р. між Генічеською районною державною адміністрацією (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (надалі - договір) земельної ділянки загальною площею 4,0001 га, із земель рекреаційного призначення, розташованих на території Стрілковської сільської ради Генічеського району під існуючою базою відпочинку "Райський уголок" (п. 1.1).

Згідно умов п.2.1. договору сторони визначили, що продаж земельної ділянки проводиться за 806000,00 грн., з яких 161200,00 грн. покупець зобов'язується сплатити продавцю в строк до 01.05.2008р., а решту суми - рівними частинами щороку до першого травня протягом п'яти років.

Таким чином, відповідач відповідно до умов п.2.1. договору взяв на себе зобов'язання щороку в строк до 01.05.2009р., до 01.05.2010р., до 01.05.2011р., до 01.05.2012р., до 01.05.2013р. сплачувати продавцю - Генічеська РДА по 128960,00 грн.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо передачі земельної ділянки виконав.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбану земельну ділянку не виконує, що призвело до виникнення заборгованості перед Генічеською РДА у розмірі 386880,00 грн., за період з 01.05.2011р. по 01.05.2013р.

Дані обставини стали підставою для звернення Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в особі Херсонської обласної державної адміністрації (позивач-1) в особі Генічеської районної державної адміністрації (позивач-2) до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 386880,00 грн. та 3% річних у розмірі 11606,40 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Водночас, суд бере до уваги, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом встановлено, що відповідач не надав суду належних доказів проведення розрахунку в повному обсязі, у зв'язку з чим прострочений борг відповідача перед позивачем у сумі 386880,00 грн. визнається судом таким, що підлягає стягненню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання прокурор на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачеві до сплати три проценти річних від простроченої суми за період з 01.05.2011р. по 01.05.2013р., сума яких складає 11604,40 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений розрахунок процентів річних суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині 3% річних у розмірі 11604,40грн.

Доказів погашення заявлених до стягнення суми основного боргу у розмірі 386880,00 грн. та суми 3% річних у розмірі 11606,40 грн. відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 386880,00 грн. та суми 3% річних у розмірі 11606,40 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони погоджені в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України відноситься на відповідача.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено прокурору та представнику позивача-1 про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Генічеської районної державної адміністрації (75500, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ - 24103822, на р/р 33113327700127, банк УДК у Херсонській області, МФО 852010, код платежу 33010101) суму основного боргу у розмірі 386880,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 11606,40 грн.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход спеціального фонду державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу - судовий збір, код 03500045 - 7969,73 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.07.2013 р.

Суддя С.В. Нікітенко