Рішення № 32220479, 27.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9973/13 27.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

До Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 95328,70 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Гогітідзе В.Ф. (дов. №27 від 09.08.2012), Петришина А.М. (дов. № 3 від 21.01.2013)

від відповідача: Божко В.П. (дов. № 2783/НЮ від 25.06.2013),

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 89065,53 грн. суми основного боргу за спожиту теплову енергію, 318,34 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 964,03 та пеню у розмірі 4980,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань, взятих на себе відповідно до умов Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 440449 від 01.10.2012, у Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» за період з 01.11.2012 по 01.05.2013 виникла сума заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 27.06.2013 року.

Через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва 27.06.2013 відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку із здійсненням оплати ним суми основного боргу у розмірі 89065,53 грн., на підтвердження чого до клопотання додано платіжне доручення № 730 від 20.05.2013 року.

Під час судового засідання 27.06.2013 представники позивача надали усні пояснення по суті спору та підтвердили факт оплати відповідачем суми основного боргу. Додатково представники позивача під час судового засідання підтримали позовні вимоги у частині стягнення суми пені, трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на припиненні провадження у справі, оскільки ним здійснено оплату основного боргу та заперечував проти стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційної складової боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши оригінали документів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) та відповідачем - Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця» (покупць) укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №440449, відповідно до якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води (товар) у період з 01.10.2012 по 30.09.2013 у кількості 139,269 Гкал, з максимальним тепловим навантаженням 0,053 Гкал/год, в т.ч. на потреби: опалення 0,0473 Гкал та 0,180 на потреби гарячого водопостачання, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах договору (п.1.2. Договору)

Умовами договору, сторони погодили, що поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється «Енергопостачальною організацією» на межу балансової належності, визначену у додатку №1 до договору (п.2.1. Договору); подача теплової енергії покупцю та заповнення системи тепло-споживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією (п.2.2.); розрахунки з покупцем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затвердженні розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів), що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію для енергопостачальної організації за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал).

Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках передбачених діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами, з дня їх введення в дію згідно умов договору. Діючі на час укладення договору тарифи на теплову енергію обумовлені додатком №4 до договору (п.6.1. Договору); всі розрахунки по договору виконуються на підставі рахунків, які покупець отримує від енергопостачальної організації, виключно у грошовій формі за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п.6.4. Договору); покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця (п.6.6. Договору); при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію покупець обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору на постачання теплової енергії а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергію, що оплачується покупцем (п.6.7.1. Договору); у разі несплати покупцем за прийняту теплову енергію у встановлені строки енергопостачальна компанія нараховує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.9.2. Договору).

Як зазначив позивач, у зв'язку із наведеним, на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №440449 від 01.10.2012, позивач разом із актами приймання-передавання товарної продукції, які наявні у матеріалах справи, передав відповідачу рахунки для оплати наданих послуг в період з листопада 2012 по травень 2013 року.

Згідно останнього акту звіряння від 30.04.2013 між ТОВ «Євро-Реконструкція» та ДТГО «Південно-Західна залізниця» за договором №440449 від 01.10.2012, який наданий позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2013 становить 89065,53 грн.

Відповідно розрахунку заборгованості між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №440449 від 01.10.2012, який наданий до суду відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.05.2013 становить 89065,53 грн.

Відповідачем здійснено оплату основного боргу у розмірі 89065,53 грн., проте у межах даного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до стягнення заявлено 4980,80 грн. пені, 964,03 грн. трьох відсотків річних та 318,34 грн. інфляційної складової боргу.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов"язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 8624026 від 01.06.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також цією статтею передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно,сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 та ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач, як покупець, свій обов'язок, встановлений п.1.2. договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №440449 від 01.10.2012, щодо оплати переданої теплової енергії позивачем у період з листопада 2012 по травень 2013 виконав 20.05.2013 року. Так, представником відповідача до суду подано платіжне доручення № 730 від 20.05.2013 на суму платежу 89065,53 грн. як оплату за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №м 440449 від 01.10.2012 року.

Оскільки позивач звернувся до із позовом 28.05.2013, про що свідчить відтиск штемпелю вхідної кореспонденції відділу діловодства суду та документообігу Господарського суду міста Києва, тому суд дійшов висновку, щодо відсутності підстав задоволення позову у частині стягнення суми основного боргу у розмірі 89065,53 грн..

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати за отримані послуги у період з листопада 2012 по травень 2013, за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №440449 від 01.10.2012, позивач у відповідності до умов п.9.2. вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4980,80 грн. та у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 964,03 грн., а також інфляційні збитки у розмірі 318,34 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом було перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з листопада 2012 по травень 2013 у розмірі 4980,80 грн.

Крім того, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 964,03 грн. а також інфляційних збитків у сумі 318,34 грн., з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань за період з листопада 2012 по травень 2013 року.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №440449 від 01.10.2012, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків у відповідності до п.9.2. договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №440449 від 01.10.2012, а також статей 549 та 625 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме: пеня - 4980,80 грн., 3% річних - 964,03 грн. та інфляційні втрати - 318,34 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню у частині стягнення пені - у розмірі 4980,80 грн., 3% річних - 964,03 грн., інфляційні втрати - 318,34 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про стягнення 89065,53 грн. суми основного боргу за спожиту теплову енергію, 318,34 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 964,03 та пеню у розмірі 4980,80 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 6; код ЄДРПОУ 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, місто Київ, Печерський район, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20; код ЄДРПОУ 37739041) пеню у розмірі 4980 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) гривень 80 копійок, 3% річних - 964 (дев'ятсот шістдесят чотири) гривні 03 копійки, інфляційні збитки - 318 (триста вісімнадцять) гривень 34 копійки та витрати по сплаті судового збору у розмірі 125 (сто двадцять п'ять) гривень 26 копійок.

У іншій частині позову відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27.06.2013 у присутності представників позивача та представника відповідача.

Повний текст рішення складено - 02.07.2013 року.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова