Рішення № 32220425, 02.07.2013, Господарський суд Київської області

Дата ухвалення
02.07.2013
Номер справи
911/1706/13
Номер документу
32220425
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. справа № 911/1706/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», Київська обл., м. Вишгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомторг», Київська обл., м. Вишгород

про стягнення 1 846,19 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Булига Ю.С. (посвідчення №007/81 від 02.10.2012р.)

від позивача: Дяченко Л.Л. (довіреність №1997/08 від 18.09.2012р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.04.2013р. прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (далі-КП «Вишгородтепломережа»/позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомторг» (далі-ТОВ «Атомторг»/відповідач) про стягнення 97 731,96 грн., з яких: 0,01 грн. заборгованості за договором №21962 від 01.10.2008р., 6 592,58 грн. пені та 2 480,89 грн. 3% річних.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Викладені ж у запереченнях на позовну заяву вимоги відповідача про залишення даного позову без розгляду з підстав п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, судом не задоволені з огляду на їх нормативну та документальну необґрунтованість.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013р. порушено провадження у справі №911/1706/13 та призначено справу до розгляду на 21.05.2013р.

В судових засіданнях 21.05.2013р., 18.06.2013р. та 26.06.2013р. оголошувалась перерва до 18.06.2013р., 26.06.2013р. та 02.07.2013р. відповідно.

18.06.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем зменшено розмір позовних вимог до 1 846,19 грн., з яких: 0,01 грн. заборгованості за договором №21962 від 01.10.2008р., 803,11 грн. пені та 1 043,07 грн. 3% річних. Зазначені уточнення судом прийняті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008р. між КП «Вишгородтепломережа» (далі-виробник) та ТОВ «Атомторг» (далі-споживач) укладено договір на споживання теплової енергії №21962 (далі-договір), відповідно до якого виробник зобов'язався надавати споживачеві послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування цими послугами на умовах даного договору.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, протягом грудня 2011р.-квітня 2012р., грудня 2012р.-лютого 2013р. позивачем було надано відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання загальною вартістю 137 567,80 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) за:

- грудень 2011р. на суму 23 567,44 грн.,

- січень 2012р. на суму 25 080,80 грн.,

- лютий 2012р. на суму 52 996,53 грн.,

- березень 2012р. на суму 6 968,18 грн.,

- квітень 2012р. на суму 591,63 грн.,

- грудень 2012р. на суму 19 864,25 грн.,

- січень 2013р. на суму 2 701,26 грн.,

- лютий 2013р. на суму 5 797,71 грн.

З метою оплати відповідачем вартості поставленої теплової енергії за спірний період позивачем були виставлені рахунки-фактури за:

- грудень 2011р. на суму 23 567,44 грн.,

- січень 2012р. на суму 25 080,80 грн.,

- лютий 2012р. на суму 52 996,53 грн.,

- березень 2012р. на суму 6 968,18 грн.,

- квітень 2012р. на суму 591,63 грн.,

- грудень 2012р. на суму 19 864,25 грн.,

- січень 2013р. на суму 2 701,26 грн.,

- лютий 2013р. на суму 5 797,71 грн., які отримані відповідачем 27.12.2011р., 25.01.2012р., 27.02.2012р., 26.03.2012р., 25.04.2012р., 26.12.2012р., 28.01.2013р. та 25.03.2013р. відповідно, що підтверджується підписом представника останнього на зазначених рахунках. Вказані документи містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення теплопостачальною організацією (позивачем) умов договору.

Натомість відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленої теплоенергії належним чином не виконав.

13.06.2012р. між сторонами було укладено договір про реструктуризацію №17, відповідно до якого підприємство (позивач) надало споживачу (відповідачу) розстрочку з 13.06.2012р. до 01.11.2012р., згідно додатку №1, у погашенні заборгованості за поставлену теплову енергію згідно договору на споживання теплової енергії №21962 від 01.10.2008р., що утворилась станом на 13.06.2012р. у сумі 85 637,13 грн.

Крім того, 04.12.2012р. між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості №41, відповідно до якого підприємство надало споживачу розстрочку з 04.12.2012р. до 04.04.2013р., згідно додатку до цього договору, у погашенні заборгованості за послуги теплопостачання, що утворилась станом на 01.12.2012р. на суму 62 996,53 грн.

Станом на 22.04.2013р. розмір заборгованості відповідача за договором становить 0,01 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті звірки розрахунків станом на 22.04.2013р., а також визнається відповідачем у повному обсязі.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 0,01 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за лютий 2013р. за договором.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 275, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 4.2.2, 7.4 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені цим договором.

Споживач оплачує виробнику вартість використаної теплової енергії протягом 10 днів після одержання рахунка виробника за обліковий період.

До того ж, додатками №1 до договорів про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р., №41 від 04.12.2012р. сторонами погоджено графік сплати існуючої заборгованості за основним договором.

З огляду наведеного, підписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірний період без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленої енергії свідчить про прийняття відповідачем цієї енергії, а отримання рахунків-фактур породжує в останнього обов'язок щодо оплати вартості отриманої енергії у повному обсязі у строки, погоджені сторонами за договором та договорами про реструктуризацію заборгованості.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість наданих послуг остаточно не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 0,01 грн. заборгованості по оплаті вартості наданих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за лютий 2013р. за договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договорами про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р., №41 від 04.12.2012р. в частині сплати заборгованості за основним договором у встановлені графіками строки, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 803,11 грн. пені, нарахованої з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за періоди:

з 01.08.2012р. по 23.11.2012р. на суму 14 327,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у липні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 24.11.2012р. по 04.12.2012р. на суму 7 359,40 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у липні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.09.2012р. по 04.12.2012р. на суму 18 550,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у серпні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.10.2012р. по 04.12.2012р. на суму 18 550,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у вересні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.11.2012р. по 04.12.2012р. на суму 18 537,13 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у жовтні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.01.2013р. по 29.03.2013р. на суму 15 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 30.03.2013р. по 03.04.2013р. на суму 5 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 01.02.2013р. по 03.04.2013р. на суму 16 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у січні 2013р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 01.03.2013р. по 03.04.2013р. на суму 16 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у лютому 2013р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 01.04.2013р. по 03.04.2013р. на суму 15 966,53 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у березні 2013р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5 договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р. передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором нараховується пеня в розмірі 0,01%, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, п. 5 договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р. у разі несвоєчасного внесення плати за договором нараховується пеня в розмірі 0,01%, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100% загальної суми боргу.

Водночас, враховуючи встановлений судом строк, коли відповідач мав остаточно розрахуватись за договором, договорами про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р., №41 від 04.12.2012р., а також здійснені відповідачем часткові розрахунки за договором, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 01.08.2012р. по 23.11.2012р. на суму 14 327,58 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у липні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 24.11.2012р. по 03.12.2012р. на суму 7 359,40 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у липні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.09.2012р. по 03.12.2012р. на суму 18 550,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у серпні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.10.2012р. по 03.12.2012р. на суму 18 550,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у вересні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.11.2012р. по 03.12.2012р. на суму 18 537,13 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у жовтні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №17 від 13.06.2012р.,

з 01.01.2013р. по 29.03.2013р. на суму 15 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 30.03.2013р. по 03.04.2013р. на суму 5 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у грудні 2012р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 01.02.2013р. по 03.04.2013р. на суму 16 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у січні 2013р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 01.03.2013р. по 03.04.2013р. на суму 16 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у лютому 2013р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.,

з 01.04.2013р. по 03.04.2013р. на суму 15 966,53 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у березні 2013р. згідно договору про реструктуризацію №41 від 04.12.2012р.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 826,78 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 803,11 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, у в'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 043,07 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням здійснених відповідачем оплат, за періоди:

з 06.01.2012р. по 04.02.2012р. на 23 567,44 грн. заборгованості за грудень 2011р.,

з 05.02.2012р. по 09.02.2012р. на 48 648,24 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-січень 2012р.,

з 10.02.2012р. по 07.03.2012р. на 33 080,79 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-січень 2012р.,

з 09.03.2012р. по 04.04.2012р. на 86 077,32 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-лютий 2012р.,

з 06.04.2012р. по 08.05.2012р. на 93 045,50 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-березень 2012р.,

з 04.05.2012р. по 05.06.2012р. на 93 637,13 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-квітень 2012р.,

з 06.06.2012р. по 11.06.2012р. на 85 637,14 грн. сукупної заборгованості за січень-квітень 2012р.,

з 06.01.2013р. по 07.02.2013р. на 19 864,25 грн. заборгованості за грудень 2012р.,

з 08.02.2013р. по 11.02.2013р. на 22 565,51 грн. сукупної заборгованості за грудень 2012р.-січень 2013р.,

з 12.02.2013р. по 06.03.2013р. на 19 864,25 грн. сукупної заборгованості за грудень 2012р.-січень 2013р.,

з 08.03.2013р. по 30.03.2013р. на 25 661,96 грн. сукупної заборгованості за грудень 2012р.-лютий 2013р.

Приписами статей 627, 629, 625 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, враховуючи встановлений судом строк, коли відповідач мав остаточно розрахуватись за договором з урахуванням моменту отримання останнім рахунків на оплату вартості наданих послуг за спірний період, суд здійснював обрахунок пені за наступні періоди:

з 07.01.2012р. по 04.02.2012р. на 23 567,44 грн. заборгованості за грудень 2011р.,

з 05.02.2012р. по 09.02.2012р. на 48 648,24 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-січень 2012р.,

з 10.02.2012р. по 07.03.2012р. на 33 080,79 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-січень 2012р.,

з 09.03.2012р. по 04.04.2012р. на 86 077,32 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-лютий 2012р.,

з 06.04.2012р. по 05.05.2012р. на 93 045,50 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-березень 2012р.,

з 06.05.2012р. по 05.06.2012р. на 93 637,13 грн. сукупної заборгованості за грудень 2011р.-квітень 2012р.,

з 06.06.2012р. по 11.06.2012р. на 85 637,13 грн. сукупної заборгованості за січень-квітень 2012р.,

з 06.01.2013р. по 07.02.2013р. на 19 864,25 грн. заборгованості за грудень 2012р.,

з 08.02.2013р. по 11.02.2013р. на 22 565,51 грн. сукупної заборгованості за грудень 2012р.-січень 2013р.,

з 12.02.2013р. по 06.03.2013р. на 19 864,25 грн. сукупної заборгованості за грудень 2012р.-січень 2013р.,

з 08.03.2013р. по 30.03.2013р. на 25 661,96 грн. сукупної заборгованості за грудень 2012р.-лютий 2013р.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 947,19 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 043,07 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 947,19 грн.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті нарахованих позивачем пені та 3% річних з огляду на погодження сторонами заборгованості останнього виключно у розмірі 0,01 грн. судом оцінюються критично, оскільки в силу вимог ст. 230 ГК України пеня, як різновид неустойки, є штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин, в даному випадку відповідач, зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання ним господарського зобов'язання, і не є грошовим зобов'язанням, що виникло у відповідача за договором, як помилково вважає останній.

До того ж, з системного аналізу ст. 625 ЦК України слідує, що передбачене вказаною нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, проценти річних, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій, що спростовує посилання відповідача на те, що 3% річних за своїм правовим навантаженням є складовою грошового зобов'язання останнього, що виникло за договором.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові стягує судовий збір з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомторг» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 14, ідентифікаційний код 32119297) на користь Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, ідентифікаційний код 13713569) 0 (нуль) грн. 01 коп. заборгованості, 803 (вісімсот три) грн. 11 коп. пені та 947 (дев'ятсот сорок сім) грн. 19 коп. 3% річних.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомторг» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 14, ідентифікаційний код 32119297) на користь Державного бюджету України 1 628 (одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн. 51 коп. судового збору.

5. Стягнути з Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Кургузова, 3В, ідентифікаційний код 13713569) на користь Державного бюджету України 91 (дев'яносто одну) грн. 99 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.07.2013р.

Суддя В.А. Ярема

Попередній документ : 32220418
Наступний документ : 32220520