Рішення № 32220352, 02.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" липня 2013 р. Справа № 906/581/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (АР Крим, с. Мазанка, Сімферопольський район)

до Приватного підприємства "Едельвейс-2007" (с.Пряжів, Житомирська область)

про стягнення 4672,31 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Едельвейс-2007" 4672,31грн., з яких 3591,36грн. заборгованість за поставлену продукцію, 302,09грн. пені, 718,27грн. штрафу та 60,59грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/581/13 та призначено її розгляд на 23.05.2013 р.

В судовому засіданні 23.05.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

За таких обставин, з огляду на нез"явлення в судове засідання представника відповідача та необхідність подання сторонами додаткових доказів по справі, ухвалою суду від 23.05.2013 р. продовжено строк розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України до 02.07.2013 р. та відкладено на вказану дату слухання справи.

01.07.2013 р. на адресу суду надійшло клопотання (вх.№10256 від 01.07.2013 р.) про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі документами, у зв"язку з перебуванням представника у відпустці. До клопотання позивачем додано копію наказу про відпустку, акт звірки заборгованості (який не підписаний відповідачем, а тому розцінюється судом як розрахунок суми боргу), довідка про заборгованість та копія платіжного документу про відправлення відповідачу копій накладних та акту звірки (а.с.55-58).

В засідання суду представники сторін не з"явились.

Судом враховується, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений належним чином та завчасно (що підтверджується поштовими повідомленнями прро вручення відповідачу рекомендованих листів з ухвалами суду, а.с.17,54), тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" про стягнення 4672,31 грн.

При цьому, розгляд справи вже відкладався господарським судом, зважаючи на нез"явлення в засідання суду представника відповідача, а відсутність представника товариства відповідно до ст.77 ГПК України не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, а також, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням його продовження відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув (позовна заява надійшла до суду 17.04.2013 р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, зважаючи також на клопотання представника позивача, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача, за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством "Едельвейс-2007" (як покупцем) та ТОВ "Кримська водочна компанія" (як постачальником) укладено договір поставки №000235 від 21.09.2011 р. (а.с.6), за яким постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої (товар/продукція), а сортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується у видаткових (товарнихчи товарно-транспортних) накладних, які є невід"ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Згідно п.1.4. договору, всі поставки продукції за накладними, оформленими сторонами протягом терміну дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі та в межах даного договору, навіть за відсутності вказівки (посилання) на даний договір в самій накладній.

Відповідно до п.2.2 договору продукція поставляється партіями. Партією продукції є продукція, зазначена в одній видатковій накладній (ТТН).

Згідно пункту 2.11. договору, враховуючи те, що доставка продукції буде здійснюватися централізовано-кільцевими перевезеннями, відпуск продукції покупцю може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей за умови виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99.

За змістом п.2.3. договору, ціна цього договору визначається виходячи із загальної вартості продукції, поставленої протягом терміну дії цього договору.

Пунктом 2.7. договору встановлено, що покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Підстава для оплати продукції, отриманої покупцем за цим договором, є видаткова накладна, або ТТН №1-ТН /алког/, або цей договір.

В пункті 2.8. договору передбачено, що грошові кошти, що надходять від покупця в оплату за отриману за договором продукцію, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої накладної /ТТН.

Згідно пункту 2.14. договору, моментом виконання зобов"язання покупця по оплаті продукції вважається дата зарахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до п.2.9. договору, покупець зобов"язується оплатити кожну придбану за цим договором партію продукції не пізніше 14 календарних днів з моменту її передачі. При цьому, в пункті 2.10. договору визначено, що моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

В розділі 4 договору обумовлено відповідальність сторін, зокрема, передбачено, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у пп.2.9 цього договору, покупецб сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов"язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена (п.4.1 договору).

Згідно п.7.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. Термін дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні строки у разі, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення чергового терміну договору жодна із сторін не повідомила іншу письмово про свій намір припинити подальшу співпрацю.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки №000235 від 21.09.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" постачало, а Приватне підприємство "Едельвейс-2007" приймало товар - погоджені сторонами алкогольні напої згідно підписаних сторонами накладних. Так, за видатковою накладною №РН-13-007546 від 14.05.2012р. позивач поставив товару відповідачу на суму 3403,92 грн. та за видатковою накладною №РН-13-007610 від 15.05.2012р. - на суму 499,50 грн. (а.с.9,10).

В свою чергу, відповідач свої зобов"язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав, оскільки за поставлений за видатковими накладними товар залишився неоплаченим на суму 3591,36 грн., що підтверджується матеріалами справи, а також, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2013 р., підписаним обома сторонами (а.с.8).

Суд зауважує, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Однак, при цьому, суд враховує, що акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи.

Судом також приймається до уваги, що зміст акту звіряння розрахунків від 01.01.2013р. не заперечується позивачем та відповідає первинним документам і зібраним у справі доказам, а тому суд вважає, що для правильного вирішення спору акт звірки взаємних розрахунків є належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається позивач.

Згідно довідки позивача від 01.07.2013 р. №31/08-23/14-54, сума заборгованості не змінилась та становить 3591,36 грн. (а.с.57).

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

З огляду на викладене, та оскільки суду не надано доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу 3591,36 грн., позов про стягнення вказаної суми боргу заявлений обгрунтовано, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 2385,32 грн. штрафу, що становить 10% від суми заборгованості. З приводу даної вимоги суд враховує наступне.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки від 03.01.2012 р. №17-12.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як уже зазначалось, умовами договору (п.7.2.), за прострочення платежу більш ніж 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від вартості отриманого товару, по якому виникло прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом враховується, що 29.09.2011р. сторони підписали та скріпили печатками договір поставки №000235 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість позову в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 718,27 грн. штрафу, що становить 20% від суми заборгованості.

Водночас, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (а.с.3), суд встановив, що з урахуванням положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України на заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною від 15.05.2012р. правомірним є нарахування пені в межах шестимісячного строку за період з 31.05.2012р. по 31.11.2012р. (184 дні) в сумі 37,67 грн. Таким чином, загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 295,75 грн. У стягненні решти суми пені (6,34 грн.) суд відмовляє.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 60,59грн. Перевіривши розрахунок позивача (а.с.3), господарський суд встановив, що правомірним є нарахування 3% річних в сумі 60,42 грн. Відповідно, позов задовольняється судом в частині стягнення 60,42 грн., у стягненні 0,17 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та задовольняються судом частково, стягненню з відповідача підлягають 3591,36 грн. основного боргу, 295,75 грн. пені, 718,27 грн. штрафу, 60,42 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обгрунтовано заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Едельвейс-2007" (12445, Житомирська область, Житомирський район, с.Пряжів, вул.Партизанська, буд.5, ідентифікаційний код 34973224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, Автономна республіка Крим, Сімферопольський район, с.Мазанка, вул.Садова, буд.19, ідентифікаційний код 36499654):

- 3591,36 грн. основного боргу,

- 295,75 грн. пені,

- 718,27 грн. штрафу,

- 60,42 грн. 3% річних,

- 1718,09 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)