Ухвала суду № 3221924, 26.02.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-12484/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Пилипчук Н.Г.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва на рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.-02.09.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2005 року по справі № 11/30 за позовом ТОВ «Лейбл-майстер» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.08.-02.09.2004 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2005 року, позовні вимоги ТОВ «Лейбл-майстер» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 000070261210/31349544 від 23.06.2004 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 9751,50 грн. та № 000071261210/31349544 від 23.06.2004 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 14550,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 28.02.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2005 року Вищий господарський суд України на підставі розділу VIIПрикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень за №000070261210/31349544 від 23.06.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6501,00 грн. основний платіж та 3250,50 грн. штрафні (фінансові) санкції та за №000071261210/31349544 від 23.06.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 9700,00 грн. основний платіж та 4850,00 грн. штрафні (фінансові) санкції стали результати позапланової документальної перевірки господарської діяльності ТОВ «Лейбл-майстер» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 2002-2003рр., які були закріплені в акті №78/26-062/31349544 від 21.06.2004р.

Зокрема, в зазначеному акті податковий орган посилається на порушення позивачем вимог п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за другий квартал 2003 року на суму 9700,00 грн. та вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у травні 2003 року на суму 6501,00 грн.

Висновок акту перевірки про порушення позивачем вимог законодавства ґрунтується на тому, що позивачем не були надані для перевірки первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення товариством до валових витрат вартість ремонтно-будівельні роботи, виконаної за договором підряду №03/08-1 від 03.08.2002 р., укладеного з ТОВ «Декорбуд» в розмірі 39007,62 грн., а також первинні документи на підтвердження правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 6501,27 грн. за договором підряду №03/08-1 від 03.08.2002 р.

Згідно з п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.8 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Оскільки в матеріалах справи містяться копії документів, на підставі яких позивачем здійснювалися господарські операції з ТОВ «Декорбуд» та формувалися дані бухгалтерської та податкової звітності позивача, та враховуючи, що оригінали цих документів були надані позивачем для огляду під час розгляду справи в суді першої інстанції, висновок суду про доведеність факту наявності цих документів, в тому числі, і на момент проведення перевірки.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав вважати неправомірним посилання податкового органу на порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Абзацом 2 пункту 1.8 зазначеного Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429 передбачено, що у разу відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників підприємства (в межах їх компетенції), що перевіряється.

Пунктом 2 частини II«Описова частина акта документальної перевірки» розділу 2 зазначеного Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки.

Оскільки акт перевірки №78/26-062/31349544 від 21.06.2004р. не містить перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки, а також враховуючи, що до акту не було додано пояснень посадових осіб або інших працівників позивача (в межах їх компетенції) щодо причин відсутності необхідних первинних документів; не вказано про невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку; не відображено факт відмови посадових осіб підприємства надати перевіряючим письмові пояснення щодо причини ненадання документів, посилання відповідача на відсутність первинних документів під час проведення перевірки не можна вважати обґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», такий висновок спростовується встановленими по справі обставинами та належними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Так, суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, сплачені товариством кошти у складі вартості виконаних робіт по договору підряду №03/08-1 від 03.08.2002 р., підтверджуються копіями декларації з податку на додану вартість, платіжних доручень, журналу обліку придбання товарів (робіт, послуг) та іншими належними доказами, які також підтверджують той факт, що вартість виконаних робіт відноситься до валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заборонено включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи із приписів зазначеної норми закону, тільки відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

З огляду на вимоги, закріплені в абз.2 п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного ним до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Разом з тим, як правильно було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем були дотримані вимоги законодавства щодо формування податкового кредиту за спірні періоди.

Такі висновки судів відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене такеруючись ст.ст. 210, 211, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.-02.09.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:/підпис/________Шипуліна Т.М.Судді:/підписи/________Бившева Л.І.________Маринчак Н.Є.________Нечитайло О.М.________Пилипчук Н.Г.З оригіналом згідно.

Відповідальний секретар: Е.А. Рустамян