Постанова № 32218811, 04.07.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1642/13-a

"04" липня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.

при секретарі судового засідання Придаткевич Н.В.,

за участю:

представника позивача - Гавришко Л.Є.,

представника відповідача - Хілової І.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» про стягнення фінансових санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» (далі - відповідач, товариство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 16238,36 грн. посилаючись на те, що відповідачем у 2012 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, з п'ятьох необхідних працевлаштовано тільки чотири.

На думку позивача, в такому випадку відповідач зобов'язаний був до 15.04.2013 року самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції в сумі 16026,50 грн. У зв'язку з тим, що відповідач порушив вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закону України) і в добровільному порядку у встановлений строк не сплатив адміністративно - господарські санкції, йому було нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, в сумі 211,86 грн., яка також не сплачена.

В суді представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві. Зазначила, що відповідач протягом 2012 року інформував центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів лише двічі, а саме 06.07.2012 року та 22.10.2012 року, що підтверджується листом центру зайнятості від 12.04.2012 року №04/63/1997. Таким чином, представник позивача вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання центру зайнятості передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила. Пояснила, що товариством з метою працевлаштування інвалідів створено необхідна кількість робочих місць, про що повідомлено місцевий центр зайнятості, зокрема звітами про наявність вакансій станом на 06.07.2012, 19.09.2012, 22.10.2012, 27.11.2012 та 24.12.2012 за формою №3-ПН.

Вказала, що у 2012 році Тернопільським міськрайонним центром зайнятості 11.07.2012 та 14.11.2012 направлялись для працевлаштування особи з інвалідністю, проте вони відмовились від пропозицій працевлаштування.

Таким чином, вважає, що товариством вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення працевлаштування на підприємстві інвалідів, а тому, в діях відповідача відсутня вина, у зв'язку з чим до нього не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи встановив наступне:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення "Про Фонд соціального захисту інвалідів", затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 (із змінами та доповненнями), є урядовим органом державного управління і на нього покладено завдання щодо здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон України), сприяння створенню таких робочих місць та здійснення контролю за сплатою підприємствами адміністративно-господарських санкцій і пені.

Порядок встановлення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів передбачено ст. 19 Закону України, відповідно до якої для підприємств та фізичних осіб встановлюється норматив місць в розмірі 4-х відсотків від загальної кількості працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно з даними поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність його штатних працівників у 2012 році становила 117 осіб, тобто, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 5 осіб.

Як вбачається із даних звіту, середньооблікова кількість штатних працівників підприємства, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2012 році становила 4 особи.

Таким чином, відповідачем у 2012 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, з п'ятьох необхідних працевлаштовані тільки чотири.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Середньорічна зарплата на підприємстві становить 16026,50 грн. Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в 2012 році відповідач повинен сплатити Фонду 16026,50 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Крім цього, за несплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню, виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожен календарний день прострочення в сумі 211,86 грн. (66 днів).

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені становить 16238,36 грн.

Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Тернопільвтормет» подавало до центру зайнятості звіти форми №3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів станом на: 06.07.2012, 19.09.2012, 22.10.2012, 27.11.2012, 24.12.2012.

Тернопільським міськрайонним центром зайнятості двічі направлялись інваліди для працевлаштування на дане підприємство, а саме: 11.07.2012 та 14.11.2012, проте вони відмовились від пропозицій працевлаштування.

Оцінивши вказані обставини та перевіривши їх на відповідність вимогам закону, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості, що передбачено ч.1 ст.18 Закону України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону України державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців, так і на відповідні державні органи.

У частині 1 статті 20 Закону України встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частина 4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року №803-XII, який діяв до 01 січня 2013 року, передбачала обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, ПАТ «Тернопільвтормет» більше ніж шість місяців 2012 року, а саме - до 06.07.2012, не подавало до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості адміністративні дані про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, протягом першого півріччя 2012 року у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості була відсутня інформація про наявність у відповідача вакансії та про необхідність направлення на товариство інвалідів для працевлаштування.

Вказане також підтверджується тим, що перша особа - інвалід направлена на підприємство для працевлаштування лише 11.07.2012, тобто після подання відповідачем звіту про наявність вакансій (06.07.2012).

З вказаного слідує, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, не виконано обов'язку по наданню центру зайнятості передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. Це в свою чергу призвело до неможливості Тернопільському міськрайонному центру зайнятості виконати покладені на нього обов'язки по здійсненню пошуку інвалідам підходящої роботи на ПАТ «Тернопільвтормет».

Враховуючи наведене, суд не погоджується з твердженням представника відповідача про відсутність вини ПАТ «Тернопільвтормет» у не працевлаштуванні нормативної кількості інвалідів.

З вказаного слідує, що вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тернопільвтормет» (вул.Національного Відродження, 14, смт. Велика Березовиця Тернопільського району Тернопільської області, і.к.00190762) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р №31211230700002, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача - 37977726) адміністративно господарські санкції в розмірі 16026,50 грн. (шістнадцять тисяч двадцять шість грн. 50 коп.) та пеню в сумі 211,86 грн. (двісті одинадцять грн. 86 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

В повному обсязі постанова складена 05 липня 2013 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.