Постанова № 32218787, 20.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

5

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2013 року Справа № 812/5145/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 6187,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 6187,50 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області виявлено порушення частини 1 та частини 2 статті 22 Закону України «Про рекламу». Зокрема, 14 березня 2013 року на фасадній стороні магазину «Маяк», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 спеціалістами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області зафіксовано ознаки порушення вимог частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами тютюнових виробів та спиртних напоїв засобами зовнішньої реклами, про що складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 14 березня 2013 року №28. Листом від 01 квітня 2013 року №628/1-5/4 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повідомлено про фіксування ознак порушення вимог частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про рекламу» разом із запрошенням прийняти участь у розгляді справи про порушення законодавства про рекламу, яке призначено на 22 квітня 2013 року з 09 до 11 години 00 хвилин, та вимогою надати документи, підтверджуючи вартість реклами, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Крім того, зазначеним листом попереджено щодо наслідків ненадання документів, підтверджуючих вартість реклами, та застосування до нього фінансових санкцій. Рішенням від 22 квітня 2013 року №0028 за порушення ч.ч. 1,2 ст.22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв засобами зовнішньої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 керуючись ст. 27 Закону України «Про рекламу» на останню накладено штраф у розмірі 6187,50 грн. Рішення від 22 квітня 2013 року №0028 надіслано відповідачу рекомендованим листом 26 квітня 2013 року. Рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем не виконано.

Ухвалою суду від 05 червня 2013 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.

Ухвала про відкриття провадження була отримана особисто відповідачем 07 червня 2013 року, що підтверджується його підписом у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 21).

Заперечення проти позову або заяви про визнання позову відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Законом України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» визначено засади рекламної діяльності в Україні та врегульовано відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Розділом ІІІ «Особливості рекламування деяких видів товару» Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу», у тому числі, визначені особливості реклами алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби.

Частиною 1 статті 22 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» встановлено, що реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється, серед іншого, засобами зовнішньої реклами.

Частиною 2 статті 22 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» встановлено, що реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється, у тому числі, засобами зовнішньої реклами.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, серед іншого, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Частиною 1 статті 27 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 27 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 27 Закону України від 03 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 рок №693 затверджений Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (надалі Порядок), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

Абзацом 9 пункту 2 Порядку визначено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України «Про рекламу» накладаються, серед іншого, у таких розмірах: п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами - на розповсюджувачів реклами, винних у порушенні порядку її розповсюдження та розміщення.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до пункту 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (пункт 14 Порядку).

Згідно пункту 18 Порядку за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Пунктом 19 Порядку визначено, що рішення у справі може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідно до пункту 20 Порядку сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що 14 березня 2013 року посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області зафіксовано ознаки порушення вимог частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами тютюнових виробів та спиртних напоїв засобами зовнішньої реклами на фасадній стороні магазину «Маяк» ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, про що складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 14 березня 2013 року №28 (а.с. 7).

Рекламні щити у кількості 4 штук за ціною 1237,50 грн. за кожну одиницю були виготовлені на замовлення та оплачені ФОП ОСОБА_1, що підтверджується накладною №8 (а.с. 14).

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 14 березня 2013 року №28 щодо ознак порушення вимог частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами тютюнових виробів та спиртних напоїв засобами зовнішньої реклами, посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1, 92023, АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1. Розгляд справи призначений на 22 квітня 2013 року з 9.00 год. до 11.00 год. (а.с. 16).

Листом від 01 квітня 2013 року №628/1-5/4 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повідомлено про фіксування ознак порушення вимог частин 1 та 2 статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами тютюнових виробів та спиртних напоїв ФОП ОСОБА_1 засобами зовнішньої реклами, разом із запрошенням прийняти участь у розгляді справи про порушення законодавства про рекламу, яке призначено на 22 квітня 2013 року з 09 до 11 години 00 хвилин, та вимогою надати документи, підтверджуючи вартість реклами, а також копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання. Крім того, зазначеним листом попереджено щодо наслідків ненадання документів, підтверджуючих вартість реклами, та застосування до нього фінансових санкцій (а.с. 15).

22 квітня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу на прибула, інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області не надала, про що свідчить протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу від 22 квітня 2013 року №28 (а.с. 17).

Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 22 квітня 2013 року №0028 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за порушення ч.ч.1, 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», а саме: розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв засобами зовнішньої реклами. Зовнішня реклама з ознаками порушення розташована на фасадній стороні магазину ФОП ОСОБА_1: АДРЕСА_2, на відповідача накладено штраф у розмірі шість тисяч сто вісімдесят сім гривень 50 коп. та зобов'язано суб'єкта господарювання у 3-денний строк після сплати штрафу письмово повідомити державний орган з питань захисту прав споживачів, який наклав стягнення, зазначивши номери та дати платіжних доручень, за якими сплачено штраф, із наданням належним чином завірених копій (а.с. 18).

Рішення від 22 квітня 2013 року №0028 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу надіслано відповідачу рекомендованим листом 26 квітня 2013 року, про що свідчить копія фіскального чеку від 26 квітня 2013 року №0028 та отримане відповідачем 04 травня 2013 року (а.с. 19).

В матеріалах справи відсутні відомості про оскарження відповідачем рішення від 22 квітня 2013 року №0028 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в адміністративному чи судовому порядку.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем суду не надані.

Оскільки відповідач рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 22 квітня 2013 року №0028 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у встановленому законом порядку не оскаржив, внаслідок чого воно на час розгляду справи є чинним та таким, що підлягає виконанню, і за час судового розгляду справи у добровільному порядку штрафні санкції у розмірі 6187,50 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.88 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судових витрат.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень,суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно зі ст.4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір», який набрав чинності з 01 листопада 2011 року, за подання адміністративного позову майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі одного відсотку розмір майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він є бюджетною організацією та фінансується за рахунок державного бюджету. Вказана обставина не є підтвердженням тяжкого матеріального стану та підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій у сумі 6187,50 грн. Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а ст.94 КАС України не передбачено їх стягнення з відповідача, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 114,70 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 6187,50 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (УДКС у Лутугинському районі Луганської області, МФО 804013, р/р 31115106700170, і.к. 38030309, код плат.21081100, символ 106) фінансові санкції у розмірі 6187,50 грн. (шість тисяч сто вісімдесят сім гривень 50 коп.).

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області (місцезнаходження: 91021, м. Луганськ, вул. Тімірязєва, 50, ідентифікаційний код 37991168) на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.).

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Захарова