Рішення № 32218549, 02.07.2013, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/2-1858/11

Провадження № 2/520/942/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2013 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О.,

при секретарі Лазнікові І.В., Кириленко Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Одеської міської ради про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним рішення Одеського виконкому, визнання недійсним свідоцтва про право власності на домобудівлю та зобов'язання відповідачів внести зміни до державного земельного кадастру, знесення незаконно збудованого гаража з надбудовою і сауни, стягнення моральної шкоди та судових витрат, а також зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради про усунення перешкод у користування власністю, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, визнання частково недійсними державних актів

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси 13.11.2006 року звернулась ОСОБА_1 з позовними вимогами про зобов'язання, суміжного землекористувача ОСОБА_2 усунути перешкоди у реалізації права власності і користування земельною ділянкою та домоволодінням та стягнення моральної шкоди. Позивач неодноразово змінювала позовні вимоги, і згідно останніх вимог від 12.11.2012 року просила суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у реалізації нею свого права користування домоволодінням та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 що знаходяться у її власності; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 від 20 квітня 1999 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 2218; визнати недійсним рішення Одеського міськвиконкому №734 від 17.07.1998 року « про надання у приватну власність земельної ділянки, площею 517 кв.м. ОСОБА_3 Та про прийомку до експлуатації двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2»; визнати недійсним свідоцтво НОМЕР_1 від 01 вересня 1998 року про право власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2.

У судовому засіданні позивачка, та її представник, позивні вимоги просили задовольнити у повному обсязі, зустрічний позов не визнали у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачки на праві власності належить земельна ділянка, з розташованими на неї будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1. Суміжним землекористувачем, за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач, якому на праві власності належить земельна ділянка, з розташованими на неї будинком та спорудами. Як виявилось у судовому засіданні, правовстановлюючі документи відповідача на земельну ділянку порушують права позивачка, так як границі земельної ділянки відповідача встановлені у вказаних документах, фактично розташовані на території земельної ділянки позивачки, у зв'язку з чим виникає спір про межи ділянок.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, та звернувся 16.10.2007 року із зустрічним позовом до ОСОБА_1 яківни, виконавчого комітету Одеської міської ради і Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради. Визнання недійсним рішення Одеської міської ради, визнання недійсним державних актів на право приватної власності на землю. У судовому засіданні ОСОБА_3 змінював позовні вимоги. і остаточно 06.04.2012 року звертається до суду з вимогами про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1996 року № 591, у частині надання ОСОБА_1 права власності на частку земельної ділянки, площею 14,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0561 Га., в межах згідно плану; визнання недійсним рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 26 січня 2001 року, № 2125-ХХІІІ у частині надання ОСОБА_1 права власності на частку земельної ділянки, площею 14,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 в межах згідно з планом; визнання частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий 16 січня 1997 року, на ім'я ОСОБА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1996 року № 591, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 68, у частині права власності на частку земельної ділянки площею 14,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0561 Га., в межах згідно плану; визнання частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю виданий 02 квітня 2001 року, на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 26 січня 2001 року № 2125-ХХІІІ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 385/6167, у частині права приватної власності на частку земельної ділянки площею 14,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 в межах згідно з планом; відновлення межи земельної ділянки гр. ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, у відповідності з Держаним актом на право приватної власності на землю від 20.04.1998 р. зареєстрованого в реєстрі під №2218, шляхом переносу лівої бокової межі суміжної з земельною ділянкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 біля фасадної межі на 0,55 м і біля задньої межі на 0,32 м в сторону земельної ділянки гр. ОСОБА_1 з приведенням її до прямої лінії довжиною 26,12 м., знесення незаконно побудованої ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1. споруди, яка за своїм функціональним призначенням експлуатується як гараж з надбудованою літньою кухнею, зблокованих з сауною, визначених у технічній документації під однією і тією ж літ. «В»; знесення металічну конструкцію відкотних воріт домобудівлі за адресою: АДРЕСА_1 належних ОСОБА_1, які прилягають до несучої стіни домобудівлі літ. «А» за адресою: АДРЕСА_2 належної ОСОБА_2; стягнення з ОСОБА_1 на його, ОСОБА_2, користь грошову компенсацію за спричинену матеріальну шкоду на ремонтно-відновлювальні роботи в приміщенні 1-8 будинку по АДРЕСА_2, які він потерпів в результаті експлуатації ОСОБА_1 металічних відкотних воріт, що підлягають до кута вищевказаного будинку у розмірі 2 236 грн.00 коп.; стягнення з ОСОБА_1 на його ОСОБА_2 користь понесені витрати по оплаті державного мита у розмірі 8 грн. 50 коп., ІТЗ судового процесу 7 грн 50 коп. та оплату виконання експертного дослідження у розмірі 1 032 грн. 00коп. Свої вимоги ОСОБА_3, та його представник, обґрунтовували тим, що саме у правовстановлюючих документах ОСОБА_1 неправильно вказані границі її земельної ділянки, у зв'язку з чим зменшились фактичні розміри земельної ділянки ОСОБА_3. та саме на його самовільно захопленої частки ділянки побудована споруда, яка спочатку використовувалась як гараж а потім була перебудована з доданням сауни і літньої кухні на другому поверсі. Крім того самочинно збудовані металеві відкотні ворота, при їх роботі пошкоджують будинок ОСОБА_3.

Суд, проаналізувавши надані сторонами доказі, матеріали справи, висновок судово-будівельної експертизи, та пояснення учасників процесу вважає, що у позові ОСОБА_1 слів відмовити, а позов ОСОБА_3 задовольнити частково, з наступних підстав:

Як встановлено у судовому засіданні згідно довідки дачно-будівельного кооперативу «Внешторговец» від 03.08.1995 р. за 1, в користуванні ОСОБА_1 знаходилась земельна ділянка, загальною площею 623 .м., за адресою: АДРЕСА_2 на якій знаходилась частина дачного будинку, житловою площею 60,7 кв.м., з надвірними спорудами. Вищевказана власність складалась з трьох паїв: - один пай був придбаний за договором купівлі-продажу, посвідченим Шостою Одеською державною нотаріальною конторою 07.08.1995 р. за № 1-6662, згідно якого ОСОБА_1 купила у ОСОБА_4 1/4 частину дачного будинку з надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 292 кв.м., в дачно-будівельному кооперативі «Внешторговец»АДРЕСА_2.; другий пай був придбаний шляхом сплати його вартості дачно-будівельному кооперативу «Внешторговец», відповідно до квитанції від 06.08.1995 р. та складався з 1/4 частину дачного будинку з надвірними спорудами, розташованими на земельній ділянці, площею 331 кв.м., в дачно-будівельному кооперативі «Внешторговец»АДРЕСА_2.

17 серпня 1996 р. ОСОБА_1 було отримано згоду ОСОБА_3 на прибудову гаражу.

18.10.1996 р. Міське агентство з приватизації державного житлового фонду та земельних ділянок, дало висновок про можливість прийняття до експлуатації двоповерхового житлового будинку літ. «А» та гаража з верандою АДРЕСА_2

На підставі рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 25 грудня 1996 р. за № 591, ОСОБА_1 була передана у власність земельна ділянка в АДРЕСА_2 площею 0,0561 га. (Державний акт на право власності на землю від 16 січня 1997р.).

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 149 від 19.04.1997 р. домоволодінню ОСОБА_1 було присвоєно адресу: АДРЕСА_3

Пізніше ОСОБА_1 були придбані також ділянки №№ А-1 та А-2 площею 260 та 345 кв.м. відповідно, за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджується договорами купівлі-продажу від 22.08.2000 р. за №№ 1-2771 та 1-2768.

Згідно державного акту на право власності від 10.11.2000 р. вказані земельні ділянки А-1 та А-2 були об'єднані в одну, загальною площею 605 кв.м.

02 квітня 2001 р. ОСОБА_1 було отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,1166 га (0,605+0,561), яка складалась з усіх вищенаведених земельних ділянок.

30 липня 2002 р. ОСОБА_1 отримала Свідоцтво № 020873 про право власності на домоволодіння в м. Одесі по вул. Костанді. 13-6, що в цілому складається з двох житлових будинків літ. «А», «Г», загальною площею 472, 8 кв.м.. житловою площею 204.3 кв.м., альтанки літ. «Б», гаражу літ. «В», комори літ. «Д». вбиральні літ. «Е», душа літ. «Ж», відображених у технічному паспорті від 30.01,2002р.

ОСОБА_5 належить на праві приватної власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на домоволодіння НОМЕР_1 від 01 вересня 1998 р. Також, ОСОБА_5 належить на праві власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0517 га, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 20 квітня 1999 р„ зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 2218.

Зазначені правовстановлюючі документи були видані ОСОБА_3 на підставі рішення Одеського міськвиконкому № 734 від 17.07.1998 р. «Про надання у приватну власність земельної ділянки, площею 517 кв.м. ОСОБА_6. про прийомку до експлуатації двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2

Таким чином судом встановлена послідовність отримання сторонами правовстановлюючих документів на земельні ділянки: першою згідно з технічною документацією державно-комунального підприємства Одеське міське земельно-кадастрове бюро 22 січня 1996 року із заявою про підготовку технічної документації звернулась ОСОБА_1 У вересні 1996 року спеціалістами Одеського міського земельно-кадастрового бюро на місті були проведені роботи по уточненню границь земельної ділянки, та виготовлено абрис ділянки ОСОБА_1 Вказаний абрис, в частині границь суміжних ділянок ОСОБА_1 І ОСОБА_3 повністю співпадає з існуючими на сьогоднішній день границями земельних ділянок належних сторонам. Акт виявлення і погодження меж від 29 грудня 1996 року, згідно якого були встановлені границі ділянки ОСОБА_1, співпадаючими з абрисом, був підписаний суміжними землекористувачами, в тому числі і користувачем ділянки за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до погоджених меж, границя земельної ділянки ОСОБА_1 проходить вздовж зведеного на суміжної ділянці по АДРЕСА_2 будинку, без відступу, та повністю охоплює розташований в цілому на земельної ділянки ОСОБА_1 прибудову під літ «В» -гараж.

Пізніші придбання ОСОБА_1 земельних ділянок, які не були суміжними із земельною ділянкою розташованою по АДРЕСА_2 ніяким чином не могли вплинути на правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, також як і рішення згідно яких було отримано державний акт від 02 квітня 2001 року.

Виходячи з наведеного, у судовому засіданні встановлене, державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_3 отримав 20 квітня 1999 року, вже після того, як було отримано державного акту на право власності на землю у 1996 році ОСОБА_1 , тому суд вважає недоведеними у судовому засіданні вимоги ОСОБА_3 щодо скасування державних актів на підставі яких ОСОБА_1 отримала право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, а також вимоги стосовно відновлення межи земельних ділянок.

У зв'язку з тим, що відповідно до вимог цивільно-процесуального кодексу України висновок експерта е одним із засобів доказування ( ч.2 ст. 57 ЦПК України), і не має переважного значення перед іншими доказами, суд критично підходить до висновку №7982/594/23 судової будівничо-технічної експертизи від 08.02.2013 року ( т.2 а/с11) стосовно того, суміжна границя між земельними ділянками сторін має бути відновлена відповідно до державного акту ОСОБА_3 Про проведені експертизи експерти не застосовували принцип послідовності, який самі ж запропонували застосовувати при розгляді взаємовідносин між збудованим раніше домом та гаражем. У даному випадку не прийнято експертами до уваги той факт, що під час виявлення і погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 23.07.1998 року, вже було виданий державний акт ОСОБА_1 якім вже були встановлені межи, на підставі акту від 29.12.1996 року.

Судом також, приймається до уваги, що позивачем ОСОБА_3 вибрано невірний спосіб захисту своїх прав: у позовної заяві ідеться річ про захист порушених прав власника, незважаючи на те, що ОСОБА_1 отримала право власності на спірну частку земельної ділянки ще до того, як отримав таке право ОСОБА_3,

При цьому позивачем ОСОБА_3 не приймається до уваги вимоги законодавства про те, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК). До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, позови про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, і позови про визнання права власності.

Одним із основних способів захисту права власності є віндикаційний позов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння. По суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі.

Завдяки негаторному позову захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов'язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном. До умов пред'явлення віндикаційного позову належать такі: 1) власник чи титульний володілець не повинен мати можливості здійснювати фактичне володіння над річчю; 2) майно, яке хоче повернути колишній власник чи титульний володілець, збереглося в натурі та перебувало у фактичному володінні іншої особи; 3) майно, яке підлягає віндикації, має бути індивідуально визначеним.

У судовому засіданні, на думку суду, позивачкою ОСОБА_1 не доведено в чому саме виявилось порушення її прав, яке вона просить суд захистити шляхом визнання недійсними рішень державних органів влади та державних актів. Відповідно до висновків №7982/594/23 судової будівничо-технічної експертизи від 08.02.2013 року ( т.2 а/с11, сторінка висновку 5) в результаті зіставлення фактичних зовнішніх меж та площі земельної ділянки з межами і площею за державним актом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_1 відповідає даним, вказаним у правовстановлюючих документах.

Правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку із перебудовою гаражу, зазначеному під літ «В» на земельної ділянки ОСОБА_1 та побудованих металевих відкотних воріт, розглядаються судом з урахуванням норм Цивільного кодексу України ( надалі ЦК).

Так, відповідно до вимог ч.1, 7 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення. Яким зобов'язати особу, яка здійснила 9 здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила(здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила(здійснює) будівництво.

При розгляді справ такої категорії суди, також враховують роз'яснення, які надані пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у постанові №6 від 30 березня 2012 року, у пункті п'ятому якого зазначено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК). У пункті двадцятому постанови, роз'яснюється, що до самочинного будівництва відноситься і нове будівництво, реконструкція зі зміною площі та зайняттям земельної ділянки, а також прибудови і надбудови об'єкта нерухомості.

Відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У даному випадку суд вважає доведеним у судовому засіданні з боку позивача ОСОБА_3, що його права як власника будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 порушуються перебудовою розташованого у притул до будинку гаража, в якому надбудована літня кухня та добудована сауна. Відповідно до висновків №7982/594/23 судової будівничо-технічної експертизи від 08.02.2013 року ( т.2 а/с11, пункт 12,13 висновку) гараж ОСОБА_1 з надбудованою літньою кухнею, зблокований із сауною не відповідає вимогам будівельних норм і правил що негативно впливає на будинок ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що у судовому засіданні з боку ОСОБА_1, та її представника було заявлене, про можливість приведення гаражу до первинного стану, на який було отримане право власності, суд вважає, можливим поновлення прав ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок та власними силами привести до первісного стану гараж під літ. «В» розташований за адресою: АДРЕСА_1 демонтувавши самочинно надбудовану над вказаною спорудою літню кухню, та зблоковану з гаражем сауну.

Також суд вважає доведеним у судовому засіданні, що права ОСОБА_3 як власника будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 порушуються при експлуатації металевих відкотних воріт, які розташовані на земельної ділянці ОСОБА_1 на огороджувальних конструкціях прилеглих до будинку ОСОБА_3 . Відповідно до висновків №7982/594/23 судової будівничо-технічної експертизи від 08.02.2013 року ( т.2 а/с11, пункт 14 висновку) при експлуатації воріт вібраційне навантаження, яке постійно виникає в момент відкривання і закривання, могло вчинити негативний вплив на огороджувальні конструкції будинку, що виразилося в появі тріщин в несучій стіні вищевказаного будинку. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт у приміщенні постраждалому в результаті експлуатації відкотних воріт становить 2236 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 60, 110, 169, 208-215, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо : визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 від 20 квітня 1999 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №2218; визнання недійсним рішення Одеського міськвиконкому №734 від 17.07.1998 року « Про надання у приватну власність земельної ділянки, площею 517 кв.м. ОСОБА_6, про прийомку до експлуатації двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2; визнання недійсним свідоцтва НОМЕР_1 від 01 вересня 1998 року про право власності на домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_2 зобов'язання ОСОБА_2 демонтувати чистину даху його будинку, за адресою: м. Одеса, вул. Костанді, 13/а та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат.

Задовольнити частково вимоги ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_2 проживаючого АДРЕСА_2) та зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок та власними силами привести до первісного стану гараж під літ. «В» розташований за адресою: АДРЕСА_1 демонтувавши самочинно надбудовану над вказаною спорудою літню кухню, та зблоковану з гаражем сауну; зобов'язати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 і/н. НОМЕР_3 проживаючу у АДРЕСА_1) власними силами та за власний рахунок демонтувати належну їй конструкцію відкотних воріт домобудівні за адресою: АДРЕСА_1 які прилягають до несучої стіни домобудівні літ « А» за адресою: АДРЕСА_2 належної ОСОБА_2; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду на ремонтно-відновлювальні роботи, спричинену у результаті експлуатації металевих відкотних воріт, у розмірі 2236 ( дві тисячі двісті тридцять шість) гривень, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані із оплатою державного мита 8,50 грн., ЫТЗ судового процесу 7,50 грн., та оплату експертного дослідження 1032 грн., на загальну суму 1048 ( одна тисяча сорок вісім) грн.

Відмовити ОСОБА_2 у позовних вимогах - визнання недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1996 року №591, у частині надання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0561 га., в межах згідно плану; визнання недійсним рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 26 січня 2001 року, №2125-ХХІІІ у частині надання ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 в межах згідно з планом; визнання недійсним державного акту на права приватної власності на землю виданого 16 січня 1997 року, ні ім'я ОСОБА_1, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1996 року №591, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №68; визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю виданого 02 квітня 2001 року, на ім'я ОСОБА_1 на підставі рішення Одеської міської Ради народних депутатів від 26 січня 2001 року №2125-ХХІІІ, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №385/6167; відновити межу земельної ділянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 у відповідності з державним актом на право приватної власності на землю від 20.04.1998 року,, шляхом переносу лівої бокової межі суміжної з земельною ділянкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 біля фасадної межі на 0,55 м і біля задньої межі на 0,32 м в сторону земельної ділянки ОСОБА_1 з приведенням її до прямої лінії довжиною 26,12 м.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами що не були присутні у судовому засіданні - десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Луняченко В. О.