Ухвала суду № 3221703, 28.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-1140/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. у справі № А23/208

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ранет”

до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача не зявились,

відповідача Казанцева В. Л.,

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Ранет” подано позов про скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції № 0002921520/3/19268/10/15-241 від 15.05.2006р.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. у справі № А23/208 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.05.2006р. № 0002921520/3/19268/10/15-241 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 237 грн. 65 коп. за затримку сплати узгодженої суми податкового зобовязання 792 грн. 15 коп.; в решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не враховано оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 04.08.2004р. з прийняттям Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови від 21.07.2005р. у справі № 17/75, що є датою узгодження податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 792 грн. 15 коп.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. пп. 5.2.2., 5.2.4., 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач в запереченнях на касаційну просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 18.11.2005р. № 238/4/160.19097568 в якому зазначено про здійснення сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість 792 грн. 15 коп. із затримкою на 402 календарних дні.

Також судами встановлено, що на підставі акту № 96/231.19097568 від 30.07.2004р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2004р. № 0002222342/0/26/88 про визначення позивачу податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 3992 грн. 05 коп., в т. ч. 792 грн. 15 коп. основного платежу та 3199 грн. 90 коп. штрафних (фінансових) санкцій, яке було визнано недійсним в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 2803 грн. 83 коп. постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2005р. по справі № 17/75.

Крім того, в судових рішеннях зазначено про фактичну сплату позивачем узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 792 грн. 15 коп. платіжним дорученням № 18 від 22.09.2005р., а тому до нього можливе застосування штрафних санкцій лише в розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу пп. пп. 5.2.4., 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слідує, що в разі оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобовязання до суду, таке зобовязання буде вважатись неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення незалежно від того, чи здійснювалось апеляційне узгодження податкового зобовязання відповідно до пп. 5.2.2. вказаного Закону, чи ні.

Згідно ч. 3 ст. 105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Отже, в даному випадку суди попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, обґрунтовано зазначили про узгодження податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 792 грн. 15 коп. саме 21.07.2005р., дня прийняття Дніпропетровським апеляційним господарським судом постанови по справі № 17/75, а, оскільки сплата цього зобовязання здійснена позивачем 22.09.2005р., то застосування штрафних санкцій, відповідно до положень пп. 17.1.7. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, можливе лише в розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, тобто 158 грн. 43 коп.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2006р. у справі № А23/208 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 30.10.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.