Ухвала суду № 3221691, 25.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                              № К-8037/07                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Степашка О. І.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Господарського суду Сумської області від 15.12.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. у справі               № АС12/351-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумифітофармація”

до Державної податкової інспекції в м. Суми,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне казначейство в м. Суми,

за участю Прокуратури Сумської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов’язання вчинити дії,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Клещенко О. М., Шкриль Л. Г.,

третьої особи – не з’явились,

Прокуратури Сумської області – не з’явились,

Генеральної прокуратури України – Білик Л. С.,

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Сумифітофармація”, з урахуванням заяви про часткову відмову від позову, подано позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 1000252306/0/46784 від 18.07.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2006р. в розмірі 62573 грн. 36 коп. та зобов’язання інспекції у строк п’ять днів надати органу державного казначейства відповідний висновок із зазначенням суми 62573 грн. 36 коп., що підлягає відшкодуванню з бюджету.

      Постановою Господарського суду Сумської області від 15.12.2006р.у справі   № АС12/351-06позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 1000252306/0/46784 від 18.07.2006р. та зобов’язано Державну податкову інспекцію в м. Суми надати до Державного казначейства в м. Суми в п’ятиденний термін з набранням законної сили даної постанови висновок про відшкодування позивачу з Державного бюджету ПДВ на суму 62573 грн. 36 коп.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що несплата податку продавцем не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування; умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету; висновки податкових органів подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість.

      Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р.постанову від 15.12.2006р. по даній справі скасовано в частині зобов’язання Державної податкової інспекції в м. Суми надати до Державного казначейства в м. Суми висновок про відшкодування позивачу з Державного бюджету ПДВ в сумі 62573 грн. 36 коп., в іншій частині постанову залишено без змін (відповідно до ч. 2 ст. 205 КАСУ в даному випадку передбачено прийняття постанови).

      При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, а стосовно зобов’язання відповідача надати висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість зазначив, що задоволення позову в цій частині не відповідає матеріально-правовому способу захисту визначеного законом права.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову, скасувати ухвалу в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. п. 1.3., 1.8. ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4., п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Позивач, третя особа та Прокуратура Сумської області заперечення на касаційну скаргу не подали.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників відповідача та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 12.07.2006р. № 4430/23-6-31397624 про результати невиїзної позапланової перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2006р. в якому зазначено про неможливість підтвердити заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування за цей період, що пов’язано з відсутністю факту надмірної сплати податку до Державного бюджету в сумі 62573 грн. 36 коп. по придбанню товару від ПКП “Еліпс”, постачальником якого є ТОВ “Імест”.

      Також судами зазначено, що попередньою перевіркою (акт від 15.05.2006р.     № 3242/23-6/31397624) підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2006р. в розмірі 175752 грн.

      Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на січень 2006р.) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

      При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

      При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

      Згідно пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

      Визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому будь-які порушення такими постачальниками вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку – покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

      Відповідно до пп. 7.7.8. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов’язаний повідомити про це орган державного казначейства; орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження; після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п’яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов’язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

      Таким чином апеляційний господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову щодо зобов’язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, які не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. у справі № АС12/351-06 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Степашко О. І.

Ухвала складена у повному обсязі 28.03.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                   Міненко О. М.