Рішення № 32216485, 05.07.2013, Вільхівський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Артемівський районний суд м. Луганська)

05.07.2013

Справа № 1203/10910/2012

Провадження № 2/434/405/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 липня 2013 року Артемівський районний суд міста Луганська в складі: головуючого - судді Река А.С., при секретарі - Малько А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2012 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго», від імені якого діє представник за довіреністю, пред'явило дійсний позов, який було уточнено. Просило стягнути з ОСОБА_1, заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, що утворилась за період з 01.10.2003 року по 01.03.2013 року в сумі 13458,07 грн., в тому числі основний борг - 9033,16 грн., інфляційні нарахування - 3268,58 грн., 3% річних - 1156,33 грн., і судові витрати мотивуючи тим, що відповідач належним чином не виконує зобов'язання щодо оплати отриманих послуг.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву в якій просила суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості по платі за послуги з газопостачання, та розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяці, і розглянути справу без її участі.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, розташована у багатоповерховому будинку та забезпечується центральним опаленням та гарячим водопостачанням, послуги з якого надаються Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго» (а.с.4)

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини в сфері комунальних послуг, в яких ЛМКП «Теплокомуненерго» є виробником послуг з централізованого опалення, що надаються до будинку, де розташована вищезазначена квартира, а споживачем - власник або мешканець квартири. Дійсні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплозабезпечення», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. N 630, нормами ЦК України.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 162 ЖК України регламентує, що власник квартири зобов'язаний вносити плату за комунальні послуги згідно затверджених в установленому порядку тарифами.

Згідно ст.1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Поняття «споживач» також надано у ч.1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 р. N 630, згідно якої це особа, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Обов'язковість укладання договору виробника послуг і споживача вищезазначеними нормативними актами не передбачена.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач періодично здійснювала оплату за спожиті послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, що підтверджується витягом з особового рахунку № НОМЕР_2, та свідчить про наявність між сторонами фактичних договірних правовідносин.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідач свої зобов'язання не виконала, чим порушила майнові права позивача.

Представником позивача на адресу суду була надана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої сума заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання у період з 01.10.2003 року по 01.03.2013 року складає: 13622,95 гривень, з яких - основний борг складає - 9015,15 гривен; інфляційні нарахування в сумі - 3361,19 гривень; 3% річних в сумі - 1246,61 гривень.

27.03.2013 року ОСОБА_1, надала до суду заяву в якій просила застосувати строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 01.10.2003 року по 01.03.2013 року.

Згідно п.3 п.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ЦК УРСР (1963 р.) для звернення до суду з позовом було встановлено трирічний строк позовної давності, який повинен був застосовуватись судом незалежно від волі і думки сторін. Пропуск строку позовної давності був підставою для відмови у позові, за виключенням тих випадків, коли суд за клопотанням позивача визнає поважною причину пропуску строку позовної давності і знайде причини для його поновлення.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань і 3% річних суд виходить з наступного:

Закон не передбачає такого поняття, як «інфляційні нарахування»; позивач посилається на ст. 625 ЦК України, в якій таке поняття відсутнє. Позивачем не вірно витлумачені норми і поняття даної статті закону. Крім того, дана норма закону розповсюджується на випадки наявності грошових зобов'язань, зокрема з послуг фінансового характеру, або які виникли з інших законних підстав. В даному випадку йдеться мова про поточну оплату комунальних послуг, які не є послугами фінансового характеру. Тому відсутні підстави для застосування даної норми закону до цих правовідносин.

Згідно Постанови КМУ, що регулює питання нарахування плати за комунальні послуги, за несвоєчасну сплату комунальних послуг передбачено нарахування пені; інші нарахування за комунальні послуги не передбачені.

Договору між сторонами, якими б було передбачено такі наслідки, також не укладалось.

Крім того, суд враховує, що позивач не довів правильності поданих ним розрахунків і не зміг їх обґрунтувати.

Таким чином суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

Згідно зі ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи незадовільний стан здоров'я відповідачки та скрутне матеріальне становище, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяців.

З урахуванням встановлених судом правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за період з 01.11.2009 року по 01.03.2013 року в сумі 3607,71 гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст.ст. 217, 360, 526 ЦК України, ст. 162 ЖК України, ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, холодному та гарячому водопостачанню та водовідведенню, ст.ст.10,11,60, 88, 212-215, 217 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м. Луганськ, вул. К. Маркса, 54, р/р 260383016130 в ФЛОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 24047779) заборгованість по платі за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.11.2009 року по 01.03.2013 року в сумі 3607 (три тисячі шістсот сім) гривень 71 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м. Луганськ, вул. К. Маркса, 54, р/р 260383016130 в ФЛОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 24047779) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяця, стягуючи щомісячно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м. Луганськ, вул. К. Маркса, 54, р/р 260383016130 в ФЛОУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 304665, код ЄДРПОУ 24047779) в рахунок погашення заборгованість по платі за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01.11.2009 року по 01.03.2013 року по 150 (сто п'ятдесят) гривень 32 копійки.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання через Артемівський районний суду м. Луганська у десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення було виготовлено 05.07.2013 року.

Суддя А.С. Река