Ухвала суду № 32215888, 03.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" липня 2013 р. м. Київ К/800/27746/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представника позивача Кліща А.О.,

представника відповідача Грембовського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року

у справі № 2а-15817/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Кепітал Інвест» (далі - позивач, ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0001042303 від 14.02.2012 року та № 0001332303 від 28.02.2012 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та ч. 4, ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 69, ст. 70, ч. ч. 1, 3, 4, ст. 71, ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 86, ст. 138, ст. 159, ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України , з обставин і обґрунтувань, викладених в касаційній скарзі.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Будівельне Управління 26» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами перевірок складені акти перевірок від 13.02.2012 року № 54/23-3/340447146 та від 01.02.2012 року № 39/23-3/34047146.

Згідно з висновками, викладеними в актах перевірки, ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» порушило вимоги п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у відповідних перевіряємих періодах на 2 973 919, 00 гривень та на 200 000,00 гривень.

Висновки Акту перевірки від 01.02.2012 року № 39/23-3/34047146 та Акту перевірки за № 54/23-3/34047146 від 13.02.2012 року відповідач обґрунтовує перевіркою ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва місцезнаходження ТОВ «Будівельне Управління 26» та поясненнями гр. ОСОБА_4

Так, в актах перевірок вказується на те, що ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» неправомірно включило до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 2 973 919,00 гривень та в сумі 200 000,00 гривень за рахунок отриманих від ТОВ «Будівельне Управління 26» податкових накладних у липні 2011 року та серпні 2011 року.

Вказані висновки відповідача обґрунтовуються тим, що ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва отримало пояснення у директора ТОВ «Будівельне Управління 26» ОСОБА_4 про те, що до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення останній не має, печаткою підприємства не користувався, підприємницьку діяльність від імені ТОВ «Будівельне Управління 26» не здійснював, податкову звітність підприємства не складав, не підписував та не подавав її до ДПІ, нікого не уповноважував на проведення таких дій і, тому, податкові накладні, що складені ТОВ «Будівельне Управління 26», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» суми ПДВ 2 973 919,00 гривень та 200 000,00 гривень.

На підставі висновків, викладених у актах перевірок ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» винесено податкове повідомлення-рішення № 0001042303 від 14.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 200 000,00 гривень і нараховано штрафні санкції в сумі 50 000,00 гривень та податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0001332303 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 2 973 919,00 гривень і нараховано штрафні санкції в сумі 743 480,00 гривень за порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій надали правову оцінку встановленим обставинам на підставі норм ПК України, що підлягали застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на наступне .

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що перевіряючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з виконання робіт та перерахування коштів за поставлений товар, які стали підставою для нарахування ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» податкового кредиту.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Тому, враховуючи дослідження судами попередніх інстанцій факту реального здійснення позивачем господарської операції з придбання послуг з виконання робіт за договорами будівельного підряду, в результаті чого підтверджено отримання позивачем послуги з метою використання у господарській діяльності, доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення, які викладені у касаційній скарзі та які збігаються з наведеними в актах перевірки обставинами, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішени.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі № 2а-15817/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько