Постанова № 32215519, 11.06.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року 810/2182/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень, -

В С Т АН О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 р. №0004171710.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що з нею отримано оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 127984,96 грн., в тому числі 102251,97 грн. за основним платежем та 25732,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Пояснює, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акту від 25.03.2013 р. №2/17/НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки податкової звітності ОСОБА_1» (далі - Акт перевірки).

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач - Бориспільська ОДПІ Київської області ДПІ Київської області ДПС проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС проведено камеральну перевірку з питання дослідження показників податкової звітності, а саме, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) ФОП ОСОБА_1, поданих за період з лютого 2010 р. по грудень 2012 р., та визначення необхідності його реєстрації платником ПДВ, за результатами якої складено Акт перевірки.

Вказує, що перевіркою встановлено порушення п.183.1 ст. 183 ПК України, що призвело до заниження ПДВ (визначеного у відповідності до п.10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за ставкою 20%) в сумі 102251,97 грн. На підставі чого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та відповідає нормам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС проведено камеральну перевірку з питання дослідження показників податкової звітності, а саме, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) ФОП ОСОБА_1, поданих за період з лютого 2010 р. по грудень 2012 р., та визначення необхідності його реєстрації платником ПДВ, за результатами якої складено Акт перевірки.

Перевіркою встановлено порушення п.183.1 ст. 183 ПК України, що призвело до заниження ПДВ (визначеного у відповідності до п.10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за ставкою 20%) в сумі 102251,97 грн.

Не погоджуючись з Актом перевірки ФОП ОСОБА_1 надало свої заперечення до Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС.

За результатами розгляду матеріалів перевірки та заперечень до Акту перевірки Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення №0004171710 від 12.04.2013 р. Бориспільської ОДПІ Київської області, яким визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 127984,96 грн., в тому числі 102251,97 грн. за основним платежем та 25732,99 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована в Бориспільській РДА Київської області 12.06.2000 р.

Як платника податку, ФОП ОСОБА_1 було взято на податковий облік Бориспільської ОДПІ Київської області 12.06.2000 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в період часу, який охоплюється камеральною перевіркою (результати якої були викладені в Акті від 25 березня 2013 р.), перебувала на загальній системі оподаткування та не здійснювала нарахування, утримання та сплату до Державного бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням »кальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без) урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місце проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, з наведеної вище норми акту регулювання податкових правовідносин вбачається, що обов'язок особи зареєструватись як платник податку на додану вартість в органах) державної податкової служби, а також нараховувати, утримувати і сплачувати податок на здану вартість, виникає з моменту коли загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що сплачена такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, без урахування податку на додану вартість, сукупно перевищує 300000,00 грн.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання, товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість). Аналогічним чином регулюється порядок визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником податку на митну територію України.

Таким чином, базою оподаткування операцій з постачання товарів ПДВ є договірна (ринкова) ціна товару, за виключенням ПДВ.

В подальшому, постачальник, на підставі п. п. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194 ПК України, визначає податок у розмірі 17 відсотків (п.10 підрозділу 2 розділу XX ПК України - ставка 20 %) від бази оподаткування та додає його до ціни товарів.

Отже, якщо особа здійснює господарську діяльність з постачання товарів і при цьому є і платником податку на додану вартість, сформована ним остаточна договірна (ринкова) ціна товару завжди буде включати 20 відсотків податку на додану вартість (за виключенням випадків, якщо такий суб'єкт господарювання здійснює операції, які не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку).

Тому, виходячи з положення п. 181.1. ст. 181 ПК України необхідно визначати за кожні наступні 12 календарних місяців не лише загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів позивачем, але й встановити чи містять ціни товарів, що поставляються позивачу, податок на додану вартість та чи був такий непрямий податок сплачений споживачами в складі ціни товарів, що поставляються позивачем. За наявності підтвердження вказаних обставин, податок повинен бути обов'язково вирахуваний із загальної суми операцій з постачання товарів, оскільки в такому випадку сума податку на додану вартість, сплаченого позивачем, не може бути віднесена ним до податкового кредиту, з тих підстав, що позивач не є платником податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу на те, що настання обставин, передбачених п.181.1. ст. 181 ПК України, є лише підставою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а тому така особа до дати реєстрації та отримання відповідного свідоцтва, не має права нараховувати, утримувати та сплачувати податок на додану вартість, а також на таку особу не розповсюджуються всі ті права та обов'язки платника податку на додану вартість, окрім тих, що пов'язані з відповідальністю за його не сплату. Тому, положення п.181.1. ст.181 ПК України, яке містить умову необхідну для розрахунку сум від здійснення операцій з постачання товарів і полягає у вирахуванні податку на подану вартість, закономірно не може містити податок на додану вартість, розрахунок якого здійснювався б з торгівельної націнки особою, яка лише перевіряються на наявність ознак такого платника податку. Такий податок на додану вартість з торгівельної націнки, може бути доданий до ціни товару лише особою, яка здійснює постачання товарів та зареєстрована як платник податку на додану вартість і такий податок визначається такою особою як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Як випливає з Акту камеральної перевірки, за період з лютого 2010 р. по січень 2011 р., тобто за 12 послідовних місяців, обсяг операцій з постачання позивачем товарів, які є об'єктом оподаткування, становить нібито 300609,04 грн., тобто з перевищенням граничної суми на - 609,04 грн.

Загальна сума кошів від здійснення операцій з постачання позивачем товарів у розмірі 300609,04грн. за період з лютого 2010 р. по січень 2011 р., була розрахована відповідачем виходячи лише зі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій.

Однак, відповідач, під час розрахунку суми оподаткованих операцій позивача, не виконав вимоги п. 181.1. ст. 181 ПК України, оскільки не вирахував податок на додану вартість із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, порядок визначення та розрахунку якого було наведено вище.

Суд звертає увагу, щодо на наявність однієї із поставок товарів позивачу в межах дії господарського договору, з поміж рядку інших правочинів, на підставі яких були поставлені товари в період з лютого 2010 р. по січень 2011 р., яка дає підстави для висновку про відсутність загальної суми від здійснення операцій з поставки позивачем товарів у розмірі який би перевищив 300000,00 грн., зокрема.

12.02.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Авант Трейд» був укладений договір поставки товарів за № 1180-10, на підставі п. 1.1. якого, ТОВ «Авант Трейд» зобов'язується передавати у власність ФОП ОСОБА_1 алкогольні напої, які останній зобов'язаний приймати та оплачувати даний товар.

При цьому, ТОВ «Авант Трейд» є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію його платником податку на додану вартість за №100263794 серії НБ №136003, виданого Горлівською ОДПІ.

На підставі вказаного вище договору поставки, ТОВ «Авант Трейд» 07.04.2010 р., 28.04.2010 р., 30.04.2010 р. та 05.05.2010 р. поставив позивачу алкогольні напої, ціна яких становить 4813,00 грн., при цьому податок на додану вартість, який доданий до ціни товару, складає 802,21 грн., про що свідчать видаткові накладні: № 19 628/19574 від 07.04.2010 р., № 28 738/29101 від 28.04.2010 р., № 30 6737/31169 від 30.04.2010 р. Ціну за поставку вказаних товарів, позивач в повному обсязі сплатив, про що свідчать фіскальні чеки: від 21.04.2010 р. та 31.05.2010 р., які містять відомості як щодо сплати ціни товару так і податку на додану вартість, який доданий до ціну товару.

Судом встановлено, що в подальшому, позивач здійснюючи свою господарську діяльність з роздрібної торгівлі переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, реалізувала товар кінцевим споживачам, про що свідчать фіскальні чеки в книзі обліку розрахункових операцій №1004001882р/6.

Позивачем також було укладено і ряд інших господарських договорів, на підставі яких суб'єкти господарювання здійснювали постачання товарів. Всі, без виключення, постачання товарів суб'єктами господарювання позивачу здійснювались за цінами, до яких був доданий податок на додану вартість, який складає 20 % ціни товару.

У зв'язку з вищевикладеним, включення до загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів, податку на додану вартість у розмірі 802,21 грн., який повинен бути обов'язково вирахуваний відповідачем під час визначення ним наявності підстав, передбачених п.181.1. ст.181 ПК України, для обов'язкової реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Вирахувавши податок на додану вартість у розмірі 802,21 грн., позивач втрачає ознаки платника податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, (з лютого 2010 р. по січень 2011 р.), сукупно не буде перевищувати 300000,00 грн., і становитиме 299806,83 грн.

Про включення податку на додану вартість до загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів також свідчать звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за лютий, березень, квітень 2010 р., поданих до Бориспільської ОДПІ, зареєстрованих нею та з приводу даних і відомостей в яких відповідачем не було висловлено жодних зауважень, а також книга обліку розрахункових операцій №1004001882р/6, зареєстрованої Бориспільською ОДПІ 02.10.2009 р., яка містить денні звіти від їх реалізації за кожен день.

Отже, висновки контролюючого органу в Акті камеральної перевірки про те, що позивач зобов'язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість, подати реєстраційну заяву та сплачувати податок на додану вартість - не відповідає вимогам п. 181.1. ст. 181 ПК України, оскільки загальна сума від здійснення операцій з постачання позивачем товарів та сплачена йому, без урахування податку на додану вартість, за період з лютого 2010 р. по січень 2011 р., сукупно не перевищувала 300000,00 грн.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем п.183.1 ст. 183 ПК України що призвело до заниження ПДВ (визначеного у відповідності до п.10 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за ставкою 20%) в сумі 102251,97 грн. є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 р. №0004171710. є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2013 р. №0004171710. Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 63 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 червня 2013 р.