Ухвала суду № 3221521, 22.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-38637/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Бившевої Л. І.,

                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Костенка М. І.,

                                                           Маринчак Н. Є.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 15.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі № 7/317-АП-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Бериславський машинобудівний завод”

до Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

встановив:

      Відкритим акціонерним товариством “Бериславський машинобудівний завод”, з урахуванням послідуючої заяви про уточнення позовних вимог,подано позовпро визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області № 0001362301/0 від 10.07.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 99028 грн. 71 коп.

      Постановою Господарського суду Херсонської області від 15.08.2006р., залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі № 7/317-АП-06 позов задоволено.

      Судові рішення мотивовані тим, що позивач одержав продукцію від суб’єктів господарювання, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість та надали відповідні вимогам законодавства податкові накладні, а тому правомірно сформував податковий кредит; господарські операції позивача з його контрагентами не визнані недійсними у встановленому законодавством порядку; нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для його нарахування за умови її відповідності вимогам законодавства та виписки особою, що має на це право.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 1.8. ст. 1, п. 7.4., п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та зазначив, що однією з обов’язкових вимог включення до податкового кредиту з податку на додану вартість є його сплата до Державного бюджету України, а право на його відшкодування виникає лише при надмірній сплаті, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті цього податку в ціні товару.

      Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 28.06.2006р. № 75/23/00211004 про результати додаткової невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету за результатами проведених зустрічних перевірок за перше півріччя 2005 року в якому зазначено про зменшення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ в розмірі 99028 грн. 71 коп., відповідно по періодах: в січні 2005 року на суму 16333 грн. 33 коп., в квітні 2005 року на суму 63527 грн. 78 коп., в травні 2005 року на суму 19167 грн. 60 коп. у зв’язку з відсутністю факту сплати ПДВ в бюджет постачальниками позивача та неможливістю підтвердити включення ПДВ до їх податкових зобов’язань.

      Відповідно до пп. 7.2.1., абз. 1, 3 пп. 7.2.3., пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну; податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

      Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

      Відповідно до п. 1.8. ст. 1, пп. пп. 7.7.1., 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом; суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду; у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

      Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична надмірна оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг), які підтверджені виписаними відповідно вимог чинного законодавства податковими накладними особами, які зареєстровані як платники такого податку, а підставою є дані податкової декларації за звітний податковий період. При цьому будь-які порушення такими постачальниками вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку – покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бериславському районі Херсонської області відхилити, а постанову Господарського суду Херсонської області від 15.08.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2006р. у справі № 7/317-АП-06 залишити без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                             Бившева Л. І. 

                                                                       (підпис)                                           Голубєва Г. К.

(підпис)                                          Костенко М. І.

(підпис)                                        Маринчак Н. Є.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                   Міненко О. М.