Ухвала суду № 3221506, 18.11.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-1618/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2008р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Маринчак Н. Є.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № А38/254-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Завод “Дніпропрес”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача Тарасюк О. Л.,

відповідача Кравченко М. В.,

встановив:

Відкритим акціонерним товариством “Завод “Дніпропрес”, з урахуванням послідуючого клопотання, подано позов про визнання повністю недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську № 0000678811/0/11891 від 11.05.2006р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства в розмірі 79725 грн. 11 коп.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № А38/254-06 позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що згідно укладеного позивачем з ДП ВО “Тяжпромекспорт” контракту останній здійснив часткову оплату за отриману продукцію; 17.10.2005р. сторони контракту уклали акт звірки взаєморозрахунків та здійснили залік зустрічних однорідних вимог, що не суперечить цивільному законодавству та законодавству про зовнішньоекономічну діяльність; пеня за порушення термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями не є податковим зобовязанням і процедура адміністративного оскарження, передбачена Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на прийняті органами державної податкової служби рішення про її застосування не поширюється; перевірка здійснена відповідачем неправомірно.

Також рішення обґрунтовані можливістю позивача укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, права самостійного визначенням ним форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 8 Конституції України, ч. 2 ст. 1 ЦК України, ст. ст. 1, 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу без змін як таких, що ухвалені з дотриманням норм чинного законодавства, з повним та всебічним дослідженням та урахуванням всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 28.04.2006р. № 166-08-02/1-05748772 про результати невиїзної документальної перевірки з питання повноти та своєчасності розрахунків у сфері ЗЕД при виконанні експортних контрактів за період з 01.03.2004р. по 01.04.2006р. в якому зазначено, зокрема, про надходження оплати за відвантажену продукцію згідно контракту № 44-184/03700/240-15 від 17.12.2004р. не у повному обсязі та з порушенням термінів, передбачених ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а також про встановлення станом на 01.04.2006р. простроченої дебіторської заборгованості в сумі 29825,73 дол. США, термін погашення якої 02.11.2005р.

Додатково судами встановлено укладення 14.10.2005р. між позивачем та ДП ВО “Тяжпромекспорт” додаткової угоди № 3 до контракту № 44-184/03700/240-15 від 17.12.2004р. в якій зазначена можливість оплати поставленої продукції, зокрема, шляхом здійснення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог (ст. 410 ЦК Російської Федерації), і, як наслідок, підписання 17.10.2005р. акту звірки взаєморозрахунків, по якому здійснено такий взаємозалік.

Відповідно до ч. 4 ст. 6, абз. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України; всі субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” регулює порядок припинення зобовязань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобовязання в інший спосіб, зокрема зарахуванням.

Відносини позивача з ДП ВО “Тяжпромекспорт” ґрунтуються на умовах контракту № 44-184/03700/240-15 від 17.12.2004р., а тому є цивільно-правовими, і на них поширюються в тому числі і загальні правила цивільного законодавства.

Згідно ст. 601 ЦК України зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Для проведення зарахування необхідна наявність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобовязань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте воно може здійснюватися за згодою обох сторін у разі підписання ними угоди про припинення зобовязання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди обома.

Ні зазначені норми, ні будь-які інші норми чинного законодавства не містять застережень про неможливість припинення зобовязань, які виникають згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, встановивши здійснення ДП ВО “Тяжпромекспорт” часткової оплати позивачу та взаємозаліку між ними зустрічних однорідних вимог на залишок заборгованості по контракту № 44-184/03700/240-15 від 17.12.2004р., суди попередніх інстанцій правомірно визнали відсутність в даному випадку у відповідача підстав для прийняття оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Помилкове зазначення, зокрема судом першої інстанції, про не поширення дії Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на правовідносини у сфері ЗЕД та неправомірність здійснення у звязку з цим перевірки позивача відповідачем всупереч преамбулі зазначеного Закону в даному випадку не вплинуло на зміст і правильність прийнятих судових рішень.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень застосованих норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України,

ухвалив:

1. Залишити касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. у справі № А38/254-06 без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Маринчак Н. Є.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

Ухвала складена у повному обсязі 24.11.2008р.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.