Рішення № 32214939, 03.07.2013, Сніжнянський міський суд Донецької області

Справа № 0545/8583/2012

Провадження № 2/244/259/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

"03" липня 2013 р. Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.

при секретарі Нечипоренко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Служба єдиного замовника» м. Сніжне, виконавчого комітету Сніжнянської міської ради, Сніжнянської міської ради, державної міграційної служби Сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Сніжнянського МВ ГУМВС України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Сніжнянської міської ради, договорів піднайму, свідоцтва про право власності, зобов'язання зняти з реєстрації, виселення, виключення з реєстру прав власників, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом до комунального підприємства «Служба єдиного замовника» м. Сніжне, виконавчого комітету Сніжнянської міської ради, Сніжнянської міської ради, державної міграційної служби Сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Сніжнянського МВ ГУМВС України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_1. Посилалася на таке. На підставі рішення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради від 16.12.1992 року їй був виданий ордер №572 від 17.12.1992 року на житлову квартиру АДРЕСА_1. 12.02.1993 року вона вселилась та була прописана в цій квартирі. В листопаді 2010 року їй стало відомо про те, що винесено заочне рішення Сніжнянським міським судом від 19.05.2006 року про зняття її з реєстрації та визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Вказане рішення було скасовано 17.07.2012 року. Відповідачі вселили сім'ю ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 та надали згоду на укладання договору піднайму. Після того, відповідачі ОСОБА_4 приватизували зазначену квартиру 28.02.2007 року. Просить визнати незаконним рішення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради №375 від 23.07.2003 року, визнати незаконним розпорядження міського голови від 07.11.2007 року №805-Р про передання квартири АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; визнати незаконним рішення Сніжнянської міської ради на дозвіл приватизації відповідачами ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1, визнати незаконними договори піднайму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ДП ЖЕУ №1 від 04.08.2003 р. та 27.04.2004 р., визнати незаконним свідоцтво про право власності №1224-П виданого виконкомом Сніжнянської міської ради, зобов'язати сектор громадянства, міграції та реєстрації зняти з реєстрації відповідачів ОСОБА_4 з кв. АДРЕСА_1, виселити відповідачів ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, зобов'язати державну реєстраційну службу управління юстиції м. Сніжне виключити з реєстру реєстрації прав власників України як власників квартири АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивачка та її представник за договором ОСОБА_5 позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним.

Відповідачка ОСОБА_4, представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, комунального підприємства «Служба єдиного замовника» - адвокат ОСОБА_6 позов не визнали, ОСОБА_6 пояснив, що відповідачка покинула оспорювану квартиру напризволяще в 1999 році. З доданих ОСОБА_1 матеріалів вбачається, що вона з початку 2000-х років мешкає в місті Волноваха. ОСОБА_1 порушувались вимоги ст.. 78, 10, 177 ЖК, вона не сплачувала за комунальні послуги. Їй з 2003 року було відомо про те, що ОСОБА_2 вселилася в оспорювань квартиру разом з дітьми, що підтверджується доказами. Вважає, що оспорювана квартира приватизована правомірно, оскільки приватизація є публічним правочином і на момент її здійснення мала всі законні підстави.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились.

Відповідач виконавчий комітет Сніжнянської міської ради, Сніжнянська міська рада в письмових запереченнях позов не визнали, пояснили, що дійсно виконкомом приймалися зазначені рішення, які ніким не оскаржувались, актів прокурорського реагування не надходило, вважають, що підстав для визнання незаконними рішень не має, просять відмовити у позові.

Представник відповідача державної міграційної служби Сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Сніжнянського МВ ГУМВС України позов не визнав, пояснили, що позов пред'явлений до неналежного відповідача, крім того повинний бути поданий по КАС.

Представник служби у справах дітей в судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки він порушує права малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

04.08.2003 р. був укладений договір піднайму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ДП ЖЕУ №1 строком на один рік. В п. 4 вказаного договору зазначено, що санітарно-технічний стан квартири - антисанітарний. (т.1 а.с. 12)

27.04.2004 року був укладений договір піднайму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ДП ЖЕУ №1 строком на два роки. В п. 4 вказаного договору зазначено, що санітарно-технічний стан квартири - антисанітарний. (т.1 а.с. 11).

23.07.2003 року виконавчим комітетом Сніжнянської міської ради було ухвалено рішення №375 «Про надання згоди на оформлення договору піднайму з гр.. ОСОБА_4» Згідно цього рішення надано згоду ДП ЖЕУ №1 на оформлення договору піднайму на заселення гр.. ОСОБА_4 у зруйновану двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, основний квартиронаймач якої ОСОБА_1 не мешкає в цій квартирі з 1999 року (т.1 а.с.82).

Рішенням виконавчого комітету Сніжнянської міської ради №553 від 16.08.2006 року «Про надання житлового приміщення ОСОБА_4, яка перебуває на квартирному обліку у виконкомі міськради» надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на склад її сім'ї - з особи (вона, дві дочки), яка перебуває на першочерговій черзі на отримання житлових приміщень під №73 з 24.03.2003 року, як сім'я при народженні близнюків (т.1 а.с. 112).

Згідно розпорядження міського голови м. Сніжне №805-р від 07.11.2007 р. «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність гр.. ОСОБА_4» прохання наймача ОСОБА_4 про приватизацію квартири в якій вона мешкає за адресою АДРЕСА_1 задоволено та передана їй вказана квартира в спільну сумісну власність (т.1 а.с.83).

Рішенням Сніжнянської міської ради №5/20-904 від 21.12.2007 року затверджено розпорядження міського голови №805-р від 07.11.2007 р.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.02.2008 року власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кожна по 1/3 частині (т.1 а.с. 10).

17.12.1992 року був виданий ордер на житлове приміщення №572 ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8).

Як вбачається з форми Б в квартирі АДРЕСА_1 значаться зареєстрованими: ОСОБА_1 з 12.02.1993 року; ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - з 08.08.2003 року, ОСОБА_7 з 07.04.2010 року (т.1 а.с. 13, 106 зворот).

29.08.2006 року виданий ордер на житлове приміщення №36 ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.113).

07.11.2007 року видане свідоцтво про право власності на житло №1224-П від 07.11.2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.113 зворот).

Згідно домової книги на квартиру АДРЕСА_1 в ній значаться зареєстрованими ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - з 07.09.2006 року, ОСОБА_7 з 07.04.2010 року (т.1 а.с.114-115).

Заочним рішенням Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року за позовом комунального підприємства «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язано відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Сніжнянського МВ УМВС України в Донецькій області зняти з реєстрації ОСОБА_1 за цією ж адресою (т.1 а.с. 118).

Вказане заочне рішення Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року скасовано рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17.07.2012 року та у позові комунального підприємства «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зняття з реєстрації відмовлено (т.1 а.с.121-122).

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, що діяла на час приватизації оспорюваної кватири ОСОБА_4), приватизації підлягають квартири, які використовуються громадянами на умовах найму. Згідно з ч.2 ст. 8 вказаного Закону передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно із ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону № 2482-XІІ у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_1 незаконно була знята з реєстрації за постійним місцем її проживання на підставі рішення, яке наданий час скасовано, а тому приватизація спірного житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 відповідачами ОСОБА_4 була проведена з порушенням вимог ст.. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", суд вважає за необхідне для поновлення порушених прав позивачки на житло, визнати незаконним розпорядження міського голови №805-р від 07.11.2007 року «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність гр.. ОСОБА_4» та визнати незаконним свідоцтво про право власності на житло №1224-П від 07.11.2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Але позивачка не просила скасувати розпорядження міського голови №805-р від 07.11.2007 року та свідоцтво про право власності на житло №1224-П від 07.11.2007 року, тому суд не може ви йти за межі позовних вимог і з власної ініціативи скасувати ці правові акт індивідуальної дії.

Позивачка в своєму позові просила визнати незаконними договори піднайму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ДП ЖЕУ №1 від 04.08.2003 р. та 27.04.2004 р., але суд прийшов до висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правила піднайму жилого приміщення регулюються нормами ст. 91 Житлового кодексу України, який передбачає, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї, які проживають разом з ним, і за згодою наймодавця здавати в піднайом жиле приміщення у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з вищезазначених договорів, вони укладалися з наймодавцем, в особі ДП ЖЕУ № 1 та піднаймачем ОСОБА_4, всупереч ст.. 91 ЖК України, яка передбачає, що стороною повинний бути наймач, яким на той час була ОСОБА_1, але нею цей договір не укладався, її згоди не отримували на піднайом оспорюваної квартири.

Відповідно до змісту ст.ст. 11,15 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судових захист. Захист же цивільних - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК. Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно п.2 ч.1 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним, а згідно п.10 ч.1 ст. 16 ЦК України незаконним може бути визнано рішення, дія чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Договори піднайму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 та ДП ЖЕУ №1 від 04.08.2003 р. та 27.04.2004 р. по суті є саме правочинами, а тому суд не може визнати їх незаконними, як просить позивач в своєму позові, а розглядати питання про визнання їх недійсними чи розірвання їх в судовому порядку у суду підстав не має, бо позивачка про це не просить в своєму позові. Тому, керуючись ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд не може вийти за межі позовних вимог.

В той же час, позовні вимоги про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради №375 від 23.07.2003 року «Про надання згоди на оформлення договору піднайму з гр.. ОСОБА_4» підлягають задоволенню з вищенаведених підстав.

Позовні вимоги про виселення відповідачів ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки суперечать вимогам діючого законодавства. Так, ч. 3 ст. 116 ЖК передбачає, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Згідно статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду виконком районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення.

Статтею 59 ЖК України передбачено, що ордер на жиле приміщення може бути визнаний недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянином не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері житлове приміщення та в інших випадках.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі ОСОБА_4 вселилися в квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордеру на житлове приміщення №36 від 29.08.2006 року, тобто вони не самоправно зайняли жиле приміщення, а з дозволу виконкому Сніжнянської міської ради, позивачка не просить визнати цей ордер недійсним, отже підстав для виселення відповідачів не має.

Позовні вимоги про зобов'язання сектору громадянства, міграції та реєстрації зняти з реєстрації відповідачів ОСОБА_4 з кв. АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, оскільки стаття 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1383-ІV від 11.12.2003 року регулює зняття з реєстрації місця проживання. Згідно цієї норми зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Тобто, ця норма має вичерпний перелік підстав, ні одна з яких не розповсюджується на виникли між позивачкою та відповідачами правовідносини.

Позовні вимоги про зобов'язання державної реєстраційної служби управління юстиції м. Сніжне виключити з реєстру реєстрації прав власників України як власників квартири АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки державна реєстраційна служба управління юстиції м. Сніжне не притягувалась позивачем в якості відповідача по справі. Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч.1 ст. 19 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV віл 01.07.2004 року одними з підстав для державної реєстрації прав є інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Тобто, за наявності документу, що підтверджує припинення прав на нерухоме майно, позивачка має право самостійно звернутися органу державної реєстрації прав разом із заявою, для цього зобов'язання судом не потрібно.

Визнати незаконним рішення Сніжнянської міської ради на дозвіл приватизації відповідачами ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 суд не може, оскільки не вказано про яке саме рішення йдеться, позивач не зазначив найменування, номер та дату цього рішення. Хоча, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що встановлено ч.1 ст. 261 ЦК України.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 не пропустила строк звернення до суду, оскільки про порушення свого права на житло вона дізналася 29.11.2010 року, що підтверджується ухвалою Сніжнянського міського суду Донецької області від 16.05.2012 року по справі №0545/6893/2012 (т.1 а.с.120 зворот). З цієї ухвали вбачається, що копія рішення Сніжнянського міського суду від 19.05.2006 року за позовом комунального підприємства «Служба єдиного замовника» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням отримана ОСОБА_1 саме 29.11.2010 року, з цієї дати починає спливати строк позовної давності, бо саме з цієї дати ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права на житло. Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, допитаних в судовому засіданні суд не приймає до уваги, оскільки ці свідки не засвідчили, що ОСОБА_1 приїздила до оспорюваної квартири в 2003 році та знала про те, що ОСОБА_4 там проживає. Ці свідки взагалі не знають в обличчя ОСОБА_1. В іншій частині показання цих свідків не стосуються предмету спору, оскільки проживання чи не проживання ОСОБА_1 в оспорюваній квартири протягом 1999-2010 року не є предметом позову.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. При поданні позову позивачка сплатила судовий збір в сумі 638 грн. (т.1 а.с.1). Згідно Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI ставка судового збору для позовних заяв немайнового характеру встановлюється в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 107,30 грн., саме стільки повинна була сплатити ОСОБА_1 Зважаючи, що позов задоволений частково, на 30%, тільки в частині відповідачів: виконавчого комітету Сніжнянської міської ради, Сніжнянської міської ради, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір саме з цих відповідачів по 15,32 грн. з кожного.

На підставі ст.. 80 ч. 2 ЦПК України необхідно повернути ОСОБА_1 переплачений судовий збір в сумі 530,70 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Служба єдиного замовника» м. Сніжне, виконавчого комітету Сніжнянської міської ради, Сніжнянської міської ради, державної міграційної служби Сектор громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Сніжнянського МВ ГУМВС України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Сніжнянської міської ради, договорів піднайму, свідоцтва про право власності, зобов'язання зняти з реєстрації, виселення, виключення з реєстру прав власників задовольнити частково.

Визнати незаконним рішення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради №375 від 23.07.2003 року «Про надання згоди на оформлення договору піднайму з гр.. ОСОБА_4»

Визнати незаконним розпорядження міського голови №805-р від 07.11.2007 року «Про передачу квартири АДРЕСА_1 в спільну сумісну власність гр.. ОСОБА_4»

Визнати незаконним свідоцтво про право власності на житло №1224-П від 07.11.2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1.

Врешті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з виконавчого комітету Сніжнянської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15,32 грн.

Стягнути зі Сніжнянської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15,32 грн.

Повернути ОСОБА_1 переплачений судовий збір в сумі 530,70 грн. сплачений на р/р 31217206700078 Державний бюджет м. Сніжного 2203001, код отримувача 38024012 банк отримувача ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом внесення апеляції через цей суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л. О. Варнавська