Постанова № 32213934, 02.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа № 914/1306/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенка О.Л.

Розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів від 28.05.2013р. за вих.№1805/6-06

на рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р.

у справі № 914/1306/13

за позовом: Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон проект», м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м.Львів

про: стягнення 35578,16грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Блажевський П.І. - представник

від відповідача: Колодка В.І. - представник

11.06.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» на рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у даній справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/1306/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалою суду від 13.06.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.07.2013р.

В судове засідання з'явилися представники сторін, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Встановив :

Рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у справі №914/1306/13 (суддя Бортник О.Ю.) позовні вимоги Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" задоволено частково та стягнено з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на користь позивача 33936,66 грн. заборгованості, 1539,7 грн. трьох процентів річних, 66,85 грн. інфляційних та 1718,81 грн. судового збору. В частині стягнення 34,95грн. інфляційних втрат - в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Суд виходив з того, що оскільки відповідач доказів оплати отриманого товару суду не надав, а тому позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов'язань за договором нарахувань підлягають до задоволення. При цьому суд, здійснив перерахунок інфляційних втрат з врахуванням сукупного індексу інфляції за період з жовтня 2011 р. по лютий 2013р.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати.

Зокрема, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції безпідставно зроблено посилання на договір купівлі-продажу №73.11 від 29.07.2011р., який на момент винесення рішення в справі втратив юридичну силу, а також не досліджено всіх обставин справи, а саме сертифікатів якості та технічних паспортів на товар.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак в судовому засіданні представник Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" спростовує доводи відповідача, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013р. у справі №914/1306/13 слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 липня 2011 року між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтобаз України" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі заступника директора філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" (за договором -Покупець,) та Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств «Авіокон проект» (за договором - Продавець, було укладено Договір купівлі - продажу № 73.11

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов укладеного Договору, Міжрегіональна науково-виробничою асоціація підприємств «Авіокон проект» зобов'язалося поставити та передати у власність товар, а ДК "Укртрансгаз" НАК "НафтогазУкраїни" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") в особі філії Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" зобов'язалося купити та оплатити його на умовах, передбачених Договором. Згідно з п. 6.1 Договору купівлі - продажу № 73.11. ціна за одиницю товару передбачена Специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

16 серпня 2011 року відповідно до видаткової накладної №004544 від 16.08.2011 року, позивач поставив відповідачу товар, зазначений у специфікації №1 на загальну суму 33936,66грн.

Згідно з п. 7.1 Договору купівлі - продажу № 73.11. відповідач зобов'язався провести оплату на протязі 30 (тридцяти) банківських днів після отримання продукції.

Статтею 692 Цивільного кодексу України, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Зважаючи на викладене, та враховуючи, що відповідачем доказів погашення боргу в сумі 33936,66грн. не надано, суд першої інстанції правомірно задоволив вимоги позивача про їх стягнення.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1539,70грн. 3% річних, правильність розрахунків яких перевірено судом першої інстанції.

Крім цього, суд першої інстанції перевірив правильність нарахування інфляційних втрат, та задоволив до стягнення лише 66,85грн.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції здійснив правильний перерахунок інфляційних втрат, з врахування періоду нарахування та сукупного індексу інфляції за період прострочки виплати заборгованості, рішення в цій частині слід залишити без змін.

Щодо доводів відповідача, наведених ним в апеляційній скарзі про те, що договір №73.11 від 29.07.2011р. припинив свою дію, а тому суд першої інстанції безпідставно на нього посилається, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними, оскільки поставка товару здійснена позивачем на виконання умов договору № 73.11, в період дії цього Договору і зобов'язання відповідача з оплати товару також виникли під час дії Договору. При цьому, строки позовної давності позивачем не пропущені. Посилання апелянта про не дослідження судом першої інстанції сертифікатів якості та технічних паспортів на товар також безпідставні, оскільки видаткова накладна зі сторони відповідача про отримання товару підписана без застережень і спір щодо якості товару між сторонами не виникав, про що підтвердили представники сторін в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 21.05.2013 року у справі №914/1306/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» від імені якого діє Філія «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Гнатюк Г.М.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.

Повний текст постанови

виготовлено 05.07.2013р.